Рішення № 18740699, 20.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.11 р. Справа № 10/163

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.,

судді Сич Ю.В., судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

про стягнення заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. у розмірі 1 530 010,78грн., інфляційних у розмірі 942 606,13грн., 3% річних у розмірі 236 651,79грн. та пені у розмірі 147 321,18грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. №777 від 01.11.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. у сумі 1 530 010,78грн., інфляційних у розмірі 942 606,13грн., 3% річних у розмірі 236 651,79грн. та пені у розмірі 147 321,18грн.

Вимоги позивача ґрунтуються на договорі №36цу від 26.08.2006р. та Додатках до нього, додатковій угоді від 30.10.2006р. до договору №36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 26.02.2007р. до договору №36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 27.03.2007р. до договору №36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 28.04.2007р. до договору № 36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 31.05.2007 до договору №36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 30.06.2007р. до договору № 36цу від 26.08.2006р., додатковій угоді від 31.08.2007р. до договору №36цу від 26.08.2006р., рахунках, актах звірки рядового вугілля, що надійшло, та відвантажених продуктів збагачення, актах здачі-прийомки робіт (надання послуг), облікових картках, акті передачі документів, банківських виписках, рахунках.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. провадження по справі № 10/163 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ, Донецька область до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. у сумі 1 530 010,78грн., інфляційних у розмірі 942606,13грн., 3% річних у розмірі 236651,79грн. та пені у розмірі 147321,18грн. припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. ухвалу господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. по справі №10/163 було скасоване та справу передано на розгляд до господарського суду Донецької області.

В результаті автоматичного розподілу для розгляду справи №10/163 призначено суддю Лейбу М.О.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2010р. розгляд справи було призначено на 22.11.2010р.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2010р. провадження у справі №10/163 було зупинено, у звязку з надходженням касаційної скарги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2010р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2010р. касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. у справі №10/163 повернуто без розгляду та справу №10/163 надіслано господарському суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.03.2011р. провадження по справі №10/163 поновлено та розгляд справи призначено на 31.03.2011р.

18.03.2011р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №35-ю-2011 від 17.03.2011р., в якому останній просить суд витребувати з архіву Господарського суду Донецької області матеріали справи №9/53 за участю тих самих сторін, що й у справі №10/163. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.04.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 23.05.2011р., відповідно до вимог ст.69 ГПК України.

23.05.2011р. відповідач надав заяву №56-ю-2011 від 20.05.2011р., в якій позовні вимоги визнає частково, а саме вимоги, які передбачені рахунками та актами приймання-передачі робіт на загальну суму 89 675,41грн. та просить суд задовольнити позовні вимоги частково у сумі 89675,41грн.- борг за договором №36цу від 26.08.2006р., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних відмовити, у звязку з необґрунтованістю та безпідставністю та спливом строку позовної давності. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 23.05.2011р. справу №10/163, призначено розглянути колегіально у складі суддів: Головуючий суддя Лейба М.О., суддя Курило Г.Є., суддя Сгара Е.В.

30.06.2011р. позивач надав суду пояснення №448 від 30.06.2011р., в яких зазначив, що у звязку з підписанням керівниками підприємств акту звірки розрахунків від 16.10.2007р. перебіг строку позовної давності переривається та спливає 16.10.2010р. Для рахунків, які не зазначені у акті звірки розрахунків від 16.10.2007р., а саме №14/10 від 31.10.2007р., №15/10 від 31.10.2007р., №27/10 від 31.10.2007р., №5/11 від 30.11.2007р., №6/11 від 30.11.2007р. строк позовної давності спливає, відповідно 31.10.2010р., 30.11.2010р., відповідно, (позов подано 19.08.2010р.). Пояснення та додані до них документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.07.2011р. у звязку із відпусткою судді Курило Г.Є. змінено склад судової колегії: замінено суддю Курило Г.Є на суддю Сич Ю.В.

Розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою відповідача та необхідністю представлення сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” (за договором виконавець, далі позивач) та Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” (за договором замовник, далі відповідач ) було укладено договір №36цу, згідно п.1.1 якого, замовник передає на переробку виконавцю рядове вугілля, далі-вугілля, кількість і якість якого зазначені у Додатку №1. Транспортування вугілля до ст.Пласти Донецької залізниці за рахунок замовника. Виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає замовнику продукти збагачення, далі концентрат на ст.Пласти Донецької залізниці.

Кількість вугілля, яке постачається зазначено у додатках і може бути змінено за взаємною згодою сторін у письмовій формі не менш ніж за 5 днів до початку наступного місяця (п.1.2).

Розділом 3 договору сторони визначили якість, строки і обєми відвантаження продуктів збагачення.

