Ухвала суду № 18724128, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р.Справа № 2а-16472/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Редіна В.Б.

представників відповідача Карбань В.М., Штих О.В., Ситнік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. по справі№2а-16472/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство “Земельний банк”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просило визнати не чинним податкове повідомлення рішення №000064851/0 від 09.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій на суму 352831,70 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.202,626 ЦК України, 179,180 ГК України, ст.60-62 Закону України « Про банки та банківську діяльність».

Відповідачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує , вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено виїзну позапланову перевірку публічного акціонерного товариства “Земельний банк” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт № 4442/50-2/19358721 від 01.12.2010 року.

За висновками акту перевірки встановлені порушення п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме заниження суми податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року на 294026,42 грн. (за півріччя 2010 року).

09.12.2010 року, на підставі вказаного акту, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000640851/0 на загальну суму 352831,70 грн., з них 294026,42 грн. - основний платіж та 58805,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про заниження позивачем процентних доходів на суму 567952,04 грн. у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів; неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на формування страхового резерву за угодами станом на 01.07.2010р. на суму 22031431,52 грн., та неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на формування страхового резерву за кредитними угодами в сумі 16897236,10 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з вимогами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 вказаного Закону валовий доход включає в себе доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем укладені договори про надання міжбанківського кредиту: - №106/06-МБ від 03.04.06 на суму 9000000,0 грн. зі сплатою 7% річних, з 12.04.10 - 20% річних (згідно додаткової угоди №4від 12.04.10) (далі - договір № 106);

- № 07-01/Д від 26.02.07 на суму 9500000,0грн. зі сплатою 6% річних (згідно додаткової угоди № 4 від 10.03.10 нарахування відсотків з 10.03.10 по 09.09.10 здійснюється у розмірі 20% річних) (далі - договір № 07);

-№ 309/07-МБ від 26.11.07 на суму 6000000,0 грн. зі сплатою 12% річних (далі - договір № 309);

- № 08-05-22/Д від 22.05.08 на суму12000000,0 грн. зі сплатою 10% річних (далі - договір № 08-05-22);

- №738-ММВ від 06.04.09 на суму 27000000,0 грн. зі сплатою 25% річних (далі - договір № 738); - договір про надання міжбанківського кредиту № 782-ММВ від 15.05.09 на суму 5000000,0 грн. зі сплатою 19% річних (далі - договір № 782)

По зазначеним договорам банком відсотки нараховувалися не за весь термін використання залучених коштів, що свідчить про заниження процентних доходів на суму 567952,04 грн. у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів .

Згідно п.1.10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що процентні доходи не отримані банком через втрату права власності на ці кошти, оскільки право власності на заставлені кошти, розміщені у вигляді вкладів та кредитів, припинился в результаті звернення стягнення на заставу відповідно до п.8 ст.346 ЦК України.

Проте матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження переходу права власності на зазначені кошти, таких доказів не надано і суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо заниженням ПАТ “Земельний банк” процентних доходів у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів на суму 567952,04 грн., що є порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невідповідності висновків суду стосовно правильності формування та віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Судом встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суми сформованого страхового резерву по кредитним угодам, загальною сумою заборгованості 69298040,51 грн.

Загальна сума страхового резерву, що віднесена банком до складу валових витрат за цими угодами станом на 01.07.2010р. становить 22031431,52 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на перевірку не були надані оригінали документів, в підтвердження формування валових витрат.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем надані як до перевірки так і до суду копії кредитних угод, договорів застави, листів, оцінки фінансового стану з яких видалена інформація про особу, яка укладала угоди. Зазначені документи не є належними та допустимими доказами по справі, щодо підтвердження доводів позивача стосовно правомірності формування валових витрат, а тому висновки суду першої інстанції щодо правомірності рішення податкового органу є вірними.

Доводи апеляційної скарги що кредитні договори не є первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ст.1,9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складеними під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення.

Кредитний договір є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому є первинним документом. З урахуванням ст.60-62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» надання зазначених договорів має певні обмеження та особливий порядок, шляхом розкриття банківської таємниці.

Позивачем не надано до перевірки розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в підтвердження правомірності формування валових витрат, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву у сумі 22031431,52 грн.

Судом встановлено, що між Банком та ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" укладений кредитний договір від 15.06.07 № 43-07/к щодо надання кредитних коштів у сумі 5000000,0 грн. зі сплатою 18% річних (з 15.06.07 - 18%, з 01.06.08 - 20%, з 15.12.08 - 23%, з 01.01.09 - 25%) терміном з 15.06.07р. по 14.07.12р.

Залишок заборгованості (1392861,07 грн.) обліковувався банком в кредитному портфелі за категорією ризику "сумнівна", а станом на 01.07.2010р. перенесений банком до "безнадійної" категорії та за рахунок валових витрат сформований страховий резерв у розмірі 1392861,07 грн. (100%), посилаючись на погіршення фінансового стану товариства.

Позивачем до перевірки за даною кредитною угодою не надані документи, в підтвердження погіршення фінансового стану товариства, а саме: баланси та звіти про фінансові результати, а також інші документи, що надають інформацію відносно стану заставленого майна на момент визнання банком заборгованості "безнадійною" (договір застави, акти обстеження заставного майна та інше) в зв'язку з чим Банком неправомірно сформований страховий резерв в сумі 1392861,07 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву за кредитними угодами: № 01-09/к, № 04-07/к, № 60-08/к, № 82-07/к, № 16-08/к, № 48-08/к, № 46-08/к, № 43-07/к в сумі -16897236,10 грн.

Загальна сума, на яку ПАТ “Земельний банк” неправомірно завищив суму валових витрат в результаті формування страхового резерву складає 38928667,62 грн.

Судом встановлено, що постановою НБУ № 231 від 11.05.2010р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ПАТ « Земельний банк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ПАТ « Зембанк» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці з 12.05.2010р. по 11.08.2010р., постановою Правління НБУ № 375 від 30.07.2010р. відкликана банківська ліцензія та відкрита процедура ліквідації позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача від сплати податків під час дії мораторію є помилковими, оскільки введення мораторію не звільняє платника податків від їх сплати.

З огляду на наведене, СДПІ ВПП у м. Харкові правомірно винесено податкове повідомлення рішення про донарахування ПАТ “Земельний банк” на податку на прибуток в розмірі 352831,70 грн., з них 294026,42 грн. - основний платіж та 58805,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. по справі№2а-16472/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.05.2011 р.