Постанова № 18724990, 19.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р. Справа № 2а-6990/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-6990/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

за участю Прокурора Сумської області

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2010 року № 0000552347/0 та № 0000562347/0,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі Шосткінська МДПІ) від 11 серпня 2010 року №0000552347/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 14052320 грн., та №0000562347/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 8431392 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р. по справі № 2а-6990/10/1870 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр" до Шосткинської МДПІ про визнання податкових повідомлень - рішень незаконними відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р. по справі № 2а- 6990/10/1870 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що висновок суду про фіктивність та нікчемність правочинів позивача з ПП "Лотус-Трейдинг-Терм" та ТОВ "Союз "Надєжда" не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами; посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.204, ч.2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755- IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим, посилається на встановлені перевіркою порушення позивачем приписів податкового законодавства. Зауважує, що на момент проведення перевірки у позивача були відсутні документи щодо взаємовідносин з ПП "Лотус-Трейдинг-Терм" та ТОВ "Союз "Надєжда"; окрім того позивачем не було надано доказів фактичної поставки товару від ПП "Лотус-Трейдинг-Терм", та доказів фактичного надання консультаційних та маркетингових послуги ТОВ "Союз "Надєжда".

Прокурор в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників адміністративного процесу, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги у відповідності до ч.1, 2 ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення рішення скасуванню, виходячи з такого.

В ході судового розгляду справи встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Віст-Днепр” з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Лотус Трейдінг - Терм” та ТОВ "Союз-Надєжда" за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт від 30 липня 2010 року № 907/2300/32479079 (далі - акт перевірки від 30.07.2010 р. № 907/2300/32479079).

11 серпня 2010 року на підставі вказаного акту перевірки Шосткинською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення №0000552347/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 14052320 грн., в т.ч. за основним платежем - 7026160 грн., за штрафними санкціями - 7026160 грн.; та №0000562347/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 8431392 грн., в т.ч. за основним платежем - 5620928 грн., за штрафними санкціями - 2810464 грн.;

Згідно з висновками акту перевірки (стор.39) перевіркою встановлені порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”), ч.3 ст.5 та ст.7 Господарського кодексу України, ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.2 ст.3, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996 XIV, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 7026160 грн., у тому числі за 1 півріччя 2008 р. у сумі 270833 грн., три квартали 2008 р. - 533333 грн., 2008 рік в сумі 3482588 грн.; 1 квартал 2009 р. у сумі 2181178 грн., 1 півріччя 2009 р. у сумі 1362394 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України „Про податок на додану вартість”); ч.3 ст.5 та ст.7 Господарського кодексу України, ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.2 ст.3, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996 XIV, внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за рахунок завищення суми податкового кредиту в розмірі 5620928 грн., у тому числі за червень 2008 року в сумі 216667 грн., за липень 2008 року - в сумі 210000 грн., за жовтень 2008 року - в сумі 1135593 грн., за листопад 2008 року - в сумі 691849 грн., за грудень 2008 року - в сумі 531962 грн., за січень 2009 року - в сумі 434096 грн., за лютий 2009 року - в сумі 557422 грн., за березень 2009 року - в сумі 753425 грн., за квітень 2009 року - в сумі 923248 грн., за червень 2009 року - в сумі 166666 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновків акту перевірки від 30.07.2010 р. № 907/2300/32479079 про фіктивність та нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем по договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, укладеному між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», м. Луганськ, та договору № 01/06 від 01 червня 2008 року, укладеному між ТОВ “Віст - Днепр” та ТОВ «Союз «Надєжда», м. Луганськ.

Зокрема, згідно з висновками акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, договір купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», м. Луганськ, не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з того, що підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна постачальника (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 6134494 грн.

Згідно з висновками акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, договір № 01/06 від 01 червня 2008 року, укладений між ТОВ “Віст - Днепр” та ТОВ «Союз «Надєжда», м. Луганськ, відповідно до якого позивач придбавав консультаційні та маркетингові послуги, не спричинив реального настання правових наслідків, виходячи з того, що підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, наявність трудових ресурсів, технічного персоналу, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 891666 грн.

З урахуванням зазначеного, згідно з висновками перевірки позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5620928 грн. за рахунок завищення суми податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та від ТОВ «Союз «Надєжда» внаслідок виконання вищевказаних договорів.

