Рішення № 18721838, 12.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа № 19/125/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скокової К.Л., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля", м.Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ

про стягнення 68086 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, юрист, довіреність № б/н від 04.10.2011;

від відповідача ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 03/5-336 від 12.08.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 70503 грн. 00 коп.

В судових засіданнях 14.09.2011, 05.10.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

14.09.2011 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 68086 грн. 00 коп.

Дана заява була розглянута у судовому засіданні та прийнята судом до розгляду.

В цьому ж судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 03/9-391 від 14.09.2011 на позовну заяву, в якому вважає вимоги необгрунтованими, оскільки позивачем взяті на себе зобов"язання за зазначеними договорами виконані несвоєчасно, що підтверджується актами виконаних робіт, та позивач помилково посилається на п.4.3 договору № 10217-090 від 29.09.2010 при нарахуванні пені, оскільки даний пункт договору передбачає відповідальність самого виконавця, тобто позивача.

05.10.2011 представник позивача надав письмове пояснення, в якому пояснив, що згідно заявлених позовних вимог він просить стягнути з відповідача на свою користь згідно договору № 29224-080 від 16.03.2009 суму боргу з урахуванням індексу інфляції 36287 грн., 3% річних в розмірі 1290 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу 2526 грн. та згідно договору № 10217-090 від 29.09.2010 суму боргу з урахуванням індексу інфляції 24210 грн. 3% річних в розмірі 403 грн., пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки платежу 1750 грн., штраф в розмірі 7% в розмірі 1620 грн., тобто загальна сума заборгованості з урахуванням інфляції, 3% річних та штрафних санкцій складає 68086 грн. 00 коп.

Дане пояснення було розглянуто в судовому засіданні, встановлено, що воно не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого судом прийнято уточнення позовних вимог.

В цьому ж судовому засіданні відповідач надав ще один відзив № 03/9-430 від 05.10.2011 на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги стосовно стягнення 68086 грн. 00 коп. також є необгрунтованими, оскільки до суми заборгованості, яка заявлена позивачем, включена сума 2201,00 грн. Дана сума взагалі відноситься до іншого договору № 139 від 04.02.2009, який не є предметом розгляду в рамках справи № 19/125/2011. До того ж платіжним дорученням № 248-А від 23.08.2011 на рахунок позивача відповідач перерахував 9000,00 грн., які також позивачем не враховані. Крім того позивачем при розрахунку штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних не зазначено періодів нарахування, що не надає можливості зробити контррозрахунок.

12.10.2011 відповідач надав відзив № 03/9-440 від 12.10.2011 на позовну заяву, та ще раз зазначив про необгрунтованість позовних вимог, посилаючись на платіжні доручення № 248-А від 23.08.2011, № 174-У від 27.10.2009, № 381-К від 24.03.2010, згідно до яких загальна сума сплачена позивачу складає 69000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним підприємством "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Луганськвугілля" (замовник, відповідач) 16.03.2009 був укладений договір № 29224-080 на виконання робіт (послуг) з додатковою угодою до нього № 1 від 29.12.2009 (а.с.123), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботу "Виконати дослідження якісних, генетичних та технологічних характеристик вугілля, яке добувається Державним підприємством "Луганськвугілля" для встановлення марочної належності та сертифікації за Міжнародною системою кодифікації вугілля середнього та високого рангів".

Відповідно до п.1 додаткової угоди строк виконання роботи за договором продовжено до 30 червня 2010 року.

На виконання умов договору позивач виконав відповідні роботи (послуги), що підтверджується актами здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 від 17.11.2009 на суму 3600,00 грн. (з урахуванням авансу у розмірі 30000,00 грн.)(а.с.122) та № 2 від 15.03.2010 на суму 57264,00 грн. (а.с.14), тобто на загальну суму 90864,00 грн.

Як вбачається з п.п.2.1-2.3 договору сторони дійшли згоди, що за виконану роботу (послуги) згідно договору замовник перераховує виконавцю у відповідності до протоколу про договірну ціну 75720,00 грн., крім того ПДВ 15144,00 грн., тобто всього 90864,00 грн.

