Ухвала суду № 18725776, 11.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5718/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представника апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради, Хмельницького обласного військового комісаріату про зобов'язання надати статус інваліда війни , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради та Хмельницького обласного військового комісаріату з вимогами про визнання позивача таким, що брав безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної Війни; зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради надати позивачу статус інваліда війни; зобов'язання відповідача видати свідоцтво інваліда війни на ім'я ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кам'янець - Подільського міського суду Хмельницької області від 10.02.1998 р. було встановлено факт його участі в розмінування об'єктів народного господарства в м. Дунаївці Хмельницької області. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_3 06.05.1998 року було присвоєно статус учасника бойових дій. Згідно довідки МСЕК його визнано інвалідом першої групи загального захворювання. Відповідно до п.8 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, та осіб які в неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії. Позивач 20.09.2010 року звернувся до Міністерства праці та соціальної політики України з заявою про надання йому статусу інваліда війни, однак листом від 11.10.2010 р. № 01/01-9260 йому було відмовлено, що спонукало до звернення до суду з даним позовом.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено повністю, в зв'язку з його необгрунтованістю.

Позивач не погодившись з таким рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження усіх обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання уповноважених представників не направили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта на підтримання скарги, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували, його безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни, війни з Японією, про призов позивача у неповнолітньому віці до лав Радянської армії та Військово-Морського флоту, що і стало відмовою позивачу у видачі відповідної довідки, тоді як встановлення статусу інваліда війни та видачі пільгового посвідчення позивачу можливе за умови подання довідки про підтвердження безпосередню участь у бойових діях.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, щодо відмови у позові виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що згідно довідки Кам'янець - Подільського об'єднаного військового комісаріату від 22.04.2010 року № 28/ГОЗ ОСОБА_3 визнано учасником бойових дій згідно пункту 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Кам'янець - Подільського міського суду Хмельницької області від 10.02.1998 року, яке набрало законної сили 21.02.1998 року, було встановлено факт участі ОСОБА_3 в розмінуванні об'єктів народного господарства в м. Дунаївці Хмельницької області в червні -серпні 1944 року, куди він був залучений товариством сприяння оборони авіації і хімічному будівництву.

Згідно довідки МСЕ № 039150 від 18.10.2005 року позивачу надано першу групу інвалідності по причинні загального захворювання.

Колегія суддів зазначає, що статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" регламентовано, що до інвалідів війни належать також інваліди з числаосіб осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання та осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях.

Статтям 5, 6 цього Закону визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний час, так і у мирний час.

Документи надані позивачем як в Комісію для розгляду питань, повязаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" так і до суду не містять інформації про безпосередню особисту участь ОСОБА_3 у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, а будь-які інші докази у позивача відсутні.

Оскільки позивач не брав безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, не є особою, яка у неповнолітньому віці був призваний чи добровільно вступив до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років, відповідно до МСЕ № 039150 від 18.10.2005 року є інвалідом першої групи внаслідок загального захворювання підстави встановлення позивачу статусу інваліда війни у відповідності до п. 8 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, відповідачами, за відсутню підстав, правомірно відмовлено у встановленні заявнику статусу інваліда війни.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 201 - 204 КАС України.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Драчук Т. О.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно: секретар