Ухвала суду № 18727041, 18.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"18" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11065/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року по справі № 2-а-1469/08 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року, позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит»(далі-ДП «Шахтарськантрацит», позивач) до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-Шахтарська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень –задоволено. Визнано недійсними податкове-повідомлення-рішення №0001281542/2/1586 від 06.11.2007, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61687,93грн.; повідомлення по розподіл суми на погашення пені №1052700114088І5 від 06.06.2007, №105270011409838 від 08.06.2007.

Судові рішення мотивовано відсутністю у відповідача права вирішувати за платника податку питання, які саме зобов’язання вважати сплаченими.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2011 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст.ст. 79,86 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №554/15/32299510 від 19.07.2007, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки ДП «Шахтарськантрацит» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за травень 2006 року по строку 30.06.2006 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0001281542/2/1586 від 06.11.2007, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61687,93грн.

Зі змісту акту перевірки №554/15/32299510 від 19.07.2007 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181), а саме: фактично сума податкового зобов’язання по ПДВ за декларацією від 20.06.2006 року в сумі 123375,84грн. сплачена з порушенням граничного строку сплати на 343 календарних дні.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість по деклараціям за червень 2007 року були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма .не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року по справі № 2-а-1469/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна