Рішення № 18740688, 08.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.11 р.                     Справа № 13/113                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” м. Слов’янськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Краматорськ

про стягнення 4338,53грн.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16.07.2011р.;

від відповідача не з’явився

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” м. Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Краматорськ, про стягнення 4338,53грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 28 від 22.11.2010р., товарно-транспортні накладні № 299 від 25.01.2011р., № 380 від 02.02.2011р., № 367 від 22.02.2011р., податкові накладні, рахунки № 164 від 25.01.2011р., № 16 від 02.02.2011р., № 115 від 22.02.2011р., лист № 96 від 28.04.2011р., прибутковий касовий ордер № 168 від 23.02.2011р., акт звірки, банківську виписку.

Представник позивача клопотанням від 28.07.2011р. просив долучити до матеріалів справи бухгалтерську довідку про наявність заборгованості від 27.07.2011р., статут позивача, витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно позивача та відповідача.

Через канцелярію суду 08.09.2011р. представник позивача надав клопотання про відшкодування витрат, пов’язаних з розглядом справи у суді, згідно якого просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 1457,00грн., з яких плата за отримання витягів – 119,00грн., за правові послуги – 1000,00грн., державне мито – 102,00грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 236,00грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 778 від 26.07.2011р., № 779 від 26.07.2011р., № 780 від 26.07.2011р., № 781 від 26.007.2011р., № 805 від 27.07.2011р., № 806 від 27.07.2011р., № 972 від 07.09.2011р., рахунок-акт виконаних робіт № 1 від 28.07.2011р., договір № 11/2011 від 11.07.2011р. До заяви позивачем у підтвердження часткової оплати відповідачем суми боргу у розмірі 50грн. також додана засвідчена копія квитанції від 17.08.2011р.

Від відповідача через канцелярію суду 27.07.2011р. надійшов відзив на позов, у якому проти вимог заперечив, пояснив, що оплата товару здійснювалася частинами після реалізації та при отриманні наступної партії товару, також зауважив, що позивачем невірно було вказано сума залишку вартості товару, зазначив про сплату залишку вартості товару в найближчий час. До відзиву додані засвідчені копії товарно-транспортних накладних № 782 від 18.01.2011р., № 380 від 02.02.2011р., № 567 від 22.02.2011р., банківські квитанції. Додатково відповідач направив суду акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2011р. по 31.07.2011р., підписаний сторонами та скріплений печатками суб’єктів господарювання.

Справа слуханням відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач до жодного судового засідання не з’явився, востаннє слухання справи було відкладено на 08.09.2011р.

Ухвали суду належним чином направлялися на адресу відповідача, обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наданим через канцелярію суду відзивом на позовну заяву, в якому останній виклав свою позицію по суті спору та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

22.11.2010р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” м. Слов’янськ (Продавець), та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Краматорськ (Покупець), укладено договір № 28, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору продавець зобов’язується виготовити та передати у власність м’ясні вироби та інші товари, а покупець прийняти та своєчасно оплатити м’ясні вироби та інші товари, кількість, асортимент яких визначається замовленнями покупця, які подаються не пізніше 24 годин до відпуску продукції, та наявності у продавця сировини, необхідної для виготовлення м’ясної та іншої продукції.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, ціна, кількість, асортимент м’ясних виробів та інших товарів, продукції узгоджуються сторонами при кожній покупці та вказуються в накладній, яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору транспортування м’ясних виробів та інших товарів здійснюється партіями у відповідності з замовленням покупця силами та засобами покупця, на умовах EX Work (згідно Інкотермс 2000) зі складу продавця.

При доставці м’ясних виробів та інших товарів продавцем, покупець відшкодовує йому всі фактичні витрати з доставки продукції (п. 1.4. Договору).

Покупець при отриманні м’ясопродуктів та інших товарів здійснює відмітку про отримання у накладній, з видачею довіреності на отримання м’ясної продукції та інших товарів.(п. 1.5 Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що загальна сума договору формується на підставі суми всіх накладних, на отриманий товар, продукцію.

Форма оплати продукції – попередня через банк, платіжним дорученням (п. 3.3. Договору).

Пунктом 6.3. Договору встановлено строк дії договору – до 31.12.2011р. Подальша дія договору вважається пролонгованою на наступний календарний рік, якщо за 15 днів до припинення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила у письмовій формі про її припинення.

На виконання умов Договору, позивач згідно товарно-транспортних накладних № 299 від 25.01.2011р., № 380 від 02.02.2011р., № 567 від 22.02.2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 10638,58грн.

