Ухвала суду № 18723318, 06.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-11800/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Кардашова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами прокуратури Приморського району м. Одеси і державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2010 року №№ 0006292310/0, 0006302310/0, 0006312310/0, від 27 липня 2010 року № 0007491701/0, від 7 вересня 2010 року №№ 0006292310/0, 0006302310/0, 0006312310/0, 0007491701/1, від 4 жовтня 2010 року №№ 0006292310/2, 0006302310/2, 0006312310/2, 0007491701/2, від 9 грудня 2010 року №№ 0006292310/3, 0006302310/3, 0006312310 і 0007491701/3.

Свої позовні вимоги ТОВ «Котовський винзавод»обґрунтувало незаконністю спірних дій та рішень відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року вищенаведений позов було частково задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2010 року № 0006292310/0, від 7 вересня 2010 року № 0006292310/0, від 4 жовтня 2010 року № 0006292310/2, від 9 грудня 2010 року № 0006292310/3, від 6 серпня 2010 року № 0006302310/0, від 7 вересня 2010 року № 0006302310/0, від 4 жовтня 2010 року № 0006302310/2 та від 9 грудня 2010 року № 0006302310/3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах прокуратура Приморського району м. Одеси і ДПІ у Приморському районі м. Одеси просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за наслідками якої складено акт від 26 липня 2010 року № 8642/23-4/30827073 /т. 1, а.с. 30-83/.

У вищенаведеному акті здійснено висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 22806026 грн.; вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на суму 18830770 грн. та заниження ПДВ на суму 4520156 грн.; п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.1, абз. «е»п.п. 6.3.3. п.п. 6.3.4 п. 6.3 ст.6, ст.8. ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до порушення правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 1117,72 грн.; а також вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обіг) спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», наказу Міністерства агрополітики № 191 від 27.05.2004 року «Про затвердження форм обліку виробництва алкогольних напоїв», форм первинного обліку у виноробній промисловості та вказівок про порядок їх використання і заповнення, затверджених МХП СРСР у 1980 році, а також постанови КМУ № 567 від 23.04.2003 року «Про затвердження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Зміст порушень полягав у тому, що позивач у податковій декларації за півріччя 2009 року включив до складу валових витрати суму у 3873318 грн., яка не підтверджується даними регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів до них. Також позивач включив до складу валових витрат за І квартал 2010 року від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 3801454 грн. за 2009 рік, хоча в ході перевірки не було підтверджено розмір цих збитків. Окрім того, позивачем до складу валових витрат включені витрати в сумі 93002750 грн. на придбання продукції від ТОВ «ТД «Алкотрейд»»за договором поставки № АТ-6/09 від 01.06.2009 року, в той час як в ході перевірки було встановлено, що останнє не має основних фондів та штату працівників, необхідного дія виконання обов'язків за вказаним договором, відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення передбаченої договором продукції та довіреності на її отримання позивачем, що свідчить про укладення сторонами зазначеного договору без мети настання реальних наслідків та безтоварність цих операцій, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаного договору відповідно до ст. ст. 215, 203 ЦК України. З цих підстав відповідач також дійшов висновку про протиправність включення позивачем ПДВ по вказаним операціям в сумі 18600549 грн. до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді. Крім цього, на думку відповідача, позивач незаконно включив до свого податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 71187 грн. по податковим деклараціям, отриманим у попередніх звітних періодах, а також не включило до своїх податкових зобов'язань ПДВ в сумі 39715 грн., по господарській операції на загальну суму 198574 грн., які були включені до валових доходів у перевіряємому періоді в повному обсязі. Також, на думку відповідача, в ході перевірки було встановлено нестачу (понаднормативні витрати) виноматеріалів плодово-ягідних купажних міцних у кількості 63,8 дал., що призвело до недоплати акцизного збору, а також факти незаконного надання податкової пільги працівникам ТОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1117,72 грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.08.2010 року №0006292310/0, яким позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 42524858 грн., в тому числі 22806026 грн. за основним платежем, та 19718832 грн. за штрафними санкціями; №0006302310/0 яким позивачу було донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 6780235 грн., в тому числі 4520156 грн. за основним платежем та 2260079 грн. за штрафними санкціями; №0006312310/0, яким позивачу було донараховано податкові зобов'язання за платежем виноробна продукція в розмірі 5532 грн., в тому числі 3688 грн. за основним платежем, та 1844 грн. за штрафними санкціями; та від 27.07.2010 року №0007491701/0, яким позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3353,16 грн., в тому числі 1117,72 грн. за основним платежем, та 2235,44 грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження зазначених рішень та висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.09.2010 року №0006292310/0, №0006302310/0, №0006312310/0. №0007491701/1, від 04.10.2010 року №0006292310/2, №0006302310/2, №0006312310/2. №0007491701/2, від 09.12.2010 року №0006292310/3, №0006302310/3, №0006312310/3 та №0007491701/3, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення (т.1 а.с.94-97, т.2 а.с. 119-126. 159-161, 180, 184-188).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД «Алкотрейд»»був укладений договір поставки № А і-6/09 від 01.06.2009 року, на виконання якого останнє поставило у перевіряємому періоді позивачу товар, а позивач здійснив оплату за цей товар в розмірі 93002750 грн., що підтверджується матеріалами справи, в тому числі виданими ТОВ «ТД «Алкотрейд»»та ім'я позивача податковими накладними (т.1 а.с. 191-194. 235-249, т.2 а.с. 1-54).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 цього Закону.

