Постанова № 18723081, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2662/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

представник ДПІ - Говорун М.Д.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ Київського району м. Харкова (вх. № 3520 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.11 у справі № 5023/2662/11

за первісним позовом Приватне підприємство "Сохо - Плюс"

до Приватне підприємство "Харківбудмонтаж"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Харківбудмонтаж"

до Приватне підприємство "Сохо - Плюс"

про визнання дійсним договір № 29/7 від 09.07.2010, № 01/07 від 01.07.2010, № 29/7 від 09.07.2010, б/н від 28.07.2010

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 р. позивач –ПП “Сохо-Плюс” звернувся до суду з позовом з урахуванням змін про відшкодування шкоди у розмірі 14000,00 грн., заподіяної йому відповідачем - ПП “Харківбудмонтаж”, та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору № 29/07 від 29.07.2010 р., до договору про надання інформаційних послуг № 01/07 від 01.07.2010 р., договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладених між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані договори є нікчемними у зв’язку з порушенням публічного порядку з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 638, 712, 901 ЦК України.

19.04.2011року ПП “Харківбудмонтаж” надав зустрічну позовну заяву про визнання дійсними договорів № 29/07 від 29.07.2010 року, № 01/07 від 01.07.2010 року та договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 року, укладених між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. по справі № 5023/2662/11 (суддя Погорєлова О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено; визнані дійсними договір №29/07 від 29.07.2010 р., договір про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р.,договір на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладений між Приватним підприємством “Сохо-Плюс” та Приватним підприємством “Харківбудмонтаж”,стягнуто з позивача судові витрати.

ДПІ у Київському районі міста Харкова з рішення господарського суду не погоджується, вважає його не законним та не обгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення в цієї частині, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі міста Харкова зазначив, що проведеною ДПІ у Приморському районі м.Одеса перевіркою встановлено, що ПП “Сохо-Плюс” не має основних засобів,трудових ресурсів,виробничих активів,складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності та не мало фінансово- господарських відносин з ПП «Харківбудмонтаж», тобто під час перевірки встановлені обставини на підставі яких можно зробити висновок, що позивач виступає підприємством «транзитером, »наявності нікчемних правочинів між зазначеним підприємством та контрагентами –покупцям, в тому числі ПП «Харківбудмонтаж».

Представник позивача та представник відповідача у призначене судове засідання не з’явилися, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що 29.07.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 29/07, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає, використовує для своїх потреб та здійснює оплату вартості товару на умовах цього договору. Найменування товару, ціна, кількість та асортимент зазначаються у видаткових накладних продавця.

Пунктами 2,3 договору передбачено, що поставка, завантаження –розвантаження товару здійснюється постачальником товару; загальна сума договору складає 63000000,00грн.; оплата товару здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 днів з моменту відпуску товару.

01.07.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір про надання інформаційних послуг №01/07, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати наступні послуги: пошук потенційних постачальників асфальтобетонного обладнання на території України, дослідження ринку; аналіз спросу на ринку України на обладнання, пошук покупців; аналіз пошуку контрагентів у галузі ЗЕД; надання правових та юридичних послуг в оформленні документів у сфері ЗЕД та додаткова угода №1 від 14.07.2010 р.

Пунктами 2,3,4 договору передбачено, що замовник зобов’язаний надати виконавцю документи та забезпечити необхідною для роботи інформацією та оплатити послуги виконавця своєчасно;виконавець зобов’язаний надати замовнику всю необхідну для нього інформацію; замовник сплачує послуги виконавця відповідно до підписаних актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

28.07.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір на виконання субпідрядних робіт, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується своїми силами і засобами на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботи, а замовник зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити їх: будівельні-монтажні роботи.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3,4, 5.1 договору встановлено, що сума договору складається з актів виконаних робіт, остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5 банківських днів, після підписання сторонами акту виконаних робіт. Форма оплати –безготівковий рахунок; термін виконання робіт становить 60 робочих днів, з правом дострокового виконання; за результатами роботи сторонами щомісячно складається акт приймання виконаних робіт та надається податкова накладна.

