Ухвала суду № 18725101, 24.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р.Справа № 2а-600/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. по справі№2а-600/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (далі- ТОВ "Перероблюючий завод"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області від 31.08.2010р. №000032155/0, від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 318776,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, повязані з господарською діяльністю підприємства, відомості про контрагента, які свідчать про неможливість здійснення операцій та відсутність документального підтвердження реальності цих операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та поясненнях представників в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "Перероблюючий завод", пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32943460 на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Харківської області. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Перероблюючий завод" щодо питань правомірності формування податкового кредиту у травні та червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Екотерра-плюс» та правильності обчислення ПДВ за травень та червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом №3209/155/32943460 від 21.08.2010р. (а.с. 10-16).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 253647,00 грн., у тому числі за травень 2010 р. на суму 144000,0 грн., за червень 2010 року на суму 109647,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки за №3209/155/32943460 від 21.08.2010р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Перероблюючий завод» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 318776,40грн., у тому числі 253647,00грн. основний платіж та 65129,40грн. - штрафна (фінансова) санкція з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Означене податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг послідовно до Харківської обєднаної Державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Харківській області, Державної податкової адміністрації України.

За результатами оскарження податкового повідомлення рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р. без змін.

При цьому, скарги позивача на податкове повідомлення рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р. були залишені без задоволення у звязку з чим Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області прийнято податкові повідомлення рішення від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 з ідентичним первинному розміром податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду первинної скарги не відбулося донарахування зобовязань та штрафних санкцій, а скарги на податкове повідомлення рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р. були залишені без задоволення, то у Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 - скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р. колегія суддів відзначає наступне.

З дослідженого в судовому засіданні акту невиїзної документальної перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і прийнятого податкового повідомлення рішення № 000032155/0 від 31.08.2010 р. слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ТОВ «Екотерра-плюс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ.

Крім того, в акті перевірки вказано і на цьому наполягає особа, яка подала апеляційну скаргу, що ТОВ «Екотерра-плюс» не подано податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, фактично згідно податкової звітності у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби.

Оскільки у ТОВ «Екотерра-плюс», відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, основні засоби та умови для зберігання і транспортування обладнання, перевіряючими зроблений висновок про те, що позивачем перераховувались кошти ТОВ «Екотерра-плюс» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача з огляду на те, що обидва учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Оскільки операціям між позивачем і його контрагентом постачальником були видані належним чином оформлені податкові накладні, то судом зроблений висновок про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ТОВ «Перероблюючий завод» та ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” було укладено договір № 27/04-ТО від 27.04.2010 р. на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів. Відповідно до п. 2.2 означеного договору передбачено виконання таких робіт: складування твердих побутових відходів в котловані, планування твердих побутових відходів по тілу полігону та також їх ущільнення на всій використаній площі полігону. Розмір винагороди є договірною та визначається актом прийомки передачі виконаних робіт. (п. 3.1 договору)

Фактичне виконання робіт підтверджується складеними в травні та червні 2010 р. між Позивачем та ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” Актами виконаних робіт (від 31.05.2010 р. - на суму 863997,90грн., та від 30.06.2010 р. на суму 657882,00 грн.) та податковими накладними. Розрахунки за договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою послуг слід розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (ч.3 п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що замовлення позивачем таких послуг було обумовлено використанням полігону по розміщенню та захороненню твердих побутових відходів, розташованому в с. Рогань Харківського району Харківської області.

Означеним полігоном позивач користується на підставі договору № 1/1 від 01.01.2005р. укладеного між ТОВ «Перероблюючий завод» та АТЗТ „Перероблюючий завод”. Предмет договору відповідає основним напрямкам діяльності позивача, що підтверджується даними акту перевірки та не заперечується сторонами. Фактичне виконання договору, щодо технічного обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

До складу податкового кредиту, відповідні суми ПДВ були включені на підставі отриманих податкових накладних, які були складені на дату оформлення відповідних актів виконаних робіт, тобто за першою подією згідно положень п.п.7.3.1 п.7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На дату складення податкових накладних ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника ПДВ, що підтверджується актом перевірки.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідач не навів доводів ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи щодо невідповідності відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, відсутності у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” статусу платника ПДВ на момент вчинення господарської операції або завищення вартості робіт, або несумісності зазначених в перелічених документах робіт з власною господарською діяльністю позивача ТОВ «Перероблюючий завод».

В ході перевірки контролюючим органом не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” робіт, виконання цих робіт власними силами позивача чи виконання цих робіт іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” та позивача, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж виконання робіт по технічному обслуговуванню полігону по захороненню твердих побутових відходів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором про виконання робіт, відповідач суду за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не надав.

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем послуг (робіт) у травні, червні 2010 року у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Між тим, не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Окрім того, позивачем, отриманий від контрагента податковий кредит у звязку з отриманням послуг, був задекларований в деклараціях з ПДВ за травень, червень 2010 р., підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрах отриманих податкових накладних за ці ж періоди.

Слід також відмітити, що відповідач, обґрунтовуючи висновок про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі сум за придбання обладнання у контрагента, посилається на відсутність у ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” трудових ресурсів, підтверджуючи вказане даними звіту про комунальний податок.

З таким висновком контролюючого органу колегія суддів не може погодитись, оскільки звіт про комунальний податок не є документом, який має надавати інформацію про кількісний склад працівників, так як не передбачає нарахування на співробітників, які працюють за сумісництвом, та на яких нарахування повинні здійснюватися за основним місцем роботи, відтак здійснення розрахунку кількості працівників із інформації цього звіту є неправомірним використанням податкової звітності. Повна інформація з кількості працівників підприємства відображається у звіті - «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою № «1-ДФ» згідно природи змісту цього звіту, де вказується ознака доходу.

Також колегія суддів важає за необхідне відмітити, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду доказів необхідності більшої кількості працівників, а також неможливості та відсутності використання найманої праці контрагентом позивача для здійснення окремих господарських операцій, в тому числі, і по взаємовідносинах з позивачем.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір між ТОВ «Перероблюючий завод» і ТОВ „ЕКОТЕРРА-ПЛЮС” в повному обсязі виконано сторонами. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що усі витрати позивача були обєктивно необхідні ТОВ «Перероблюючий завод» для забезпечення отримання позитивного результату від господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області від 31.08.2010р. №000032155/0, від 20.09.2010р. №000032155/1, від 29.10.2010 р. №000032155/2, від 10.01.2011 року №000032155/3 якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 318776,40 грн. є такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. по справі№2а-600/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.