Рішення № 18722204, 29.09.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2011 р.Справа № 6/61/5022-972/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Шумського І.П. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області (вул. Білецька, 51, м. Тернопіль) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль)

до відповідача Плотичанської сільської ради (вул. Грушевського, 16, с. Плотича, Козівський район, Тернопільська область,47650)

про cтягнення 1005,52 грн. збитків.

За участю представників сторін:

Позивача не з'явився

Відповідача ОСОБА_1

Прокурора ОСОБА_2

Суть справи:

Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Плотичанської сільської ради про стягнення 1005,52 грн. збитків завданих навколишньому середовищу від засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами.

Судове засідання, призначене вперше на 15 вересня 2011 року, було відкладено на 22 вересня 2011 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, за заявою позивача, термін розгляду справи продовжено.

15 вересня 2011 року в судовому засіданні представник позивача та прокурор свої вимоги підтримали повністю.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову не заперечив, однак просив суд вдруге сільську раду за вказане порушення до відповідальності не притягувати та завдані збитки не стягувати, оскільки адміністративний штраф, накладений на голову сільської ради вже сплачено, а порушення природоохоронного законодавства усунуто.

22 вересня 2011 року уповноважений представник позивача не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В розпочатому судовому засіданні, учасникам процесу розяснено належні їм права та обовязки передбачені ст.ст.20,22,29,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив:

- 12 березня 2011 року інспектором з охорони навколишнього природного середовища, за участю голови Плотичанської сільської ради, проведено обстеження земельної ділянки у звязку з її засміченням, про що складено відповідний Акт.

Відповідно до змісту Акта, підписаного уповноваженою посадовою особою відповідача без будь-яких заперечень, земельна ділянка площею 28м2, яка знаходиться на території Плотичанської сільської ради за межами населеного пункту с. Плотича поблизу річки Стрипа і центральної дороги Плотича-Будилів, із земель водного фонду (чагарники) прибережно-захисна смуга річки Стрипа, закидана твердими побутовими відходами обємом 5,6м3.

За порушення відповідачем вимог законодавства про охорону довкілля та заборони улаштування звалищ сміття у прибережних захисних смугах уздовж річок, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області винесено постанову №006562 від 15 березня 2011 року про накладення на голову Плотичанської сільської ради адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.

Дана постанова не оспорювалась, що підтверджується зокрема сплатою штрафу (копія квитанції від 18 квітня 2011 року наявна у матеріалах справи).

Крім того, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі Методика №171), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), позивачем обраховано розмір збитків заподіяних державі у звязку з забрудненням (засміченням) земель, що становить 1005,52 грн.

Несплата сільською радою збитків заподіяних державі в результаті засмічення земель, стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожний повинен не наносити шкоду природі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР від 05.03.1998р. відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами (абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відходи").

Згідно з приписами ст. 33 Закону України “Про відходи” зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Вказана стаття встановлює заборону несанкціонованого скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Пункт 6 ч.1 ст. 89 Водного кодексу України, також забороняє влаштування звалищ сміття у прибережних захисних смугах уздовж річок, що є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення.

Відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними (ст. 12. Закону України "Про відходи").

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Територіальні громади, в силу приписів ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснюють свої функції і повноваження визначені Конституцією та іншими законами, через відповідні органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради.

За змістом ст. 21 Закону України "Про відходи" , органи місцевого самоврядування зобовязані забезпечити виконання вимог законодавства про відходи у сфері поводження з відходами.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції (ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Згідно з п.п.3.1-3.2 Методики №171 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п.3.3 Методики №171).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства, а саме за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків, відповідно до ст. 42 Закону України "Про відходи", є підставою для застосування до винних осіб дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.

Стаття 43 Закону України "Про відходи" передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Вимога про відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища закріплена і пунктом е) ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 1.2 розяснення ВАСУ №02-5/744 від 27.06.2001р. з наступними змінами, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ).

Приписи статті 1166 ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків особою, винними діями якої заподіяно шкоду.

Судом зясовано, що відповідач, як власник безхазяйних твердих побутових відходів допустив утворення звалища сміття у прибережній захисній смузі уздовж річки, що є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності на території Плотичанської сільської ради.

Шкода від таких дій відповідача, обрахована за методикою №171, становить 1005,52 грн.

З врахуванням усього вищенаведеного, вимоги про примусове стягнення 1005,52 грн. є обґрунтованими, належним чином не спростованими і підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на повторне притягнення до відповідальності, оскільки ч. 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачає, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Не заслуговує на увагу і твердження відповідача про усунення порушення природоохоронного законодавства, так як відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, відшкодування шкоди державі за засмічення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів щодо локалізації осередку засмічення та його наслідків в найкоротший строк. А збитки, при цьому, які заподіяні земельним ресурсам засміченням через порушення природоохоронного законодавства, підлягають компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, в повному обсязі.

В порядку п.35 ч.1 ст.4, ч.1ст.20 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”, п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності слід перераховувати до спеціального фонду місцевого бюджету Плотичанської сільської ради.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,33,34,43,49,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Плотичанської сільської ради (вул. Грушевського, 16, с. Плотича, Козівський район, Тернопільська область, код 04392669)

- 1005,52 грн. шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Плотичанської сільської ради (код бюджету 24062100, р/р 33113331700308, в УДК в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 23588148).

- 102 грн. державного мита в доход держбюджету (№ рахунку 31111095700002 в УДК в м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк одержувача ГУ ДКУ у Тернопільській області, МФО 838012)

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31210264700002 у ГУ ДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 05 жовтня 2011р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8147

СуддяІ.П. Шумський