Ухвала суду № 18725800, 06.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2270/6837/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року задоволено даний позов.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Сторони в судове засідання не зявились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов"язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа 12 січня 2011 року виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нетішині як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування..

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що апелянт як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунками як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).

Частиною 3 ст.18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

Відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку до Пенсійного фонду України у розмірі 42 %.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, мінімальний розмір страхового внеску з 01 липня 2010 року становить - 294,82 грн., з 01 жовтня 2010 року - 301,12 грн., з 01 грудня 2010 року - 306,10 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач 16 грудня 2010 року сплатила до Пенсійного фонду страхові внески в розмірі 50,40 грн.

Відповідно остання, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, при сплаті 120,00 грн. єдиного податку, за період липень-грудень 2010 року повинна доплатити 1440,00 грн. , зокрема:

за липень 2010 року - 244,52 грн. (294,82 грн. - (120,00 грн. *42%) - 50,40 грн.)

за серпень 2010 року - 244,52 грн. (294,82 грн. - (120,00 грн. *42%) - 50,40 грн.)

за вересень 2010 року - 244,52 грн. (294,82 грн. - (120,00 грн. *42%) - 50,40 грн.)

за жовтень 2010 року - 250,72 грн. (301,12 грн. - (120,00 грн.*42%) - 50,40, грн.)

за листопад 2010 року - 250,72 грн. (301,12 грн. - (120,00 грн.*42%) - 50,40, грн.)

за грудень 2010 року - 255,70 грн. (306,10 грн. - (120,00 грн.*42%) - 50,40 грн.)

В зв"язку з несплатою відповідачем вказаної суми недоплати, позивачем до боржника пред"явлено вимогу про сплату боргу від 02 лютого 2011 року №Ф-274. Вказана вимога отримана відповідачем 22 лютого 2011 року, що підтверджується матеріалами справи. Однак сума боргу, що в ній вказана, СПД-ФО ОСОБА_2 не сплачена, вимога про сплату боргу в установленому порядку не оскаржувалась.

Як свідчать матеріали справи, факт наявності заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків в сумі 1440,00 грн. останньою не спростований під час розгляду справи судом першої інстанції, а також в ході апеляційного розгляду справи.

Щодо посилань апелянта про те, що УПФ України у м. Нетішині Хмельницької області не являється субєктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до п. 6 п.2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки

Таким чином, УПФ України у м. Нетішині Хмельницької області, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як субєкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно зі п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення коштів, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий <Список >Гонтарук В. М.

Судді< Список >Драчук Т. О.

< Список >Смілянець Е. С.

<Список >

<Список >