Постанова № 18723730, 17.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р. Справа № 2а-866/10/1670 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Гайбадура Д.В.

представника відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.04.2010р. по справі№2а-866/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Полтаві № 0001232305/0 від 17.12.09 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2009 р. на 455381,47 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001232305/1 від 26.02.10 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.10 р. по справі № 2а-866/10/1670 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.10 р. по справі № 2а-866/10/1670 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де просить залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач 21.03.01 р. зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 31354329), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві та є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 23504445 від 08.01.03 р.).

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0001232305/0 від 17.12.09 р. є акт № 3432/23-2-31354329 від 11.12.09 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ в частині взаємовідносин з ДП «Сміт Юкрейн»(код ЄДРПОУ 33470805), ПП «ДАР»(код ЄДРПОУ 30922386) по ланцюгу постачання ТОВ «Торгова трубна компанія»(код ЄДРПОУ 35341905), за рахунок яких були задекларовані суми бюджетного відшкодування у грудні 2007 р., січні 2009 р.

Платник податків скористався правом оскарження вказаного податкового повідомленні-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним до відповідача була подана первинна скарга від 24.12.09 р. Рішенням ДПІ м. Полтави від 17.02.10 р. за результатами розгляду первинної скарги остання була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням розгляду скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001232305/1 від 26.02.10 р., яке є тотожнім оскарженому в частині зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підстави та порядок прийняття нових податкових повідомлень-рішень при проведенні процедури адміністративного узгодження податкових зобовязань на час виникнення правовідносин були встановлені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де не передбачалося прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення скарги без задоволення (часткового), без проведенні додаткового нарахування податкових зобовязань та/або застосування штрафних санкцій.

Оскільки при розгляді первинної скарги не були зменшені або збільшені нарахування, у відповідача не було законних підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення № 0001232305/1 від 26.02.10 р. і позов в цій частині задоволений правомірно. Проте суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини і фактично не дослідив підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232305/1 від 26.02.10 р., а тому колегія суддів вважає необхідним змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.10 р. по справі № 2а-866/10/1670 в частині мотивів та підстав для задоволення позову в цій частині.

Як вказано в оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0001232305/0 від 17.12.09 р., воно було прийняте у звязку з виявленими порушеннями платником податків вимог п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1 та п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязаними з тим, що позивач за договором купівлі-продажу № 141/4-07-08 від 22.09.08 р. придбав у ТОВ «Торгова трубна компанія»обсадні труби. За даними перевірки в грудні 2008 р. вартість поставленого товару становила 2916750,45 грн.

В свою чергу, за даними перевіряючих, ТОВ «Торгова трубна компанія»отримала вказаний товар від ТОВ «КП Аккад», а останній отримав товар від ПП «Дар», стосовно якого в інформації ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська наведені дані про порушення провадження про визнання його банкрутом ухвалою від 09.06.09 р. по справі № Б15/179-09, ліквідацію юридичної особи на підставі ухвали Господарського суду від 18.08.09 р., скасування реєстрації юридичної особи від 25.09.09 р. та зняття з податкового обліку 30.09.09 р.

Наведені факти стали підставою для висновків відповідача про завищення позивачем заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 455381,47 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що наполягаючи на порушенні позивачем приписів п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ», які встановлюють, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто дані норми визначають поняття, які використовуються в даному Законі і не мають жодних зобовязальних приписів для платників податків, які останніми можуть бути порушені, а тому інкримінувати ці порушення позивачу є безпідставним.

Також відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в якій вказано, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідач не вказує які саме положення наведеної норми були порушені, оскільки ПДВ, сплачений безпосередньому постачальнику, був розрахований за відповідною ставкою, товар був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності і з цією метою використаний. Дані обставини відповідачем не спростовані, а тому твердження про порушення наведеної норми свідчать про помилкове розуміння положень податкового законодавства або про довільне трактування його приписів.

Також відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в якій визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В чому саме полягають порушення наведеної норми ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідача не вказано, а тому посилання на неї є безпідставним.

Зважаючи на те, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених постачальником товарів податкових накладних, оплачений в повній сумі з урахуванням ПДВ в цієї товару, правочини, за якими здійснювалася поставка, є належним чином оформленими і не визнані його учасниками недійсними, то у відповідача не існувало законних підстав виключати з податкового кредиту січня 2009 р. суми ПДВ по вказаним операціям.

Також колегія суддів вказує на те, що чинне законодавство не уповноважує платників податків здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю інших субєктів господарювання по ланцюгу до виробника та повнотою та своєчасність сплати ними податкових зобовязань до бюджету. Оскільки такий контроль є виключною компетенцією органів ДПС, то відповідач незаконно перекладає на позивача свої повноваження і вимагає їх здійснення, що свідчить про порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За таких підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині і колегія суддів погоджується з даними висновками суду, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.04.2010р. по справі№2а-866/10/1670 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.04.2010р. по справі№2а-866/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві за участю Прокуратури Полтавської облаті про скасування податкового повідомлення-рішення змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001232305/1 від 26.02.2010 р.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.04.2010р. по справі№2а-866/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.05.2011 року.