Ухвала суду № 18727055, 18.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"18" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10581/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року по справі № 2-а-4610/07 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської ОДПІ про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року, позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля»(далі-ДП «Добропіллявугілля», позивач) до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-Добропільська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення –задоволено частково. Скасовано податкове-повідомлення рішення №0000262540/3 від 20.09.2007 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% з податку на додану вартість в сумі 3183903 грн.

Судові рішення мотивовано відсутністю у відповідача права вирішувати за платника податку питання, які саме зобов’язання вважати сплаченими. При цьому, судом зазначено, що за змістом акту перевірки неможливо встановити за якою декларацією виникли податкові зобов’язання, їх суми, строки сплати та термін прострочення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2011 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п.п. 7.7.1 п.7.7, п.п.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №454/25-0/32186934 від 09.07.2007, складеного за результатами додаткової невиїзної документальної перевірки ДП «Добропіллявугілля» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 21.08.2006 по 29.09.2006, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000262540/3 від 20.09.2007, яким застосований штраф у розмірі 50% в сумі 3183903,00грн. за порушення граничного строку на 301 календарний день сплати узгодженого податкового зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 6367806 грн.

Зі змісту акту перевірки №454/25-0/32186934 від 09.07.2007 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма .не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року по справі № 2-а-4610/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ О.В. Карась

_____ С.Е. Острович

_____ А.О. Рибченко

_____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна