Ухвала суду № 18724799, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р.Справа № 2а-12368/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представників позивача Коваль М.В., Применко І.М.

представник відповідача Храновського А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-12368/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "KGS&CO"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "KGS&CO" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 21.04.2010 року №0001102311/0, від 07.06.2010 року №0001102311/1, від 07.07.2010 року №0001102311/2, від 21.09.2010р. №0001102311/3.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "KGS&СО" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.11.1. п.1.11, 1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Чугуївською ОДПІ з 02.02.2010 року по 16.03.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "KGS&СО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що 23.03.2010 року було складено Акт перевірки №267/2311/32500503.

На підставі зазначеного Акту, було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0001102311/0, згідно якого визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 200029,5 грн. (основний платіж 133353 грн., штраф -66676,5 грн.)

За результатами адміністративного оскарження податкового зобовязання, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача без задоволення та Чугуївською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2010 року №0001102311//1, від 07.07.2010 року №0001102311//2, від 21.09.2010 року №0001102311//3.

За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення ПАТ "KGS&СО" вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2008рік в сумі 6439394 та донараховано податок на прибуток за 2008р. в сумі 133353 грн., також зазначено про порушення позивачем п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2008р. та донараховано податок на прибуток за 2008р. в сумі 133353 грн. Також в порушення п.6.1 ст.6 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» завищено від'ємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 6439394 грн., у тому числі за 3 квартал 2009р. в сумі 6439394 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірності прийнятих повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як. на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які іридбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. “б” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення відсутні конкретні розрахунки донарахованих сум податку на прибуток. Рішення податкового органу від 21.04.2010р. № 0001102311/0,/1,/2, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток базуються на результатах попередньої перевірки за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. Після узгодження податкового зобов'язання за попередньою перевіркою та сплатою штрафних санкцій в сумі 333061,80 грн. позивач самостійно подав уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на прибуток від 11.11.2009р. Перевіряючими не враховано уточнюючий розрахунок, в якому позивач самостійно відкоригував значення рядку 05.1 Декларації на суму 5000000,0 грн. задекларованих у попередньому періоді у рядку 04.9 Декларації як від'ємне значення обєкту оподаткування попередніх періодів 2007-2008р.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності виключення відповідачем з валових витрат підприємства, витрат використаних на сплату відсотків за кредитом, як зайво включених до валових витрат та використаних не за цільовим призначенням кредитних коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ “КС&Со” отримало кредитні кошти у доларах США на підставі кредитного договору про відкриття мультівалютної кредитної лінії №15-93/19-1551/07 від 24.04.2007 укладеного з філією “Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області.

Згідно п. 1.3 договору визначено цільове призначення кредиту: придбання обладнання, поповнення обігових коштів (здійснення розрахунків за товари, сировину, сплату послуг для забезпечення виробничого процесу, сплату за виконані роботи, погашення кредиторської заборгованості, авалювання податкових векселів, надання гарантій, відкриття акредитивів, виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів та інше) з можливістю часткової або повної конвертації кредиту в інші види валют.

Згідно п. 2.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,5% річних за кредитом, наданим в дол. США та євро. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Відсотки за кредитом у сумі еквівалентній 4 225 404,33 грн. включені до складу валових витрат за перше півріччя 2008 року.

Судом встановлено, що Кредитні кошти частково використані на погашення заборгованості перед ТОВ “НК Перфект”, ТОВ комерційний банк “Український фінансовий світ”, Компанією “ВАSЕРОNТ НОLDINGS LІМІТЕD”(Кіпр) по раніше отриманому від нерезидента-засновника кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, а також для розміщення на депозитному рахунку, який відкрито в ТОВ комерційний банк “Український фінансовий світ”.

В акті перевірки від 23.03.2010р. № 267/2311/32500503, відповідач посилається на акт перевірки від 13.01.2009р. № 8/2311/32500503 та встановлені ним порушення.

Проте з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення за результатами розгляду повторної скарги ЗАТ &CO”, ДПА в Харківській області від 30.06.2009 року № 2734/10/25-103 та рішення ДПА України від 15.09.2009 року № 19908/7/25 0315 було погоджено податкове зобовязання підприємства з податку на прибуток у сумі 333061, 80 грн. (податкове повідомлення рішення Чугуївської ОДПІ від 14.07.2009р. № 0003762311/2 та № 0003762311/3), за основним платежем донарахування були зняті і дорівнюють 0, 00 грн.

За період з 01.07.2008р. по 31.12.2008 р. ЗАТ &CO”задекларувало доходи в сумі 63594580, 00 грн. Відповідно до акту перевірки (стор. Акту 5), за даними перевірки розбіжностей не виявлено.

Скориговані валові витрати за даними позивача за друге півріччя 2008р. 48990008, 00 грн. За даними перевірки 50449043, 00 грн.

Таким чином, частина витрат, які попередньо не були визнані валовими витратами, пізніше були визнані перевіряючими валовими витратами в сумі 1459035, 00 грн. (стор. 10 Акту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено зайвого включення до складу валових витрат в підприємством в першому півріччі 2008р. відсотків за кредитом у сумі 1232330 грн. та використання його не за цільовим призначенням та не у господарській діяльності.

Також кредитні кошти одержані підприємством від ПАТ “Промінвестбанк”за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 24.04.2007р. № 15-93/19-1551/07, були використані згідно п.п. 1.3 кредитного договору за визначеним у ньому цільовим призначенням. Так, п.п. 1.3 кредитного договору передбачено, що кредит надається із наступним цільовим призначенням: придбання обладнання, поповнення обігових коштів (здійснення розрахунків за товари, сировину, сплату послуг, для забезпечення виробничого процесу, сплату за виконані роботи, погашення кредиторської заборгованості , анулювання податкових векселів, надання гарантій, відкриття акредитивів, виплат заробітної плати та прирівняних до неї платежів та інше) з можливістю часткової або повної конвертації кредиту в інші види валют.

Кредитні кошти використовувались підприємством у відповідності до умов кредитного договору на придбання обладнання, матеріалів для основного виробництва, а саме для погашення заборгованості за попереднім кредитом. Частину вільних коштів підприємство утримувало на депозиті. Одержані відсотки по депозиту підприємством було віднесено до складу валових витрат, що не свідчить про їх нецільове використання.

З огляду на наведене у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України ДПІ не доведено про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5,п.п 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п.п 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , саме: зайво включення до складу валових витрат відсотків за кредитом, який використаний не за цільовим призначенням та не у господарській діяльності.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-12368/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 24.05.2011 р.