Поставлений згідно зазначених накладних товар прийнято відповідачем, що підтверджено особисто підприємцем у відзиві на позовну заяву. Отже, спір з цього питання між сторонами відсутній.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов’язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 28 від 22.11.2010р.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Представлені товарно-транспортні накладні безпосередньо не містять посилань на спірний договір № 28 від 22.11.2010р., однак висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 10638,58грн. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 28 від 22.11.2010р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані у спірних видаткових накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в договорі. Предметом договору як і предметом поставки є м’ясні вироби. Наявність між сторонами усної домовленості, що підтверджена оформленням накладних, позивачем спростовується. Будь–які листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, а також будь–який письмовий договір між позивачем та відповідачем, окрім спірного, в матеріалах справи відсутні. З цього питання спір між сторонами відсутній.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 10638,58грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. Договору форма оплати продукції – попередня через банк, платіжним дорученням.

Отже, сторони погодили проведення за договором попередньої оплати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін передача позивачем продукції за договором була проведена до здійснення відповідачем попередньої оплати за неї. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями погодили поставку товару з відстрочкою оплати на невизначений строк.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплати фактично переданого товару.

Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений. Чинним законодавством такий строк не встановлений.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного господарський суд застосовує до спірних правовідносин положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Оскільки названою статею не визначено форму пред’явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо.

          В матеріалах справи наявні рахунки про сплату № 164 від 25.01.2011р., № 16 від 02.02.2011р., № 115 від 22.02.2011р., однак докази їх направлення/вручення підприємцю в матеріалах справи відсутні, лист позивача № 96 від 28.04.2011р., адресований відповідачу, за змістом якого позивач просить відповідача здійснити погашення заборгованості за отриману продукцію у розмірі 4338грн. 53коп. з посиланням на договір № 28 від 22.11.2010р., який розглядається судом у якості виставлення вимоги у розумінні ст. 530 ЦК України.

Про отримання 28.04.20911р. листа № 96 свідчить підпис з позначкою „Ознайомлена”, даний факт не спростований відповідачем. Крім того на виконання вимог ухвали суду, під час розгляду справи позивачем направлявся на адресу відповідача акт звірки розрахунків, у якості доказу його отримання в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за період з січня 2011р. по 31 липня 2011р. скріплений печатками сторін.

Прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконав, вартість поставленого товару, як зазначає позивач у позові, сплатив частково, у результаті чого за змістом позову станом на 26.04.2011р. утворилась заборгованість у розмірі 4338грн. 53коп., яка і заявлена до стягнення.

Разом з позовом позивачем, у якості доказів сплати заборгованості, додані у засвідчених копіях: прибутковий касовий ордер № 168 від 23.02.2011р. на суму 3300грн., банківська виписка, за якою відповідачем 16.03.2011р. сплачено 2000грн., 06.04.2011р. сплачено 1000грн., 04.07.2011р. сплачено 100грн.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 13.07.2011р., про що свідчить відбиток канцелярії суду про реєстрацію, позов зареєстрований позивачем за № 136 від 12.07.2011р.

Однак, за розрахунком суду на момент звернення до господарського суду з даним позовом розмір заборгованості склав 4238,58грн., оскільки позивачем на момент подання позову не було враховано часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 100,00грн., яка була здійснена 04.07.2011р., тобто до моменту подання позову. Отже, в частині стягнення суми боргу у розмірі 100грн. суд відмовляє. Судові витрати в цій частині на відповідача покладатися не будуть.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт існування заборгованості в розмірі 4238,53грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2011р., підписаного представниками сторін та скріплених печатками суб’єктів господарювання, довідкою за підписом директора та головного бухгалтера позивача станом на 27.07.2011р.

В той же час під час судового засідання 08.09.2011р. позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем суми боргу у розмірі 50грн., у підтвердження судом долучена до матеріалів справи засвідчена копія квитанції від 17.08.2011р.

Враховуючи викладене, у зв’язку з частковою сплатою суми боргу відповідачем під час розгляду справи, господарський суд припиняє провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 50грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 4188,58грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 4188,58грн., підтверджена матеріалами справи, належними та допустимими доказами не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” в частині стягнення 4188,58грн. суд задовольняє. Відповідач доказів оплати заборгованості на зазначену суму не надав.

Як зазначалося, позивачем відповідно до заяви від 08.09.2011р. заявлені вимоги про відшкодування понесених судових витрат в сумі 1457,00грн. з яких плата за отримання витягів – 119,00грн., за правові послуги – 1000,00грн., державне мито – 102,00грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 236,00грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 778 від 26.07.2011р., № 779 від 26.07.2011р., № 780 від 26.07.2011р., № 781 від 26.007.2011р., № 805 від 27.07.2011р., № 806 від 27.07.2011р., № 972 від 07.09.2011р., рахунок-акт виконаних робіт № 1 від 28.07.2011р., договір № 11/2011 від 11.07.2011р.

Як зазначає позивач, згідно ухвали суду від 15.07.2011р. ним отримано витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, плата за отримання яких склала 119,00грн.