Як слідує з матеріалів справи, висновки про фіктивність та нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ «Союз «Надєжда», зроблено на підставі результатів перевірки контрагентів позивача: ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» (акт перевірки від 28.01.2010 р. № 60/23/35555272, складений Ленінською МДПІ у м. Луганську), та ТОВ «Союз «Надєжда» (акт перевірки від 12.04.2010 року № 546/23/21832673, складений ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську).

За результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року (акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.01.2010 р. № 60/23/35555272) встановлено, що ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» зареєстровано 11 грудня 2007 року в Виконавчому комітеті Луганської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11 грудня 2007 року № 13821020000014260.

У періоді, за який проводилась перевірка, ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21 січня 2008 р. №100090536, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, яке анульовано 03 серпня 2009 р.

Протягом 2008-2009 років неодноразово здійснювались виходи за юридичною адресою підприємства, про що складені довідки про встановлення місцезнаходження платника податків, а саме: від 09 квітня 2008 року №1960, від 15 травня 2008 року № 3030, від 22 липня 2009 року № 8624. Згідно довідок підприємство за юридичною адресою не знаходиться. ГВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську проводились оперативно розшукові заходи по встановленню місцезнаходження посадових осіб.

За матеріалами перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську, її працівниками здійснено вихід за юридичною адресою підприємства (м. Луганськ, вул. Дніпровська, буд 53/А) та встановлено відсутність платника податків та його посадових осіб за юридичною адресою, про що було складено акт про незнаходження платника податків за юридичною адресою від 21 січня 2010 р. № 29.

На 28 січня 2010 р. стан платника ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу).

В акті перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені порушення:

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобовязань у сумі 45034 501 грн.:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 45010 398 грн.:

- п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-IV; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1V “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено нарахований податок на додану вартість за період з 01.11.08 по 30.06.09 у сумі 24103 грн.

Враховуючи викладене, перевіркою ПП „Лотус-Трейдінг-Терм” встановлено відсутність обєктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 №283/97 ВР із змінами та доповненнями. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є дійсними.

Перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період не є дійсними.

За результатами невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «Союз «Надєжда», код за ЄДРПОУ 21832673, з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 березня 2008 року по 31 жовтня 2009 року (акт перевірки від 12.04.2010 року № 546/23/21832673, складений ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську) встановлено, що ТОВ "Союз "Надєжда" зареєстроване 24 червня 1997 року в Виконавчому комітеті Свердловської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 24 червня 1997 р. №13821070009000519.

На 31 березня 2010 р. стан платника ТОВ "Союз "Надєжда" 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу).

Підприємство припинило діяльність та не звітує з листопада 2009 року.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську, загальна чисельність працюючих у ТОВ „Союз Надєжда” за перевірений період становить 1 чол., а саме директор Глазнєва Олена Леонідівна.

За актом перевірки Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську встановлені порушення ТОВ "Союз "Надєжда" :

1) Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 березня 2008 року по 28 лютого 2010 рокущодо придбання ТОВ "Союз "Надежда"товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників та продажу ТОВ "СОЮЗ "НАДЄЖДА" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зп.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини в т.ч.:

- по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ТОВ "Союз "Надєжда"(код за ЄРПОУ 21832673) та контрагентами покупцями: з них ТОВ «Віст- Днепр» на суму 713333,34 грн.;

2) п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобовязань у сумі 24841 259 грн.;

3) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в сумі 24785 185грн.

Враховуючи вищенаведене, в акті перевірки зроблено висновок, що всі операції купівлі продажу з ТОВ "Союз "Надєжда" не спричиняють реального настання правових наслідків.

З посиланням на вказані обставини, відповідач дійшов висновку про фіктивність та нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ «Союз «Надєжда», та порушення позивачем приписів податкового законодавства внаслідок необґрунтованого включення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартості товарів (послуг), придбаних позивачем у вказаних контрагентів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про фіктивність та нікчемність правочинів, здійснених позивачем по договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та договору № 01/06 від 01 червня 2008 року, укладеного між ТОВ “Віст - Днепр” та ТОВ «Союз «Надєжда», та про порушення позивачем приписів господарського, цивільного та податкового законодавства, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з такого.