На підставі зазначених норм вказані витрати були включені позивачем до складу валових витрат, у перевіряємому періоді, що підтверджується відповідними податковими деклараціями (т.4, а.с. 74-86).

З акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про незаконне включення позивачем вказаних витрат по правовідносинам з ТОВ «ТД «Алкотрейд»»до складу валових витрат ґрунтується на наявних інформаційних ресурсах ДПІ, відповідно до яких у ТОВ «ТД «Алкотрейд»»відсутні основні засоби та складські приміщення, де міг зберігатися та передаватися покупцю товар, у перевіряємий період, на підприємстві працювала 1 особа, і в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Алкотрейд»»не вдалося підтвердити товарність правовідносин між позивачем та цим контрагентом, що було оформлено актом від 22.07.2010 року №1159/23-4/36344053 (т. 3, а.с.32-43). З зазначених підстав відповідач дійшов висновку про безтоварність правовідносин між позивачем та ТОВ «ТД «Алкотрейд»», укладення між ними угоди №АТ-6/09 від 01.06.2009 року без наміру створення реальних наслідків, обумовлених цією угодою, та її нікчемність відповідно до ст.ст. 215, 203 ЦК України.

На думку колегії суддів, наведений висновок перевірки спростовується матеріалами справи, а саме договорами оренди зазначеним контрагентом виробничих приміщень, атом перевірки ТОВ «ТД «Алкотрейд»»від 15.02.2010 року №1554/23-509/11/200/203, відповідно до якого це підприємство у перевіряємому періоді, мало дев'ять відокремлених філій, 27 складських приміщень, а кількість працівників складала 84 особи, актами перевірок Тернопільської та Чернівецької філій ТОВ «ТД «Алкотрейд»», а також довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, виданих саме податковими органами (т. 1, а.с. 211-235, т. 3 а.с. 25-27, т.4, а.с. 16-142).

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вiд 04.12.1990 року № 509-XII, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і Законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно п.п. 2.3.4. п. 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327 (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Отже, висновки акту перевірки щодо безтоварності правовідносин позивача з ТОВ «ТД «Алкотрейд»»фактично ґрунтуються не лише на сумнівах ДПІ, а і на обставинах, які є протилежними дійсним обставинам, які на момент спірної перевірки ТОВ були відомі відповідачу, оскільки вказана перевірка ТОВ «ТД «Алкотрейд»»від 15.02.2010 року здійснювалася саме ДПІ і проводилася вона на підставі податкової звітності ТОВ «ТД «Алкотрейд»».

Крім цього, вказані висновки ДПІ щодо безтоварності правовідносин між позивачем та ТОВ «ТД «Алкотрейд»»суперечать іншим висновкам цього ж самого акту перевірки позивача, відповідно до розділу 3.4.1 якого в ході перевірки було встановлено, що позивач отримував від ТОВ «ТД «Алкотрейд»»сировину, яку було перероблено у виноматеріали та в подальшому у готову продукцію, а відповідно до розділу 3.1.1 акту в ході перевірки відповідачем не було встановлено порушень щодо декларування позивачем валових доходів, які були сформовані фактично за рахунок реалізації готової продукції та за рахунок приросту балансової вартості запасів.

Вказане підтверджується також і висновком експертного дослідження №97/10 від 20.09.2010 року (т. 2, а.с.98-114).

В акті перевірки позивача здійснено висновок про те, що угода № АТ-6/09 від 01.06.2009 року була укладена між позивачем та ТОВ «ТД «Алкотрейд»»без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст. 215. 203 ЦК України має ознаки нікчемності. Зазначені висновки викладені як в спірному акті перевірки, так і у відповіді на заперечення позивача проти цього акту та у рішеннях за наслідками розгляду скарг позивача (т.1 а.с.43-46, 90-91. 114-115, 138).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання угоди № АТ-6/09 від 01.06.2009 року між позивачем та ТОВ «ТД «Алкотрейд»»у встановленому законом порядку недійсною.

Отже, висновок відповідача, щодо незаконного включення витрат позивача по операціям з ТОВ «ТД «Алкотрейд»»до складу валових прийнято на підставі припущень, які не відповідають дійсним обставинам, з грубим порушенням діючого законодавства.

Зазначений висновок суду першої інстанції підтверджується також і доповідною запискою управління відомчого контролю ДПА в Одеській області від 09.03.2011 року, складеною за наслідками розгляду скарги колишнього директора ТОВ «ТД «Алкотрейд»»ОСОБА_3 (т.З а.с.8-12, 18, 24).

Крім цього, позивачем у податковій декларації з податку з доходів підприємств за 2009 рік було задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 3874676 грн., які були віднесені до складу валових витрат у декларації за 1 квартал 2009 року.

