Рішення № 18722232, 03.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6436/11

вх. № 6436/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №119 від 05.08.2011 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП-166" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним звіту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП-166" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо визнання недійсним звіту про оцінку майну від 07.06.11 р. виготовлений суб"єктом оціночної діяльності - Фізичної особи - підприємства ОСОБА_2 (відповідачем). Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем як експертом оцінкової діяльності при проведенні оцінки рухомого та нерухомого майна, яке належить позивачу та було арештоване згідно акту опису майна від 21.04.11 р. при примусовому виконанні зведеного провадження про стягнення з ТОВ "СМП -166" на користь фізичних та юридичних осіб сум боргу, були порушені вимоги ч.1 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в України" та порушені приписи п. 52 Національного стандарту №1 встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав".

У судовому засіданні 26 вересня 2011 року оголошувалась перерва до 03 жовтня 2011 року о 15-00 годині.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Також надав письмові пояснення за вх. № 18925 та вх. № 18924, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий 06 вересня 2011 року, зокрема наголошував на тому, що ним дотримано вимоги Національного стандарту №1 встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" відповідно якого оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором, тобто державна виконавча служба. Оцінювач вказує, що ним проаналізовані всі інформаційні джерела пов"язані з об"єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, з урахуванням ринкової вартості біло вірно визначено вид вартості майна - ліквідаційний. Також відповідач наголошував на тому що позивачем не вірно обраний спосіб захисту свого права та використовує поняття звіт про оцінку майна та акт оцінки майна, як тотожні поняття, що не відповідає дійсності. Відповідач вказує, що оскарження такого акта в судовому порядку не передбачено. За таких обставин відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 04 травня 2011 року призначено експерта ОСОБА_2 (відповідач) для участі в виконавчому провадженні з примусового виконання звернення стягнення на майно з ТОВ "СМП-166", що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, 32. Експерту ОСОБА_2 зобов"язано надати письмовий висновок з питання ринкової вартості майна, арештованого згідно акту опису та арешту майна серії АА №794332 від 21 квітня 2011 року. Суб"єкт оціночної діяльності Фізична особа - підприємець діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача серії НОМЕР_1 від 19 лютого 2005 року та сертифікату НОМЕР_2 від 19.02.09 року виданого Фондом державного майна України.

Відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, було складено висновок про вартість наступного майна: бітонозмішувальна установка СБ-145.2 1987 р. випуску; бетонозмішувальна установка СБ-145.2. 1988 р. випуску; кран козловий КК-16/12.5-25-9 1988 р. випуску; грейфер до крану 1,5 куб.м. з механізмом закриття т-11 1991 р. випуску; тепловоз ТГК-2 1062 р. випуску; кран на ж/д ходу КДЕ-163 1980 р. випуску; компресор пересувний ПКС-5,25; розбірний склад цементу 1988 р. випуску; під'їздна залізнична колія до розвантажувального майданчика; експерт визначив початкову вартість майна (без урахування ПДВ), що визначена для реалізації на публічних торгах (аукціоні), на дату оцінки може складати 430 971,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що одними із підстав для визнання акту недійсним є те, що натурне обстеження досліджуваних об"єктів згідно з нормативно - законодавчими актами при проведенні відповідачем оцінки вищевказаного майна, яке належить позивачу не проводилося, а використані акти, які виготовлені для проведення оцінки іншим оцінювачем меньш року назад. Тобто, оскільки акти технічного стану відчужуваного майна є невід"ємною частиною Звіту про оцінку майна від 05.08.2010 року, виконаного суб"єктом оціночної діяльності - ДП "Східно - Український центр експертиз", звіт про оцінку майна від 07.06.2011 року виконаного відповідачем неможливо визнати дійсним.

Відповідно ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 04.11.2010 р. №2677-VІ, звіт про оцінку майна в виконавчому провадженні вважається дійсним на протязі шести місяців з дня його підписання суб"єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання.

Також позивач посилається на те, що відповідачем у Звіті про оцінку майна в якості початкової вартості майна для реалізації на публічних торргах вказав ліквідаційну вартість майна. а не ринкову, що суперечить положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі при здійсненні господарського судочинства - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює категорію спорів, які підвідомчі господарським судам зокрема, господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; також господарському суду підвідомчі справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином , до господарського суду може звернутись кожна особа визначена ст.1 Господарського процесуального кодексу України згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою, враховуючи, що категорія спору, який виник між сторонами відповідає підвідомча господарському суду.

Відповідно до п.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

В розумінні норм діючого законодавства, акти це юридична форма рішень, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязків характер для субєктів цих відносин. Однак, у даних правових відносинах основним документом, що породжує права та обовязки є рішення зборів, а спірний протокол є похідним документом.

Оспорюваний позивачем звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативної правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.

Зокрема, оспорюваний учасником правовідносин акт порушує його права та охоронювані законом інтереси у сфері господарських (майнових) правовідносин.

Такий акт повинен бути спрямований на регулювання суспільних відносин, породжувати певні правові наслідки і мати обов'язковий характер для суб'єктів відносин.

Оспорюваний позивачем акт (звіт) не спрямований на регулювання певних відносин, не породжує конкретно визначених правових наслідків для суб'єктів відносин, не має юридично обов'язкового характеру для суб'єкта правовідносин, отже наведеним ознакам акту не відповідає.

Ні нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні інших законів оскарження такого акта в судовому порядку не передбачено.

До того ж , аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст.ст.3, 12 ) свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого права, а тому немає правових підстав для задоволення позову, тому вважає за необхідне у задоволенні позовної заяви відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, 20 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/6436/11

Повне рішення складене 06 жовтня 2011 року.