Рішення № 18742699, 07.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа№ 5015/4143/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ТзОВ “Партнерінвестбуд”, м.Київ;

До Відповідача: ПП “Мірт”, м.Львів;

Про: стягнення 67495,51грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: ОСОБА_1-представник (дов. Від 10.07.2011 року);

Відповідача: не зявився;

Позивачу розяснено зміст ст.ст. 20,22, 811 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Партнерінвестбуд”, м.Київ до відповідача: ПП “Мірт”, м.Львів про стягнення 67495,51 грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 22.07.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 08.08.2011р. Цією ж ухвалою суд зобовязав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 08.08.2011р. позивач позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не зявився, позивач подав Клопотання (вх. № канц. 17796/11 від 08.08.2011р.) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 08.08.2011р. розгляд справи відкладено до 23.08.2011р., у звязку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 23.08.2011р. розгляд справи повторно відкладено до 07.09.2011р., у звязку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 07.09.2011р. позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у тексті позовної заяви.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується підписом повноважного представника та відтиском печатки відповідача про отримання ухвали від 23.08.2011р., письмового відзиву на позов не подав: позивачем та відповідачем.

07.09.2011р. за вх.№20294/11 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу акту звірки взаєморозрахунків на суму 60581,69грн., належно оформленого та підписаного обома сторонами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Між ТзОВ “Партнерінвестбуд” (далі позивач) та ПП “Мірт” (далі відповідач) 30.04.2010р. укладено Договір № 30/04-2010 купівлі-продажу гранітної продукції.

У відповідності до п.1.1. вказаного договору, ТзОВ “Партнерінвестбуд” (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПП “Мірт” (Покупець) щебінь гранітний (надалі продукція), а ПП “Мірт” (Покупець) зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору.

ТзОВ “Партнерінвестбуд” зі своєї сторони виконувало зобов'язання у відповідності до умов договору, що підтверджується актами звірок взаємних розрахунків. Як стверджує позивач, ПП “Мірт”, всупереч умовам Договору, розрахунки проводив не вчасно та не в повному обсязі. Оплата за отриману Продукцію була проведена частково.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за листопад 2010р., який підписаний обома сторонами, борг ПП “Мірт” перед ТзОВ “Партнерінвестбуд” становив 207581,69грн., отже, на думку позивача, дана сума заборгованості є визнана ПП "Мірт".

Протягом грудня 2010р. - 2011р. ПП “Мірт” частково сплачувало заборгованість, а саме 16.12.2010р. здійснено оплату на суму 80000,00грн., 14.01.2011р. здійснено оплату на суму 12000,00грн., 10.02.2011р. здійснено оплату на суму 5000,00грн. та 29.03.2011р. здійснено оплату на суму 50000,00грн. всього на загальну суму 147000,00грн.

Таким чином, протермінований борг ПП “Мірт” становить 60581,69грн.

Поставки Продукції здійснювались поетапно і оформлялись відповідними накладними. Дві останні поставки були здійснені 30.10.2010р. на суму 22561,92грн. (накладна № РН-00238 від 30.10.2010р.) та 17.11.2010р. на суму 51221,30грн. (накладна № РН-00244 від 17.11.2010р.). Факт отримання Продукції підтверджується самими накладними та підписаним Сторонами Актами звіряння взаєморозрахунків за жовтень 2011 року та листопад 2011 року.

Станом на подання позовної заяви вищевказані дві накладні є неоплаченими, тому при розрахунку загальної заборгованості ПП "Мірт" перед ТзОВ "Партнерінвестбуд" слід до уваги брати вказані накладні.

У відповідності до п.4.2 Договору № 30/04-2010 від 30.04.2010р. розрахунок за поставлену партію товару повинен здійснюватись по передоплаті з можливим подальшим відтермінуванням при наявності двохсторонньої додаткової угоди. У зв'язку із тим, що підписаних додаткових угод до договору про відтермінування платежу немає, то датою виникнення обов'язку оплати є дата поставки Продукції. У відповідності до п.2.3. Договору, датою поставки Продукції є дата, яка вказана на штемпелі станції відправника в ЖД накладній. Як зазначено на штемпелі в ЖД накладній № 36698842, та ЖД накладній № 36689847, датою відвантаження Продукції по накладній № РН-00238 від 30.10.2010р. слід вважати 30.10.2010р.; а по накладній № РН-00244 від 17.11.2010р. - "17" листопада 2011 року відповідно.

Враховуючи наведене, ТзОВ "Партнерінвестбуд" стверджує, що у ТзОВ "Мірт" виникло зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію по накладній № РН-00238 від 30.10.2010р. в сумі 22561,92грн. з 30 жовтня 2010р., а по накладній № РН-00244 від 17 листопада 2010 р. в сумі 51221,30грн. з 17 листопада 2010р.

Крім того, на підставі пункту 1 ст.612 ЦК України, ст.ст. 549, 624 ЦК України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р., відповідачу позивачем нараховано пеню в розмірі 5543,26грн.

Також оскільки договором не передбачено інших розмірів нарахування річних відсотків, то ПП “Мірт”, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, зобов'язане сплатити на користь ТзОВ “Партнерінвестбуд” 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами в сумі 1370,56грн.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості ПП “Мірт” перед ТзОВ “Партнерінвестбуд” становить 67495,51грн. Вказаний борг складається нарахованої пені на суму основного боргу в розмірі 5543,26грн. та суми річних відсотків за користування чужими коштами в розмірі 1370,56грн.

07.09.2011р. за вх.№20294/11 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу акту звірки взаєморозрахунків на суму 60581,69грн., належно оформленого та підписаного обома сторонами, що підтверджує факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Таким чином відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.174 ГК України, господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, всупереч згаданим приписам закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.

Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до вимог ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано 83,31 грн. інфляційних втрат.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: сплату на вимогу кредитора (позивача по справі) суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона осилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати за поставлений продукцію суду не наддав, позовні вимоги визнав повністю, підписав і засвідчив печаткою Акт звірки розрахунків в сумі 60581,69грн.

В порушення договірних зобовязань, відповідач заборгував позивачу, згідно з Актом звірки взаєморозрахунків - основного боргу в розмірі 60581,69грн.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Вказаних доказів позивачем на вимогу ухвал суду не подав тому судом відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст.49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ПП “Мірт” (79035, м.Львів, вул.Дністерська,16, код ЄДРПОУ 22396799, р/р 2600701000807 в АТ “Оксі Банк”, МФО 325990) на користь ТзОВ “Партнерінвестбуд” (м.Київ, пр-т. Возз”єднання,19; код ЄДРПОУ 35429827, р/р 26004016258 в АБ “Аркада” м.Києва, МФО 322335)- 67495,51грн. боргу, 674,95грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.