Ухвала суду № 18723384, 10.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 р.Справа № 2а-1670/32/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання- Верман А.М.,

представника позивача - Тищенко В.М.,

представника відповідача - Домбровського Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі№2а-1670/32/11

за позовом Приватного підприємства "Медфарм-Кремінь"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Медфарм-Кремінь" - звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007642301/0/4299 від 14.12.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року позов задоволено в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0007642301/0/4299 14.12.2010 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "Медфарм-Кремінь" зареєстровано, як юридична особа (ідентифікаційний код 13961480) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 30.04.1993 року за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, Квартал 101, будинок 10-Г, квартира 46. (Т.1 а.с. 58).

З 25.05.1993 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 29.10.2010 року по 25.11.2010 року проведена планова виїзна перевірка ПП "Медфарм-Кремінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. В результаті даної перевірки 30.11.2010 року складений акт перевірки, в якому встановлені порушення, зокрема, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно висновків даного Акту, платником податку занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42 573,90 грн., в тому числі: за травень 2009 року - 2020,77 грн., за червень 2009 року - 2785,09 грн., за липень 2009 року - 2347,59 грн., за серпень 2009 року 2119,75 грн., за вересень 2009 року 2899,97 грн., за жовтень 2009 року - 4282,83 грн., за листопад 2009 року - 3987,84 грн., за грудень 2009 року - 2537,41 грн., за січень 2010 року - 2667,70 грн., за лютий 2010 року - 2331,74 грн., за березень 2010 року - 3133,52 грн., за квітень 2010 року 2736,55 грн., за травень 2010 року - 3239,70 грн., за червень 2010 року у сумі 5483,44 грн. (Т.1 а.с. 8-52)

Акт перевірки був підписаний директором ПП "Медфарм-Кремінь" із запереченнями.

На підставі Акту перевірки від 14 грудня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ 14.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007642301/0/4299, яким ПП "Медфарм-Кремінь" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 860,85 грн., з яких 42 573,9 грн. - за основним платежем, 21 286,95 грн. - штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з рішенням податкового органу звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем сум коштів, що включені до податкового кредиту відповідного періоду, цілком підтверджена документально, у т.ч. належним чином заповненими податковими накладними, позивач сформував податковий кредит правомірно, а висновок відповідача про заниження податку на додану вартість є протиправним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на податковий кредит виникає з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем не оспорюється наявність законних повноважень на здійснення операцій та підписання документів податкової звітності, а також товарність операцій.

Надані позивачем документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару.

Таким чином, виникнення права позивача як платника ПДВ на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування за наявності податкових накладних, виписаних його контрагентами, які в свою чергу були платниками ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання Закону України "Про податок на додану вартість" Державною податковою адміністрацію України прийнятий наказ "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97 року N 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.97 року за N 233/2037, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Даним наказом затверджена форма податкової накладної.

Так, в податковій накладній має бути зазначено місце розташування продавця та покупця, яке зазначене в статутних документах. Якщо продавцем чи покупцем є фізична особа - підприємець, то зазначається його місце проживання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, відповідають положенням частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності обов'язкових реквізитів та вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є належними документами, які підтверджують витрати позивача. Так, зокрема, вони містять належним чином заповнені реквізити місцезнаходження платника податку.

Таким чином, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судом першої інстанції таких обставин відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 с т. 7 Закону №168/97-ВР.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішень, які є предметом оскарження позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі№2а-1670/32/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2011 р.