За наслідками перевірки позивача за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року відповідач дійшов висновку про протиправність включення позивачем вказаної суми до складу валових витрат у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують ці витрати (т. 1, а.с. 147-189).

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами виграти не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

На підставі зазначеної норми позивач подав до відповідача додаткові документи на підтвердження вказаних витрат та включив їх до складу валових витрат у декларації за два квартали 2009 року (т.4 а.с.71-79).

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач правомірно включив до складу валових витрат від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 3874676 грн., отриманого у попередньому звітному періоді.

З урахуванням встановлених фактів суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про неправомірність включення позивачем у декларації за І квартал 2010 року до складу валових витрат від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 3801454 грн. за 2009 рік, а також включення ПДВ в сумі 18600549 грн. по операціям з ТОВ «ТД «Алкотрейд»»до складу податкового кредиту, у перевіряємому періоді, оскільки ці висновки є похідними від висновків відповідача, щодо безтоварності правовідносин позивача з ТОВ «ТД «Алкотрейд»»та нікчемності укладеної між ними угоди, які судом визнані необґрунтованими та безпідставними.

Крім цього, відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вищенаведеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8' цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п. 7.5.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 того ж Закону передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками правовідносин з ТОВ «Ароніс Кондінг-Системи», Корпорацією «Агропостач-Україна», ТОВ «Агро-Союз-Одеса», Одеською Регіональною Торгово-промисловою палатою, Котовським УЕГГ, ТВБВ №5, ВАТ «Одесаобленерго»КЕМ Котовським РЕМ, МПП «Прометей», Котовським «Райсельхозенерго», Одеським спецпідприємством «Пожтехніка»та Гніздичівським державним спиртовим заводом позивач отримав податкові накладні на загальну суму ПДВ 71187 грн.

При цьому відповідачем в судовому засіданні не оспорюється те, що вказані підприємства на момент оформлення цих податкових накладних були платниками ПДВ, а ці накладні були складені у встановленому законом порядку.

Отже, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що з моменту отримання зазначених податкових накладних у позивача виникло право на включення ПДВ по зазначеним операціям до свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 року № 2181-III (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь- який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У зв'язку з тим, що позивач не скористався правом на включення зазначеного ПДВ у сумі 71187,00 грн. до податкового кредиту у звітних періодах, коли таке право у позивача виникло, відповідно до вказаної норми ця сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту у наступних податкових періодах, що підтверджується і спірним актом перевірки (т. 1 а.с. 60-62).

Отже, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відніс ПДВ по операціям з вказаними контрагентами в загальній сумі 71187 грн. до податкового кредиту та відобразив цей ПДВ у податкових деклараціях наступних податкових періодів.

Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2009 року позивачем помилково включено до валових доходів суму 354557 грн., яка не підтверджена будь-якими первинними документами, що підтверджується також і спірним актом перевірки та не оспорюється представником позивача (т. 1, а.с. 55-57).

Частиною 4 п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, не зважаючи на відсутність первинних документів на підтвердження отримання позивачем доходу в зазначеній сумі, за наслідками проведення спірної перевірки відповідачем не було зменшено валовий дохід позивача, а в порушення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу було донараховано ПДВ по цим операціям в сумі 39715 грн.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких переконливих доказів на підтвердження вказаних висновків про здійснення позивачем господарських операцій у вказаному розмірі і заниження ним податкових зобов'язань з ПДВ саме на суму 39715 гривень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що в ході перевірки позивач не надав перевіряючим товарно-транспортні накладні на підтвердження отримання товару від ТОВ «ТД «Алкотрейд»»у зв'язку з чим він не мав право включати витрати по договору з цим контрагентом до складу валових витрат, а також не мав право включати ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до діючого законодавства товарно-транспортні накладні не є документами, з наявністю яких пов'язане право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що відсутність довіреностей на отримання товарів позивачем від ТОВ «ТД «Алкотрейд»»є беззаперечною підставою для висновку щодо безтоварності правовідносин позивача з цим контрагентом, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, відпуск матеріальних цінностей постачальником може здійснюватися і без оформлення отримувачем довіреностей за умови, якщо особа, яка буде приймати ці цінності, завіряє свій підпис на супровідних документах про отримання печаткою підприємства. Крім цього, відповідно до діючого законодавства такі довіреності також не є документами, з наявністю яких пов'язане право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з правильним висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 42524858 грн., в тому числі 22806026 грн. за основним платежем, та 19718832 грн. за штрафними санкціями, а також про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 6780235 грн., в тому числі 4520156 грн. за основним платежем та 2260079 грн. за штрафними санкціями.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури Приморського району м. Одеси і державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2010 року №№ 0006292310/0, 0006302310/0, 0006312310/0, від 27 липня 2010 року № 0007491701/0, від 7 вересня 2010 року №№ 0006292310/0, 0006302310/0, 0006312310/0, 0007491701/1, від 4 жовтня 2010 року №№ 0006292310/2, 0006302310/2, 0006312310/2, 0007491701/2, від 9 грудня 2010 року №№ 0006292310/3, 0006302310/3, 0006312310 і 0007491701/3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 10 жовтня 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/