Як підтверджено матеріалами справи, 01 жовтня 2008 року між позивачем та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» укладено договір купівлі-продажу № 01/10-08 (т.3 а.с. 199-200), згідно з яким ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ “Віст - Днепр” (Покупець) будівельні матеріали згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» в період з 01.10.2008 р. по 30.06.2009 р. на користь позивача поставлено будівельний інструмент на загальну суму 29445570,62 грн., у тому числі ПДВ 4907595,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 103-01/10-1 від 01.10.2008 р., № 104-03/10-5 від 03.11.2008 р., № 105-01/12-1 від 01.12.2008 р., № 204-02/01 від 02.01.2009 р., № 900-02/02 від 02.02.2009 р., № 900-02/03 від 02.03.2009 р., № 900-02/03 -1 від 02.03.2009 р., № 109-01/04 від 01.04.2009 р., № 109-01/05 від 01.04.2009 р., № 900-01/06 від 01.06.2009 р.

Як підтверджено перевіркою, господарські операції з придбання будівельного інструменту у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Зокрема, в акті перевірки від 30.07.2010 р. № 907/2300/32479079 (т.1 а.с.18) зазначено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ “Віст - Днепр” в жовтні, листопаді, грудні 2008 р., січні, лютому, березні, квітні, червні 2009 р. по взаємовідносинам з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» зроблені бухгалтерські проводки: Д-т рах.281 „Товари на складі”, К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на загальну суму вартості отриманих товарів без врахування ПДВ- 24537975,52 грн.; та Д-т рах. 6415 „Розрахунки з ПДВ”, К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на загальну суму ПДВ по отриманим товарам - 4907595,10 грн.

Нормами ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ст. 9 цього закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні № 103-01/10-1 від 01.10.2008 р., № 104-03/10-5 від 03.11.2008 р., № 105-01/12-1 від 01.12.2008 р., № 204-02/01 від 02.01.2009 р., № 900-02/02 від 02.02.2009 р., № 900-02/03 від 02.03.2009 р., № 900-02/03 -1 від 02.03.2009 р., № 109-01/04 від 01.04.2009 р., № 109-01/05 від 01.04.2009 р., № 900-01/06 від 01.06.2009 р., на підставі яких позивач формував валові витрати, складені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити.

До суду апеляційної інстанції позивачем надані додаткові докази реальності господарських операцій позивача з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», а саме договір суборенди складських приміщень № 01/04-2008 від 01.04.2008 р. з додатковою угодою та актом прийому передачі, роздруківку по рахунку ТОВ “Віст - Днепр” щодо оплати за оренду складів, довідку про працівників складу ТОВ “Віст - Днепр”, які приймали участь у розвантаженні продукції, отриманої від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» з жовтня 2008 року по червень 2009 року, акти приймання товарів по кількості та якості за період з 01.10.2008 р. по 01.06.2009 р. від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм».

За даними податкового обліку ТОВ “Віст - Днепр” позивачем включено до складу валових витрат витрати з придбання товару у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» у сумі 24537975,52 грн., у тому числі у 4 кв. 2008 р. 11797020,04 грн., у 1 кв.2009 р. 7291379,53 грн., у 2 в. 2009 р. 5449575,95 грн.

Розрахунки між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Як підтверджено матеріалами справи, за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2009 р. позивач отримав від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» товару на загальну суму 29445570,62 грн., та здійснив оплату в сумі 28445570,62 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку отриманий товар оприбутковано по рах.281 „Товари на складі”.

Придбані у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» будівельні інструменти, позивач реалізував покупцям: юридичним та фізичним особам. ТОВ “Віст - Днепр” відповідно до вимог податкового законодавства включало суми доходу по операціям подальшої реалізації будівельних інструментів, придбаних у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», до складу валового доходу підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ.

Щодо заперечень відповідача відносно відсутності доказів подальшої реалізації позивачем будівельного інструменту, придбаного саме у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (у редакції Закону України від 24.12.93 р. № 3813-XII, зі змінами та доповненнями) податкові органи мають право вимагати від керівників підприємств, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів. У разі відмови у проведенні таких інвентаризацій податкові органи мають право звернутися до суду щодо спонукання до проведення інвентаризацій.