Продукти збагачення постачаються виконавцем на умовах: станція відправлення Пласти Донецької залізниці протягом 1-3 днів після поставки вугілля замовником і надання реквізитів відвантаження. Поставка продуктів збагачення вважається виконаною виконавцем коли продукти збагачення завантажені у вагони залізничного складу і прийняті до перевезення Донецькою залізницею (п.3.2).

Розділом 6 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Так, пунктом 6.1 договору визначено, що вартість збагаченої тони вугілля зазначається у Додатку №3 за одну метричну тону вугілля без ПДВ, з урахуванням плати за користування вагонами і збору за подачу-прибирання вагонів.

Замовник здійснює оплату вартості збагачення прямим банківським переказом на поточний рахунок виконавця. Умови оплати - протягом 5 банківських днів, з моменту відвантаження партії вугілля для збагачення (п.6.2).

Оплата телеграфного збору і штрафних санкцій, зазначених у розділі 7 здійснюється замовником прямим банківським переказом на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку (п.6.3).

У випадку оплати виконавцем витрат по доставці вугілля до станції призначення, замовник відшкодовує виконавцю понесені витрати на підставі виставлених рахунків. Сума витрат, яка підлягає відшкодуванню включає у себе всі понесені витрати виконавця на оплату послуг транспортних і інших причасних організацій (залізничний тариф, плата за користування вагонами, маневрові роботи, подача-збирання вагонів, телеграфний збір, плата за комплект перевізних документів, візування перевізних документів, ведення облікової картки, винагорода експедиторських компаній та додаткові збори), згідно відповідних підтверджуючих документів. Замовник відшкодовує виконавцю вказані витрати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (п.6.4).

Сьомим розділом договору сторони визначили санкції і рекламації. Відповідальність сторін.

Згідно пункту 7.2 договору, замовник відшкодовує виконавцю витрати, понесені по відшкодуванню вантажовідправнику концентрату штрафних санкцій і інших платежів, сплачених останнім залізничній дорозі у випадках:

А) за невиконання плану перевезень, в тому числі по окремим напрямкам, подекадні штрафи за невиконання планів перевезень, штрафи по причинам, залежних від замовника;

Б) за надання невірних реквізитів отримувачів вугільної продукції (адреса і код отримувача, станція призначення) з вини замовника;

В) за користування вагонами з простою вагонів з рядовим вугіллям з причин, повязаних з порядком завантаження і якості рядового вугілля (незастосування засобів проти змерзання, завищена волога, яка призвела до змерзання вугілля).

Прострочка виконання зобовязань тягне за собою право сумлінної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки (п.7.3).

Одинадцятим розділом договору сторони визначили строк дії договору.

Відповідно до п. 11.1 Договір вступає в силу з 26.08.2006р. та діє по 31.12.2006р. У випадку розірвання договору до закінчення строку його дії, складається і підписується обома сторонами відповідна угода (п.11.2)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковими угодами до Договору, сторони продовжили строк дії Договору №36 ЦУ від 26.08.2006р. до 31.12.2007р.

На виконання умов договору №36цу від 26.08.2006р. позивачем було збагачено Вугілля надане Відповідачем та відвантажено Концентрат за реквізитами наданими останнім, що підтверджується актами звірки рядового вугілля, що поступило та відвантажених продуктів збагачення (далі - Акти звірки) на загальну суму 1 522 737,92грн. (копії додані до матеріалів справи).

На сплату послуг по збагаченню рядового вугілля Позивачем виставлені Відповідачу відповідні рахунки (копії додані до матеріалів справи).

Крім того, позивачем були сплачені витрати по постачанню Продуктів збагачення до станції призначення, за реквізитами наданими відповідачем та витрати понесені вантажовідправником по сплаті штрафів залізниці за невиконання плану перевезень.

Відповідно до умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки, на загальну суму 1352105,96грн. (копії додані до матеріалів справи).

Відповідач вартість наданих йому послуг та вартість витрат по постачанню вугілля до станції призначення, які підлягають відшкодуванню в строки обумовлені договором №36цу від 26.08.2006р., в повному обсязі не оплатив у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за послуги з переробки рядового вугілля в розмірі 954662,09грн. та з відшкодування витрат з постачання вугільної продукції до станції призначення в розмірі 575348,69грн., а всього в розмірі 1 530 010,78грн.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався за вартість наданих йому послуг та вартість витрат по постачанню вугілля до станції призначення, позивач звернувся до суду з позовною заявою якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №36цу від 26.08.2006р. у сумі 1 530 010,78грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 942 606,13грн., 3% річних у розмірі 236 651,79грн. та пеню у розмірі 147 321,18грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або не настання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.2 Договору замовник здійснює оплату вартості збагачення прямим банківським переказом на поточний рахунок виконавця. Умови оплати - протягом 5 банківських днів, з моменту відвантаження партії вугілля для збагачення.