Позивач вважав, що зазначені договори суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при їх укладенні не узгоджені істотні умови, що є підтвердженням того, що вказані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, вважає вказані договори нікчемними, в зв’язку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України.

Суд першої інстанції необгрунтовано зазначив, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджуються підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками позивача і відповідача видатковими накладними та податковими накладними, та позивачем надавались інформаційні послуги та виконувались субподряді роботи, що апідтверджується підписаними актами, договори сторонами виконувались згідно з їх умовами.

При цьому суд першої інстанції не дослідив докази по справі щодо реальності операцій (первинні документи) на відповідність їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Перевіркою проведеною ДПІ встановлено, що відсутні документи підтверджуючи пересування товару зазначеного в накладних від ПП "Сохо - Плюс" до ПП "Харківбудмонтаж", а саме накладні, або товарно-транспортні накладні та інші документи, які повинні бути складені підприємством залізничного чи автомобільного транспорту або сторонами правочину при відправці товару, є первинними документами які фіксують факт поставки товару, а тому наявність і зберігання їх (накладних) є обов'язковим.

ДПІ встановлено, що ПП "Сохо - Плюс" не має основних засобів,трудових ресурсів,виробничих активів,складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності та не мало фінансово- господарських відносин з ПП «Харківбудмонтаж».Таким чином, наданими документами не підтверджено вчинення дій , які породжують права та обов’язки сторін, зазначені висновки державної податкової інспекції в установленому законом порядку сторонами не спростовані та не визнані недійсними.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач погодився з висновками податкової інспекції та визнав нікчемність договорів укладених між позивачем та відповідачем, у зв’язку з порушенням публічного порядку.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В силу ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, на яку посилається ПП, є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання у судовому порядку (ст.207 ГК України) та може бути правовим наслідком нікчемного правочину.

Позивач обґрунтовано вважав нікчемними зазначені договори,але не зазначив та не довів, що одержане відповідачем за нікчемними правочинами, доказів перерахування коштів не надав.

В зв’язку з чим позов в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до спірних договорів задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно дійсності договорів виходячи з наступного. Згідно зі частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2, п.2 ст..215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У розділі 1У Цивільного кодексу України встановлені зазначені випадки, зокрема у ст. 218 ч. 2 ЦК України: якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним та у ст..220 ЦК України: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Отже, визнання договору дійсним можливо при укладанні усного правочину, для якого обов’язкова письмова форма та при укладанні договору, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Як свідчать матеріали справи договор № 29/07 від 29.07.2010 р., договор про надання інформаційних послуг № 01/07 від 01.07.2010 р. та договор на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010р., між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, укладені в письмовій формі та не існує вимоги закону про нотаріальне посвідчення зазначених договорів. Суд першої інстанції безпідставно вважав, що договором № 29/07 від 29.07.2010 р., договором про надання інформаційних послуг № 01/07 від 01.07.2010 р. та договором на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладених між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересі у такий спосіб як визнання укладених договорів дійсними.

В зазначених договорах /у п.п.6.3.п.6.8.4/ вказано, що усі спори між сторонами розв’язуються у відповідності до чинного законодавства України, діючим законодавством не передбачено інших випадків визнання нікчемних договорів дійсними, тому суд першої інстанції помилково вважав, що договорами передбачено визнання нікчемних правочинів дійсними.

В зв’язку з чим підстави передбачені нормами діючого законодавства та Цивільного кодексу України для визнання зазначених договорів дійсними відсутні і рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню, а зустрічний позов підлягає залишенню – без задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що сторонами не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви скаржника можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 15,16,215,216,218,220,228 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. у справі № 5023/2662/11 скасувати та прийняти нове рішення. В задоволенні первісного та зустрічного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 10.10.2011 р.