Проте, як слідує з акту перевірки, при проведенні перевірки ТОВ “Віст - Днепр” відповідач не вимагав проведення інвентаризації товарно - матеріальних цінностей, за результатами якої було б можливо встановити недостачу будівельних інструментів, у випадку, якщо придбання будівельних інструментів у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», як припускає відповідач, здійснювалось лише на папері, без фактичного (реального) здійснення господарських операцій).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав жодного доказу, який би спростовував факт подальшої реалізації позивачем придбаних у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» будівельних інструментів.

Як підтверджено матеріалами справи, 01.06.2008 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "Союз "Надєжда" (Виконавець) укладено договір № 01/06 (т.3 а.с. 213-214), предметом якого є надання послуг по „просуванню” товару Замовника (будівельних інструментів) на ринку, а саме: аналіз ринку будівельних інструментів, пошук та збір інформації про потенційних клієнтів для продажу будівельних інструментів, пошук покупців та проведення попередніх переговорів від імені Замовника на продаж будівельних інструментів та інше.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

На підставі договору № 01/06 від 01.06.2008 р. позивачем отримано від ТОВ "Союз "Надєжда" консультаційні та маркетингові послуги на загальну суму 4280000,00 грн., у тому числі ПДВ 713333,34 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-30/06 від 30.06.2008 р. на суму 1300000,00 грн., у т.ч. ПДВ -216666,67 грн.; № ОУ-138-31/07-2 від 31.07.2008 р. на суму 1260000,00 грн., у т.ч. ПДВ -210000,00 грн.; № ОУ-02030 від 27.02.2009 р. на суму 1000000,00 грн., у т.ч ПДВ -166666,67 грн.; № ОУ-03034/06 від 31.03.2009 р. на суму 720000,00 грн., у т.ч. ПДВ -120000,00 грн. Вказані акти здачі прийняття робіт (надання послуг) складені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач здійснив оплату отриманих маркетингових та консультаційних послуг в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 4280000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ "Союз "Надєжда".

Господарські операції з ТОВ "Союз "Надєжда"відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджено перевіркою. В червні, липні 2008 року, в лютому, березні 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ "Союз "Надєжда"позивачем зроблені бухгалтерські проводки: Д-т рах.949 „Інші витрати операційної діяльностіі”, К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на загальну суму вартості отриманих послуг без врахування ПДВ - 3566666,66 грн.; та Д-т рах. 6415 „Розрахунки з ПДВ”, К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на загальну суму ПДВ по отриманим послугам 713333,34 грн.

За даними податкового обліку ТОВ “Віст - Днепр” позивачем віднесено до складу валових витрат витрати з придбання послуг у ТОВ "Союз "Надєжда"у сумі 3566666,66 грн., у тому числі у 2 кв. 2008 р. 1083333,33 грн., у 3 кв. 2008 р. 1050000,00 грн., у 1 кв.2009 р. 1433333,33 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріалами справи підтверджено, що реалізація будівельних інструментів є основним видом діяльності ТОВ “Віст - Днепр”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вказане, придбання будівельних інструментів у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та отримання маркетингових та консультаційних послуг у ТОВ "Союз "Надєжда", здійснювалось позивачем в межах господарської діяльності, що підтверджується також довідками ТОВ “Віст - Днепр” про укладені за результатами маркетингових послуг договори з контрагентами позивача.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат позивача вартості маркетингових та консультаційних послуг, наданих ТОВ "Союз "Надєжда", колегія суддів зауважує, що пункти 5.3 5.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містять обмежень щодо включення витрат по оплаті маркетингових та консультаційних послуг до валових витрат платника податку.

В законодавчих актах України не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Таким чином, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено апеляційним судом, факт отримання позивачем маркетингових послуг підтверджено договором № 01/06 від 01.06.2008 р., актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-30/06 від 30.06.2008 р. на суму 1300000,00 грн., у т.ч ПДВ -216666,67 грн.; № ОУ-138-31/07-2 від 31.07.2008 р. на суму 1260000,00 грн., у т.ч ПДВ -210000,00 грн.; № ОУ-02030 від 27.02.2009 р. на суму 1000000,00 грн., у т.ч ПДВ -166666,67 грн.; № ОУ-03034/06 від 31.03.2009 р. на суму 720000,00 грн., у т.ч ПДВ -120000,00 грн., платіжними дорученнями, податковими накладними, останні відповідно до приписів п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

