Ухвала суду № 18726190, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                              К/9991/6681/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Гашицького О.В.,                              Мойсюка М.І.,          

Малиніна В.В.,                              Штульман І.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля", Відокремленого підрозділу ДП "Макіїввугілля "Шахта імені В.М. Бажанова" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсним рішення, скасування повідомлення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області від 01 червня 2010 року №210 про застосування до Державного підприємства «Макіїввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені В.М. Бажанова»фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10% в сумі 299777,32 грн., нарахування пені в розмірі 1265 187,60 грн.; штрафу у розмірі 10% - 126113,54 грн., пені –294895,76 грн.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області звернулось з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що Державне підприємство «Макіїввугілля»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.04.03, зареєстроване в ЄДРПОУ за номером 32442295.

Відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М.Бажанова»входить до складу державного підприємства «Макіїввугілля»без права юридичної особи, перебуває на обліку в УПФУ у Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, діє на підставі Положення затвердженого 05.02.09р.

На підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (в редакції на час виникнення правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до позивача застосовані у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 10% по страховим внескам 33,2% у сумі 299777,32 грн., пеня у розмірі 0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій - 1265187,60 грн.; по внескам 2% - сума штрафу –126113,54 грн., пеня –294895,76 грн. за період з 28 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, про що свідчить рішення № 210 від 01 червня 2010 року прийняте УПФУ у Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області.

Сторонами не заперечується той факт, що Державне підприємство «Макіїввугілля»в особі ВП «Шахта імені В.М. Бажанова»сплачувало страхові внески за період за грудень 2008 року, січень –травень 2009 року, про що свідчать платіжні доручення.

При цьому зазначено, що фактично оплата боргу здійснювалася з 28 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що рішення Управлінням Пенсійного Фонду України в Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області від 01 червня 2010 року №210 про застосування до Державного підприємства «Макіїввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені В.М. Бажанова»фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10% в сумі 299777,32 грн., нарахування пені в розмірі 1265 187,60 грн.; штрафу у розмірі 10% - 126113,54 грн., пені –294895,76 грн. прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції правильно посилався на вимоги встановлені ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до яких Пенсійному фонду України слід списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле - та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з тим, що спірна сума фінансових санкцій підлягає списанню, так як фінансові санкції у вигляді штрафу та пені нараховані внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості із страхових внесків, що виникла до 1 березня 2010 року.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України № 1058 від 09.07.2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 вищевказаного Закону України встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного Закону, страхувальниками цих осіб є роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.

На підставі п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов’язаний нарахувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.1 ст.14, п.2 ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники –роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що використовують працюючих фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески; страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищевказаних страхувальників є календарний місяць.

Пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»установлено, що у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Сплата страхових внесків в строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюється починаючи з січня 2007 року.

Відповідно до частини 2 п. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальниками страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 % своєчасно не сплачених зазначених сум –у разі затримки сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 % зазначених сум –у разі затримки сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 % зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України –розрахунок фінансових санкцій та пені, здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку страхувальника, яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно. Підставою для застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків також є дані картки особового рахунку страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи борг позивача за несплату стразових внесків виник з 28 січня 2009 року.

Відповідно до ст. 57 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року вказано Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі. Порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам затверджений Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484. На час розгляду справи, ця норма Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» була чинною.

Відповідно до положення про відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова»ДП «Макііввугілля», позивач є вугледобувним підприємством, яке відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Головним доводом апеляційної скарги відповідача є зазначення тієї обставини, що згідно ч.3 п.2 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам затверджений Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з ч.1 ст.11 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та не перерахована до бюджету Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств та списанню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з наведеним доводом, оскільки на підставі наявних в справі доказів, Управлінням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, які підлягали сплаті до 01.03.2010р.. тобто, в результаті несплати позивачем до 01.03.2010р. зазначених сум штрафу та пені у нього виник борг зі сплати штрафних санкцій та пені.

Колегія суддів зазначає, що приписам п. 2 ч. 3 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле - та торфодобувним підприємствам затверджений Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484, списанню не підлягають саме суми страхових внесків, а не штрафних (фінансових) санкцій та нарахованої пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків.

Отже, борг зі сплати страхових внесків, в тому числі із сум страхових внесків нарахованих і фактично утриманих із застрахованих фізичних осіб, не є тотожнім поняттям із боргом зі сплати штрафних санкцій та пені, а тому, в даному випадку, приписи п. 2 ч. 3 Порядку до даних правовідносин застосовуватися не можуть. Таким чином, на виконання зазначених вимог Закону і встановленого Порядку Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області повинно було провести списання боргів позивача, які виникли зі сплати боргу із штрафних (фінансових) санкцій і пені, який виник до 01 березня 2010 року.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ф. Ситников