Рішення № 18722203, 22.09.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2011 р.Справа № 6/48/5022-728/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Шумського І.П. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроліфт сервіс" (вул. Радистів, 64 м. Київ-89, 02089)

до відповідача №1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" (вул. Н. Яремчука, 3 м. Тернопіль 46000)

відповідача №2 - Управління Держгірпромнагляду України по Тернопільській області (вул. Шпитальна, 7 м. Тернопіль 46000)

про зобовязання вчинення дій та стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

Позивача - ОСОБА_1.;

Відповідача №1 - ОСОБА_2;

Відповідача №2 - не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроліфт сервіс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" про, з врахуванням збільшення позовних вимог:

- зобов'язання відповідача підписати Акти форми КБ-2в та (кошторис) КБ-3;

- стягнення: за договором № 56М - 64990 грн. основного зобов'язання, 14687,74 грн. втрат від інфляції, 4460,27 грн. 3% річних, 116982 грн. пені; за договором №61-М 16469 грн. основного зобовязання, 4298,41 грн. втрат від інфляції, 1215,55 грн. 3% річних, 29644,20 грн. пені.

Судове засідання, призначене вперше на 16 червня 2011 року неодноразово відкладалось, востаннє на 22 вересня 2011 року.

Ухвалою від 21 липня 2011 року до участі у справі в якості відповідача №2 було залучено Тернопільське Управління Держкомнаглядохоронпраці по Тернопільській області, а розгляд справи розпочато заново.

В подальшому, Тернопільське Управління Держкомнаглядохоронпраці по Тернопільській області замінено на Управління Держгірпромнагляду України по Тернопільській області, про що винесено ухвалу від 08 вересня 2011 року.

Представник відповідача №2, участь якого не визнавалась обовязковою, в судове засідання жодного разу не зявився, разом з тим, 14 вересня 2011 року Управління Держгірпромнагляду України по Тернопільській області надало суду письмові пояснення щодо предмету спору.

В засіданні, учасникам процесу розяснювались належні їм права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

- між ТОВ "Галицька лізингова компанія" (відповідачем №1) як замовником та ТОВ "Євроліфтсервіс" (позивачем) як підрядником укладено договір №56М від 12 серпня 2008 року на виконання монтажу та пусконалагоджувальних робіт, із додатками.

За змістом договору підрядник зобовязувався виконати на обєкті замовника монтаж та пусконалагоджувальні роботи одного пасажирського ліфта, двох вантажних ліфтів, одного вантажопасажирського ліфта, однієї вантажної платформи.

А замовник брав на себе зобовязання оплатити за договором №56 М від 12 серпня 2008 року 180 194 грн., з яких 70% - 126 136 грн. на протязі трьох днів з дати підписання договору, а 30% - 54 058 грн. на протязі трьох днів після підписання актів виконаних робіт.

За затримку оплати виконаних робіт понад встановлений угодою строк, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.5.1 договору).

Виконані роботи сторони оформляють актами виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 (п.п. 2.2,4.1.5 договору).

Названі акти замовник повинен був підписати протягом трьох днів (п.п.4.2.5 угоди).

При наявності дефектів у виконаних роботах, замовник мотивовано відмовляється від підписання актів та повертає їх із зауваженнями підряднику (п.2.3 договору).

У разі підписання актів виконаних робіт, на обєкти поширювався гарантійний термін (п.6 угоди).

Замовник (відповідач №1) зобов'язаний підготувати необхідну документацію для реєстрації в органах Держнагладохоронпраці (п.п. 4.2.6 договору).

Згідно з наданими суду банківськими виписками, виходячи із зазначених у них призначеннях платежу, відповідачем №1 (по договору №56М) сплачено підряднику: 55 204 грн. 21.08.2008р. та 60 000 грн. 12.09.2008р., а разом 115 204 грн..

01.04.2009р. сторонами за договором №56М від 12 серпня 2008 року підписано і завірено печатками 5-ть актів приймання робіт, за якими ТОВ "Євроліфтсервіс" передало, а ТОВ "Галицька лізингова компанія" прийняло без будь-яких заперечень ліфти за №№125236, 125237, 125238, 125239, 125240.

Перелічені акти складено не за формами КБ-2в, КБ-3.

Акти форми КБ-2в, КБ-3 за листопад 2008р. на суму 95 967,60 грн., підписано 28.11.2008р. сторонами за угодою №56М без жодних зауважень.

