Ухвала суду № 18724729, 25.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-11495/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2-а-11495/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Сервіс", Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000502320/0 від 03.09.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" (61109, м. Харків вул. Безлюдівська б. 1, ідентифікаційний код 36224035) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. (три грн. 40коп.)

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Харківрегіонгаз», про що складено акт № 6191/232/36224035 від 20.08.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010р. у сумі 224487,18 грн., за червень 2010р. у сумі 235165,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 та п.п. 17.1.1, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 03.09.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 619996,30 грн., у т.ч. за основним платежем - 459652,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160344,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ «Ресурс Сервіс» в травні, червні 2010р. відповідач до суду не подав, а тому висновок відповідача стосовно порушення ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Харківрегіонгаз» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100223859 від 23.04.2009 року. Його контрагент по справі ТОВ «Ресурс Сервіс», також зареєстрований зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100286954 від 20.08.2007 року.

Між ТОВ «Харківрегіонгаз» та ТОВ «Ресурс Сервіс» укладені договори про поставку скрапленого газу (далі-Товар) № 01 ГС РС/307 від 26.05.10р., № 02 ГС РС/312 від 26.05.10р., № 03 ГС РС/313 від 26.05.10р., № 04 ГС РС/331 від 03.06.10р., № 05 ГС РС/323 від 03.06.10р., № 06 ГС РС/368 від 14.06.10р., за якими ТОВ «Ресурс Сервіс» відвантажило ТОВ«Харківрегіонгаз» товар, що підтверджується актами прийому передачі товару, податковими накладними. Для матеріалів справи надано виписки з банку про перерахування коштів за отриманий товар, окрім того відповідачем у акті перевірки визнано, що основними покупцями товару є ВАТ «Харківгаз» (код 03359500), ЗАТ «Купянський МКК» (код 00418142), ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» (код 05507436), УДППЗ Укрпошта (код 22721970). З цих питань зауваження в акті перевірки відсутні.

З досліджених в суді апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ресурс Сервіс» подало до ДПІ у Шевченкіському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р. з додатками через пошту 21.06.2010р., про що свідчить квитанція про направлення № 2651, опис вкладення до цінного листа та повідомлення про отримання декларації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва цих документів 30.06.2010р. Декларація з податку на додану вартість за червень 2010р., з додатками подана ТОВ «Ресурс Сервіс» безпосередньо до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та зареєстрована за № 305466.

Будь-якої документальної інформації про невизнання наданих декларацій податковою звітністю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ «Ресурс Сервіс» до матеріалів справи не долучено.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Ресурс Сервіс» платіжним дорученням № 258 від 30.06.10р. сплатив задекларований в декларації за травень 2010 року (строк. 27) податок на додану вартість у сумі 5277,00 грн., платіжним дорученням № 576 від 29.07.10р. сплатив задекларований в декларації за червень 2010 року (строк. 27) податок на додану вартість у сумі 5331,00 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. З Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалось відповідачем, відповідно до зазначених вище договорів поставлявся товар (скраплений газ) і в подальшому цей товар реалізовувався третім особам, відповідачем не надано жодних доказів, що спростовують зазначені обставини.

Доводи апеляційної скарги відповідача на те, що ТОВ «Ресурс Сервіс» не подавало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень, червень 2010р. спростовується наданими до матеріалів справи відповідними документами, окрім того ТОВ «Ресурс Сервіс» сплативши податок на додану вартість за травень, червень 2010 року підтвердило факт наявності здійснення операції, що підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції повністю доведено первинними документами факт придбання позивачем товарів в травні, червні 2010 року у ТОВ «Ресурс Сервіс» та використання їх саме в межах господарської діяльності .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Крім цього, колегія суддів відмічає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2-а-11495/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.