Ухвала суду № 18707552, 05.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 року                               м. Київ                                        К-3520/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008

у справі № 2-24/10114-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ №0000721502/0 від 29.05.2007. Зобов’язано Сакську ОДПІ зарахувати 394 грн. податку на додану вартість, яка сплачена Лакським МУВГ по податковій декларації №14564 від 19.07.2006 у рахунок наступних платежів.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати позивачем погоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2006 року, за результатами якої складено акт №656/15-02/01039576 від 14.05.2007.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000721502/0 від 29.05.2007, яким відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 246 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 8082,41 грн. визначено до сплати штраф у розмірі 50% у сумі 4041,22 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для нарахування штрафних фінансових санкцій стало те, що суми податку на додану вартість, що перераховувались позивачем за платіжними дорученнями з конкретно визначеним призначенням платежу на сплату поточних зобов’язань, спрямовувались відповідачем на погашення податкового боргу інших періодів.

Внаслідок таких дій, відповідач вважав погашеним податковий борг з податку на додану вартість попередніх податкових періодів, у зв’язку з чим сплата податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 8024,41 грн. по декларації №14564 від 19.07.2006 відбулася з порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податкових зобов’язань згідно платіжних доручень, виконав своє зобов’язання з їх сплати за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна

Суддя Л.В. Ланченко