Щодо відсутності вказаних документів на момент перевірки, то судом першої інстанції встановлено, та підтверджено при розгляді справи в апеляційній інстанції, що документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ “Віст - Днепр” з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ "Союз "Надєжда", були вилучені відповідно до протоколу виїмки 12 травня 2010 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Луганської області Могильною О.І.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що підпунктом 2.3.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., передбачено, що за кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства в акті повинні бути вказані показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів; зазначені первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В порушення зазначеного, у звязку з виїмкою правоохоронними органами первинних документів по взаємовідносинам ТОВ “Віст - Днепр” з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ "Союз "Надєжда", перевірка підприємства, а відтак і висновки акту перевірки від 30.07.2010 р. № 907/2300/32479079 про порушення позивачем приписів податкового законодавства, здійснені відповідачем без дослідження первинних документів.

Щодо заперечення відповідача про відсутність у позивача права на віднесення спірних сум до валових витрат у звязку із ненаданням останнім результатів проведених маркетингових досліджень, а саме повних звітів щодо фактично здійснених заходів у зв'язку з виконанням маркетингових досліджень, то колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що чинним законодавством не передбачено обовязок платника податку надавати такі документи на підтвердження здійснення господарських операцій.

Щодо висновку суду про необгрунтування позивачем доцільності проведення маркетингових послуг та їх повязаності з господарською діяльністю ТОВ “Віст - Днепр”, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Статтею 190 цього Кодексу визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Пунктом 1.18. Закону України Закону України „Про податок на додану вартість” зафіксовано, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.п.1.20.8. п. 1.12 ст.1 Закону).

Відповідно до приписів п.4.1. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Перевіркою не встановлено та відповідачем не доведено, що ціна маркетингових послуг не відповідає рівню звичайної ціни.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Таким чином, встановлення контролюючим органом додаткових обмежень для позивача, крім законодавчо визначених, суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України та нормам чинного податкового законодавства.

Нормами п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом.

Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку на суму 5620928 грн., у тому числі за червень 2008 року в сумі 216667 грн., за липень 2008 року в сумі 210000 грн., за жовтень 2008 року в сумі 1135593 грн., за листопад 2008 року в сумі 691849 грн., за грудень 2008 року в сумі 531962 грн., за січень 2009 року в сумі 434096 грн., за лютий 2009 року в сумі 557422 грн., за березень 2009 року в сумі 753425 грн., за квітень 2009 року в сумі 923248 грн., за червень 2009 року в сумі 166666 грн. підтверджується податковими накладними № 103-01/10-1 від 01.10.2008 р., № 104-03/10-5 від 03.11.2008 р., № 105-01/12-1 від 01.12.2008 р., № 204-02/01 від 02.01.2009 р., № 900-02/02 від 02.02.2009 р., № 900-02/03 від 02.03.2009 р., № 900-02/03 -1 від 02.03.2009 р., № 109-01/04 від 01.04.2009 р., № 109-01/05 від 01.04.2009 р., № 900-01/06 від 01.06.2009 р., отриманими від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та податковими накладними № 138-30-06 від 30.06.2008 р., № 138-31/07-2 від 31.07.2008 р.; № 02030 від 27.02.2009 р.; № 03034/06 від 31.03.2009 р., отриманими від ТОВ «Союз «Надєжда».

Відсутність вказаних податкових накладних на момент позапланової перевірки пояснюється їх виїмкою правоохоронними органами, що підтверджується протоколом виїмки від 12 травня 2010 року, повідомленням Прокуратури Луганської області від 24.11.2010 р. № 06/3-6612-10 (т.2. а.с. 87).

