Ухвала суду № 18723697, 17.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р.Справа № 2а-13670/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-13670/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі відповідач), у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001932302/0 від 27.09.2010 року про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму по податку на прибуток підприємств у розмірі 19769160,80 грн. (девятнадцять мільйонів сімсот шістдесят девять тисяч сто шістдесят грн. 80 коп.) та № 0001942302/0 від 27.09.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 5166922,50 грн. (пять мільйонів сто шістдесят шість тисяч девятсот двадцять дві грн. 50 коп.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0001932302/0 від 27.09.2010 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 001942302/0 від 27.09.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції. Свою незгоду мотивує тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме:п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для скасування такого судового рішення.

Позивачем письмових заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" винесені повідомлення-рішення № 0001932302/0 від 27.09.2010 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19769160,80 грн. (девятнадцять мільйонів сімсот шістдесят девять тисяч сто шістдесят грн. 80 коп.) та № 0001942302/0 від 27.09.2010 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 5166922,50 грн. (пять мільйонів сто шістдесят шість тисяч девятсот двадцять дві грн. 50 коп.).

Підставою для винесення зазначених повідомлень-рішень став акт "про результати планової перевірки ТОВ "Аванті Україна" код 32439298 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року" від 18.08.2010 року № 3953 /23-310/32439298 та лист ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 27.08.2010 року № 14387/23-220 "Про внесення змін до акту планової перевірки ТОВ "Аванті Україна" від 18.08.2010 № 3953 /23-310/32439298".

Згідно висновків зазначеного акту, відповідачем під час перевірки встановлені наступні порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства: п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (у редакції Закону Українивід 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

З вказаного акту перевірки вбачається, що ТОВ "Аванті Україна" в порушення пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необґрунтовано включило до складу валових витрат 28571368, 0 грн., оскільки ці витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідач вважає що позивач отримував ТМЦ, оприбутковування яких здійснювалось без отримання (наявності) товарно-транспортних накладних, що є обовязковими і єдиними документами учасників транспортного перевезення (переміщення тощо), виходячи із положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі Наказ Мінтранспорта № 363 від 14.10.1997 року) та спільного наказу Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року N 488/346 (зі змінами та доповненнями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договори купівлі продажу та договори поставки укладені між ТОВ "Аванті Україна" та контрагентами були фактично виконані з настанням реальних наслідків, оскільки витрати повязані із придбанням у контрагентів ТМЦ на суму 28571368,0 грн., підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому такі витрати ТОВ "Аванті Україна" мало право включити до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено колегією суддів, та вбачається з долучених до матеріалів справи документів, а саме: реєстр платіжних доручень з оплати ТМЦ постачальникам, реєстр прибуткових накладних, реєстр видаткових накладних, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, журнал реєстрації довіреностей, банківські виписки, що містять дані про рух коштів на поточному рахунку ТОВ «Аванті Україна», ці документи засвідчують факт здійснення господарських операцій, а саме, підтверджують отримання позивачем від контрагентів ТМЦ та поставку ТМЦ від контрагентів до ТОВ "Аванті Україна" на загальну суму 28571368, 0 грн.

Так згідно з реєстру платіжних доручень з оплати ТМЦ постачальникам за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року ТОВ "Аванті Україна" сплатило контрагентам вартість поставлених ТМЦ на загальну суму 28571368, 0 грн.

Крім того, поставка ТМЦ підтверджується також внутрішніми документами ТОВ "Аванті Україна", зокрема, Журналом реєстрації довіреностей за період з 01.07.2008 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача відносно товарно-транспортної накладної як єдиного документу, що засвідчує факт поставки товару, є фактичним встановленням додаткових обмежень, щодо підстав віднесення сум до складу валових витрат, а це не передбачено п.5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Норми Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568, не регламентують порядок та питання в сфері оподаткування, а тому їх застосування під час оподаткування прибутку підприємств, зокрема, в частині визначення складу валових витрат, є безпідставними.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не врахував посилання відповідача в акті перевірки на порушення п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, разом з дорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг), оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У відповідності до абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Розглядаючи питання щодо висновку відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту на суму 3444615,00 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, судом встановлено, що ДПІ у у Фрунзенському районі м. Харкова 27.09.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001942302/0 від 27.09.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 5166922,50 грн., з них основний платіж 3444615,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1722307,50 грн.

Підставою для винесення зазначеного повідомлення-рішення став Акт від 18 серпня 2010 року за № 3953 /23-310/32439298 про результати планової перевірки ТОВ "Аванті Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року. До вказаного Акту 27 серпня 2010 року були внесені зміни, відповідно до листа ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова за № 14387/23-220 від 27.08 2010 року. "Про внесення змін до акту планової перевірки ТОВ "Аванті Україна" від 18.08.2010 № 3953 /23-310/32439298".

Згідно висновків зазначеного акту, відповідачем під час перевірки встановлені наступні порушення вимог діючого податкового законодавства з боку позивача: п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями.

Також судом встановлено, що висновки про наявність порушень, зазначених у акті перевірки від 18.08.2010 року за № 3953 /23-310/32439298, відповідно до пп. 3.2.2. п.3 акту перевірки відповідачем зроблено на підставі таких документів: реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, журнали-ордери по бухгалтерських рахунках 644 "Податковий кредит",631 "Розрахунки з поставщиками та підрядниками", 3772 "Розрахунки з іншими дебіторами".

Крім того, згідно Додатку 4 до акту перевірки від 18.08.2010 року за № 3953 /23-310/32439298, закріплено вичерпний перелік документів, які відповідачем було використано при проведенні перевірки ТОВ "Аванті Україна", зокрема міститься перелік документів, що були використані при перевірці повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009 по 31.01.2010 року, а саме: реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, журнали-ордери по бухгалтерських рахунках 644 "Податковий кредит".

Відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.

Крім того, пунктом 2.1. Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, затвердженої наказом ДПА України № 493 від 08.11.2005 року, передбачено, що вилученню підлягають такі фінансово-господарські та бухгалтерські документи (або їх копії): первинні документи (письмові свідоцтва), що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядчі документи та дозволи платника податків на проведення таких операцій, грошові документи, облікові регістри (тобто носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку), кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету, а також інші матеріали та розрахунки, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування та факти порушень нормативно-правових актів з питань оподаткування, за винятком документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю.

Підпунктом 2.3.4 зазначеного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, передбачено що, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Пунктами 3.1, 3.2 зазначеного Порядку передбачено що, до інформативних додатків відносяться: завірені копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, у випадку їх вилучення; усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в ході судового розгляду справи не надано доказів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства з боку позивача.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів свідчать про наявність документального підтвердження факту господарських відносин та використання в подальшому в господарській діяльності ТОВ "Аванті Україна" товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.12.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-13670/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2011 р.