Акти форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн. надіслано підрядником (позивачем) на адресу замовника (відповідача №1) разом із претензією (щодо не прийняття робіт та не проведення повної оплати) в лютому 2011р. і одержано останнім 01.03.2011р.

Станом на 22.09.2011р. акти форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн. відповідачем №1 (замовником) не підписано.

Між ТОВ "Галицька лізингова компанія" (відповідачем №1) як замовником та ТОВ "Євроліфтсервіс" (позивачем) як підрядником укладено також договір №61-М від 10.09.2008р..

За його змістом підрядник зобовязувався виконати комплекс робіт по монтажу і обкатці двох ескалаторів.

Загальна сума договору №61-М склала 86 000 грн.. З них, замовник (відповідач №1) сплачував 70% - 60 200 грн. на протязі трьох днів з дати підписання договору, а 30% - 25 800 грн. на протязі трьох днів після підписання актів виконаних робіт.

За порушення термінів оплати, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.5.1 договору).

За результатами приймання виконаних робіт, замовник на протязі трьох днів підписує акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 (п.п.4.1.7 угоди).

При наявності дефектів у виконаних роботах, замовник мотивовано відмовляється від підписання актів та повертає їх із зауваженнями підряднику (п.2.3 договору).

Після завершення робіт підрядник приймає участь в реєстрації паспортів та здачі ескалаторів в органах Держнагладохоронпраці (п.п. 4.2.6 договору). Замовник організовує комісію по прийняттю ескалаторів в експлуатацію (п.п.4.1.8 договору).

10.11.2008р. замовник сплатив по договору №61М від 10.09.2008р. 69 531 грн..

28.01.2009р. сторонами за угодою №61М від 10.09.2008р. підписано без заперечень акти форми КБ-2в, КБ-3 за січень 2009р. на суму 86 000 грн..

Зауважень щодо недоліків у виконаних роботах як по договору №56М від 12.08. 2008р., так і по угоді №61М від 10.09.2008р. від замовника (відповідача №1) не надходило.

За твердженням позивача, ТОВ "Галицька лізингова компанія" ухиляється від виконання зобовязання підписати акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. по договору №56М від 12.08.2008 р., та не проводить оплату виконаних робіт по обох угодах.

Вказане і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

На неодноразові вимоги суду, відповідач №1 відзиву на позов не подав.

В усних поясненнях, представник відповідача №1 проти позову заперечив, посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань по договорах.

Зокрема зазначив, що заявником не оформлено належним чином акти виконаних робіт і кошториси, не передано технічні паспорти та не зареєстровано їх в органах Держнаглядохоронпраці. Крім того, відповідач №1 вказав на пропуск строку позовної давності в частині нарахування пені (протоколи судових засідань від 14.07. та 22.09.2011р.).

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, належним чином не запереченими відповідачем №1, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладені між сторонами угоди є договорами підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (ст. 857 ЦК України).

Згідно ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

До вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником (ст.863 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст.854 ЦК України).

Як зазначалось вище, за умовами договорів №56М і №61-М (підписаних 21.08.2008р. та 10.09.2008р. відповідно), відповідач №1 на протязі трьох днів з дати підписання угод зобов'язувався сплатити позивачу 126 136 грн. і 60 200 грн..

Решту сум - 54 058 грн. та 25 800 грн., на протязі трьох днів після підписання актів виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3.

Складання актів названої форми передбачалось і чинним на момент укладення договорів спільним наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. N 237/5 (наказ скасовано 04.12.2009р.).

Акти форми КБ-2в, КБ-3 за листопад 2008р. на суму 95 967,60 грн. за угодою №56М та за січень 2009р. на суму 86 000 грн. по договору №61-М, підписано відповідачем №1 (замовником) без жодних зауважень.

Акти форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн. по договору №56М одержано відповідачем №1 (замовником) 01.03.2011р..

Однак, всупереч положень п.2.3, п.п.4.2.5 угоди №56М, приписів ст.ст. 853,863 ЦК України відповідач №1 (замовник), не предявивши претензій щодо обсягу і якості виконаної роботи, не підписує їх у встановлений договором строк (відмовляється прийняти виконанні роботи).

Доказів звернення у встановленому законом порядку до підрядника щодо невиконання ним умов договорів, в т.ч. згаданих в запереченнях на позов, відповідач №1 (без зазначення причин) суду не подав.

Проти наявності таких претензій позивач заперечив.

Окрім складених актів форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн., на виконання підрядником робіт в цій частині вказують і завірені сторонами 01.04.2009р. 5-ть актів приймання робіт.