Позивач належним чином виконав умови договору, здійснив в період жовтень 2006р. липень 2007р., жовтень 2007р., листопад 2007р., збагачення та відвантаження вугілля на загальну суму 1 522 737,92грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами звірки поставленого рядового вугілля та відвантажених продуктів збагачення, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств.

Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг по збагаченню та відвантаженню вугілля на суму 568075,83грн.

Таким чином заборгованість відповідача за жовтень 2006р. квітень 2007р., жовтень 2007р. складає 954662,09грн.

Факт наявності вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат з постачання вугільної продукції до станції призначення в розмірі 575348,69грн.

Відповідно до умов договору, у випадку оплати виконавцем витрат по доставці вугілля до станції призначення, замовник відшкодовує виконавцю понесені витрати на підставі виставлених рахунків. Сума витрат, яка підлягає відшкодуванню включає у себе всі понесені витрати виконавця на оплату послуг транспортних і інших причасних організацій (залізничний тариф, плата за користування вагонами, маневрові роботи, подача-збирання вагонів, телеграфний збір, плата за комплект перевізних документів, візування перевізних документів, ведення облікової картки, винагорода експедиторських компаній та додаткові збори), згідно відповідних підтверджуючих документів. Замовник відшкодовує виконавцю вказані витрати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (п.6.4).

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу рахунків на оплату витрат з постачання вугільної продукції до станції призначення за грудень 2006р. на суму 1504,45грн.; за травень 2007р. на суму 304 116,65грн.; червень 2007р. на суму 291,60грн. та на суму 215252,04грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за травень 2007р. здійснена оплата витрат на суму 304 116,65грн. та між сторонами здійснено залік вимог по рахунку за червень на суму 6016,80грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача не виник обовязок щодо оплати витрат з постачання вугільної продукції до станції призначення на суму 211031,29грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати витрат з постачання вугільної продукції до станції призначення становить 364317,40грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач надав заяву №56-ю-2011 від 20.05.2011р., в якій просить суд застосувати строк позовної давності на суму 1440336,37грн. та задовольнити позовні вимоги частково у сумі 89 675,41грн.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

Такими діями можуть бути дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобовязаною особою по відношенню до кредитора.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що відповідач здійснював дії, направлені на визнання ним суми заборгованості.

В обґрунтування факту переривання строку позовної давності, позивач посилається на акт звірки розрахунків від 16.10.2007р., який підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача та скріплений печаткою.

Дослідивши акт звірки розрахунків від 16.10.2007р. суд дійшов висновку, що вказаний акт звірки розрахунків є належним доказом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання свого боргу.

Отже, строк позовної давності для стягнення спірної суми переривався 16.10.2007р.

Позовна заява про стягнення спірної суми була подана позивачем 30.08.2010р., тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене суд задовольняє частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. в розмірі 1318979,49грн.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договорів передбачено, що прострочка виконання зобовязань тягне за собою право сумлінної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Позивач з посиланням на п.7.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 147321,18грн. за період з 25.02.2010р. по 25.08.2010р. застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки нарахування пені здійснено позивачем з порушенням приписів статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період травень 2007р. липень 2010р. у розмірі 236651,79грн. та інфляційні збитки за період травень 2007р. червень 2010р. у розмірі 942606,13грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних з урахуванням умов договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково (період нарахування на заборгованість за послуги збагачення грудень 2007р. червень 2010р., на заборгованість за послуги перевезення вересень 2007р. червень 2010р.) в розмірі 631665,27грн., оскільки позивачем був не вірно визначений період нарахування інфляційних.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період травень 2007р. липень 2010р. у розмірі 236651,79грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вимоги заявлені з порушенням приписів ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд ухвалою від 14.06.2011р. зобовязав позивача надати суду обґрунтований розрахунок 3% річних, проте позивач до прийняття рішення по справі вимогу ували суду не виконав, обґрунтований розрахунок 3% річних суду не представив.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо витребування з архіву господарського суду Донецької області матеріали справи №9/53, оскільки згідно ст. 38 ГПК України, суд витребовує докази тільки у разі неможливості надання вказаних доказів сторонами.

Відповідач не представив суду доказів неможливості отримання необхідних документів з матеріалів справи №9/53 самостійно.

Судові витрати розподіляються у порядку визначеному статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ, Донецька область до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. в розмірі 1 530 010,78грн., інфляційних в розмірі 942 606,13грн., 3% річних у розмірі 236 651,79грн. та пені в розмірі 147 321,18грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк (83003, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ, Донецька область (85485, м.Українськ, Донецька область, вул.Октябрьська, буд. 1, ЄДРПОУ 32011542) заборгованості за договором №36цу від 26.08.2006р. в розмірі 1318979,49грн., інфляційні в розмірі 631665,27грн., державне мито в розмірі 17412,87грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 161,15грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.07.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2011р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Сич Ю.В.

< Текст >