Як випливає зі змісту пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно з п.2, п.5 „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, єдиною підставою для визнання недійсною податкової накладної є її заповнення особою, яка не є платником ПДВ.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на момент здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ «Союз «Надєжда» та виписки контрагенти позивача податкових накладних, ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ «Союз «Надєжда», були зареєстровані платниками ПДВ.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для зменшення правомірно визначених валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно з ст. 234 ЦК України у разі якщо договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, зумовлених ним, укладений лише про людське око, то такий договір є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пленумом Верховного Суду України роз'яснено, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як вбачається з матеріалів справи, питання недійсності договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», було предметом судового розгляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 5 травня 2010 року по справі № 9/61-10 за позовом ТОВ “Віст - Днепр” до ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» про визнання договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року недійсним з підстав підписання його неуповноваженою особою, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Шосткинська МДПІ подала на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на фіктивність договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 15 листопада 2010 року по справі № 9/61-10 залишив апеляційну скаргу Шосткинської МДПІ без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 5 травня 2010 року без змін, та зазначив в мотивувальній частині своєї постанови, що в разі наявності у ДПІ підстав для визнання договору № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 р. недійсним, в т.ч. з підстав його фіктивності, ДПІ не позбавлена права на звернення до суду з самостійним позовом.

З огляду на зазначене, у Шосткинської МДПІ відсутнє право без відповідного рішення суду, прийнятого за результатами розгляду позову про визнання договору недійсним, стверджувати, що договір купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ “Віст - Днепр” та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та договір № 01/06 від 01 червня 2008 року, укладений між ТОВ “Віст - Днепр” та ТОВ «Союз «Надєжда», є фіктивними.

Висновок про нікчемність вказаних договорів зроблена відповідачем з посиланням на результати перевірки контрагентів позивача: ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» (акт перевірки від 28.01.2010 р. № 60/23/35555272, складений Ленінською МДПІ у м. Луганську), та ТОВ «Союз «Надєжда» (акт перевірки від 12.04.2010 року № 546/23/21832673, складений ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську).

Як вбачається з вказаних актів перевірок, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як юридичні особи, та в податкових органах як платники податків, зокрема податку на прибуток та податку на додану вартість, декларували свої валові доходи та податкові зобовязання з ПДВ, сплачували до бюджету відповідні податки.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.18 вказаного Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Слід відмітити, що як вбачається з акту перевірки ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» від 28.01.2010 р. № 60/23/35555272 та акту перевірки ТОВ «Союз «Надєжда» від 12.04.2010 року № 546/23/21832673, протягом спірного періоду контрагенти позивача подавали податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, тобто звітували та відображали відповідні показники податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ у своїй податковій звітності.

Щодо фактів припинення діяльності ТОВ "Союз "Надєжда"з листопада 2009 року, внесення до ЄДР записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу відносно ТОВ "Союз "Надєжда" - 31 березня 2010 р., відносно ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» - 28 січня 2010 р., колегія суддів зауважує, що вказані події відбулись після укладення та виконання позивачем договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та договору № 01/06 від 01 червня 2008 року з ТОВ «Союз «Надєжда».

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» здійснювались позивачем з жовтня 2008 року по червень 2009 року, з ТОВ "Союз "Надєжда" - в червні, липні 2008 р., лютому, березні 2009 р.

З огляду на викладене, висновки акту про нікчемність договору купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», та договору № 01/06 від 01 червня 2008 року з ТОВ «Союз «Надєжда» ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку, та без урахування такого.

Згідно з п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними") перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину. Такими доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання, якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГКУ. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена податковим законодавством, та у відповідних випадках Кримінальним кодексом України.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення підприємствами контрагентів вимог податкового законодавства.

Отже, будьякі умисні дії позивача стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемних правочинів відсутні.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції з придбання позивачем будівельних інструментів у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» за договором купівлі-продажу № 01/10-08 від 01 жовтня 2008 року, та господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Союз "Надєжда" маркетингових та консультаційних послуг на підставі договору № 01/06 від 01.06.2008 р. підтверджуються документально, відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку.

Відтак, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, які підтверджують взаємовідносини позивача з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ "Союз "Надєжда", зокрема, видатковим накладним на отримання ТМЦ, актам здачі прийняття робіт (надання послуг), податковим накладним, платіжним документам на оплату придбаних ТМЦ, послуг, та не навів переконливих доводів щодо того, чому ці докази не можуть бути взяті до уваги в підтвердження фактичності здійснення господарських операції з урахуванням того, що ці документи є первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення витрат та податкового кредиту з ПДВ по первинним документам та податковим накладним, отриманим від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» та ТОВ «Союз «Надєжда», а викладені в акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-6990/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Днепр" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області від 11 серпня 2010 року № 0000552347/0 та № 0000562347/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 24.05.2011 р.