За таких обставин, з урахуванням п.2.2,2.3, п.п.4.1.5,4.2.5 угоди №56М та вимог закону, а також відсутності належних заперечень відповідача №1, суд вважає прийнятими замовником роботи по актах форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн. через три дні після їх отримання з 04.03.2011р..

З огляду на призначення платежів, відповідачем №1 сплачено на користь позивача по договору №56М - 115 204 грн., а по договору 61-М - 69 531 грн.

Таким чином заборгованість замовника по договору №56М становить (95 967,60 грн. + 84 226, 40 грн. - 115 204 грн.) 64 990 грн., а по договору 61-М (86 000 грн. - 69 531 грн.) 16469 грн..

Заваленні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не спростовані відповідачем №1.

При цьому не заслуговують на увагу посилання відповідача №1 на невиконання позивачем своїх зобовязань щодо не передачі технічних паспортів та реєстрації відповідної документації в органах Держнаглядохоронпраці. Оскільки умовами договорів з цими моментами не повязано проведення розрахунку за виконані підрядні роботи.

Окрім того, відповідно до пояснень відповідача №2, умов договорів, положень Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, обовязок по реєстрації ліфтів покладається на їх власника (користувача). Ескалатори на час вирішення спору вже зареєстровано, хоча і не відповідачем №2.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Виходячи з наданого позивачем розрахунку вказаних додаткових нарахувань, строку виникнення у відповідача №1 зобовязань по сплаті основного боргу, інших обставин справи, стягненню підлягають: 1 689,74 грн. інфляційних нарахувань, 731,81 грн. річних за договором №56 М та 4034,91 грн. інфляційних нарахувань, 1214,19 грн. річних за договором №61-М .

В задоволенні позову в частині сплати решти інфляційних нарахувань і річних слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення неустойки, то в їх задоволенні суд відмовляє повністю з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Згідно з ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем №1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення неустойки.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку 29644,20 грн. неустойки по договору №61-М, її обчислено за період з 01.02.2009р. по 30.07.2009р., а в суд за її стягненням заявник звернувся лише в 2011р..

Відтак, в стягненні цієї суми суд відмовляє за пропуском позовної давності.

Неустойка в сумі 116982 грн. за договором №56 М, яку заявлено до стягнення також в 2011р., обрахована позивачем за період з 05.04.2009р. по 01.10.2009р..

У звязку з чим, в її стягненні слід відмовити, з посиланням на ст.267 ЦК України, а також і через безпідставність заявлення (з огляду на проведену боржником в 2008 році оплату в сумі 115 204 грн. та наданням позивачем для підписання актів форми КБ-2в, КБ-3 за квітень 2009р. на суму 84 226, 40 грн., лише в лютому 2011 року ).

Провадження у справі в частині зобов'язання ТОВ "Галицька лізингова компанія" підпитати акт форми КБ-2в, акт (кошторис) КБ-3 до договору №56 М від 12.08.2008 року підлягає припиненню.

Так, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення і, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як зобов'язання відповідача погодити та підписати акти приймання виконаних робіт (здачі - прийняття робіт).

Згідно положень статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при ладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, рішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за явами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що рикають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством і його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який був, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Беручи до уваги те, що акти приймання виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт не є актами в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Тому, провадження у справі щодо зобов'язання відповідача №1 підпитати акти форми КБ-2в, акт (кошторис) КБ-3 до договору №56 М від 12.08.2008 року слід припинити по п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Вказана правова позиція знайшла відображення і судовій практиці, зокрема в постановах Вищого господарського суду України від 10.03.2011р. у справі № 27/180-09, від 07.06.2011р. у справі № 31/06, інших судових актах.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача №1 пропорційно до задоволених вимог

Керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,75,80,82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" (вул. Н.Яремчука, 3 , м. Тернопіль, код 33198652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроліфт сервіс" (вул. Радистів, 64, м. Київ, код 31519822) - 64990 грн. основного боргу, 1689,74 грн. інфляційних нарахувань, 731,81 грн. річних за договором №56 М від 12.08.2008 року, 16469 грн. основного боргу, 4034,91 грн. інфляційних нарахувань, 1214,19 грн. річних за договором №61-М від 10.09.2008 року, а також 891,30 грн. сплаченого державного мита та 83,21 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. Провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька лізингова компанія" підпитати акт форми КБ-2в, акт (кошторис) КБ-3 до договору №56 М від 12.08.2008 року припинити.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “03” жовтня 2011р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8128

СуддяІ.П. Шумський