Крім того, за послуги з подання позову та його розгляду у суді позивач сплатив ТОВ „Фірма юридичних послуг „Патронат” 1000,00грн.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає заяву позивача в частині стягнення судових витрат за отримання витягів в сумі 119,00грн. та за правові послуги в сумі 1000,00грн., такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 32 ГПК України встановлює поняття доказів, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов’язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.

Витрати, понесені позивачем у зв’язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ відносно позивача та відповідача в сумі 119грн. не були заявлені у даній справі як фактичні збитки для позивача. Такі витрати не є судовими витратами згідно ст. 44 ГПК України.

У п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02–5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи згідно ст. 30 ГПК України. Крім того до інших витрат, пов’язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв’язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку ст. 38 ГПК України, витрати на проведення огляду та дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 ГПК України, а також витрати, пов’язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі.

Враховуючи викладене, заява позивача про стягнення з відповідача витрат пов’язаних з отриманням витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в сумі 119,00грн., задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат пов’язаних з отриманням правової допомоги в розмірі 1000,00грн., суд виходить з наступного.

11.07.2011р., між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма юридичних послуг „Патронат” (Виконавець) та позивачем (Замовник), укладено договір на інформаційно-правове обслуговування № 11/2011, згідно якого виконавець зобов’язався забезпечити правове обслуговування замовника, з наданням послуг юридичного та інформаційного характеру.

Відповідно п. 2.1. Договору № 11/2011 від 11.07.2011р. сторони передбачили перелік правової роботи, яка надається виконавцем замовнику.

Пунктом 4.1. зазначеного Договору встановлено, що за послуги згідно п. 2.1. договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі згідно актам приймання виконаних робіт не пізніше 10 днів з моменту підписання сторонами акту.

Згідно п. 4.2. Договору замовник додатково оплачує проценти від суми, за якою для замовника прийнято позитивне рішення та отриманий позитивний економічний ефект (з питань претензійно-позовної роботи, оскарження рішень контролюючих органів).

Замовник додатково оплачує понесені виконавцем витрати на відрядження, пов’язані з виконанням виконавцем зобов’язань по договору, у відповідності з діючими нормами (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору замовник здійснює оплату за договором у безготівковому порядку платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок виконавця, згідно представленого акту-рахунку, в строки встановленими п. 4.1. Договору.

Пунктом 7 Договору встановлений строк його дії – до моменту, поки одна із сторін не заявить до його розірвання, про що повідомляє іншу сторону письмово за місяць до строку, що пропонується.

На підтвердження понесених витрат за представленим договором позивач надав платіжне доручення № 972 від 07.09.2011р. на суму 1000,00грн., отримувач платежу за яким „Патронат, ООО”, призначенням платежу згідно якого є плата за подання позову згідно рахунку № 1 від 28.07.2011р., та рахунок-акт № 1 від 28.07.2011р. на суму 1000,00грн., в якому зазначено найменування послуг: підготовка та подання позову до ФОП ОСОБА_1, представництво в господарському суді за позовом до ФОП ОСОБА_1.

Згідно статті 44 ГПК України, судові витрати складаються зокрема, з оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем не надано доказів, що договір на інформаційно-правове обслуговування № 11/2011р. від 11.07.2011р. укладений між ним та саме адвокатом, оскільки з преамбули цього договору вбачається, що він укладений позивачем з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма юридичних послуг „Патронат”, а не адвокатом.

Як вбачається з представленого позивачем платіжного доручення № 972 від 07.09.2011р. грошові кошти були перераховані позивачем як плата за надання юридичних послуг та представництва інтересів в суді згідно рахунку-акту № 1 від 28.07.2011р. на рахунок ТОВ „Фірма юридичних послуг „Патронат”, а не безпосередньо адвоката.

Наразі, позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не представлено суду належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, на підтвердження того, що ним, у зв’язку з розглядом даної справи були понесені витрати саме на оплату послуг адвокату.

Витрати, понесені позивачем у зв’язку з отриманням послуг з подання позову та його розгляду у суді у розмірі 1000грн. не були заявлені у даній справі як фактичні збитки для позивача. Такі витрати не є судовими витратами згідно ст. 44 ГПК України.

Враховуючи викладене, заява позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат в розмірі 1000,00грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК Україги судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” м. Слов’янськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Краматорська – задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84313, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’янський комбінат м’ясопродуктів” (84102, Донецька область, м. Словянськ, вул. Гранична, б. 42, ЄДРПОУ: 31615966) основний борг в сумі 4188,58грн., витрати за державним митом в сумі 99,65грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,56грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 100грн. – відмовити.

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 50грн. – припинити.

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат, понесених позивачем у зв’язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ відносно позивача та відповідача в сумі 119грн., за послуги з подання позову та його розгляду у суді у розмірі 1000грн. в якості інших судових витрат по даній справі.

У судовому засіданні 08.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.           

< Список >                    <Довідник >

< Список >                    <Довідник >

< Текст >