Замовник перераховує виконавцю в 15-денний строк з моменту підписання договору аванс у розмірі 36,98%, що складає 33600,00 грн.

Оплата залишкової суми здійснюється замовником на підставі актів прийманняздачі робіт платіжним дорученням або іншим шляхом, погодженим сторонами при прийманні робіт (етапу) протягом 20 банківських днів з дня здачі робіт.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов"язання виконав частково сплативши на рахунок позивача кошти в загальній сумі 69000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 248-А від 23.08.2011, № 174-У від 27.10.2009, № 381-К від 24.03.2010 (а.с.117, 128, 129), у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 21864,00 грн.

Також між Державним підприємством "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Луганськвугілля" (замовник, відповідач) 29.09.2010 був укладений договір № 10217-090 на виконання робіт (послуг), з протоколом розбіжностей (п.п.2.3, 4.1, 4.3 договору прийняті в редакції замовника) (а.с.102), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботу "Провести експертизу та підготувати висновок по проектам показників якості, які очікуються, вугілля на 2011 рік, яке добувається Державним підприємством "Луганськвугілля".

Відповідно до п.1.2 договору строк здачі роботи за договором 30 листопада 2010 року.

На виконання умов цього договору позивач виконав передбачені договором роботи (послуги), що підтверджується актом № 1 від 30.12.2010 на суму 23154,00 грн., який підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень (а.с.15).

Як вбачається з п.2.1 та п.2.3 договору сторони дійшли згоди, що за виконану роботу (послуги) згідно договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну 19295,00 грн., крім того ПДВ 3859,00 грн., тобто загальна сума складає 23154,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів у розмірі 30% передплати та 70% по факту наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідач взяті на себе зобов"язання за цим договором взагалі не виконав, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 23154,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договорами № 29224-080 від 16.03.2009 та № 10217-090 від 29.09.2010 складає 45018,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 41/275 від 04.05.2011 (а.с.29-30), у відповіді на яку відповідач просив позивача провести звірення розрахунків за зазначеними договорами (а.с.31).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.4.3 договору № 29224-080 від 16.03.2009 сторони домовились, що у разі невиконання п.2.3 договору по оплаті робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від невиплаченої своєчасно суми за виконані роботи.

Позивач на підставі даного пункту нарахував відповідачу пеню за період з 02.02.2011 по 01.08.2011 у розмірі 2526,00 грн.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто враховуючи зазначені приписи норм діючого законодавства суд приходить до висновку про неправомірність нарахування відповідачу пені за період з 02.02.2011 по 01.08.2011, оскільки умовами зазначеного договору не передбачено нарахування пені за межами шести місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У зв"язку з чим в задоволенні вимог стосовно стягнення пені за договором № 29224-080 від 16.03.2009 у розмірі 2526,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до п.4.3 договору № 10217-090 від 29.09.2010 за порушення строків виконання робіт виконавець у відповідності до ст.231 Господарського кодексу України сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, за якими допущена прострочка виконання, за кожен день прострочки, а за прострочку більш ніж 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вартості.

На підставі цього пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.02.2011 по 01.08.2011 у розмірі 1750,00 грн. та штраф у розмірі 1620,00 грн.

Як вбачається з умов даного пункту договору сторони домовились про відповідальність виконавця, тобто позивача по справі, за порушення строків виконання робіт, а відповідальності замовника, тобто відповідача по справі, за порушення строків здійснення оплати виконаних робіт, в зазначеному пункті та взагалі в самому договорі не передбачено. На підставі викладеного у задоволенні вимог стосовно стягнення пені за договором № 10217-090 від 29.09.2010 у розмірі 1750,00 грн. та штрафу у розмірі 1620,00 грн. слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування, але при здійсненні розрахунків позивач допустився арифметичних помилок в зазначенні суми боргу за договором № 29224-080 від 16.03.2009, а відповідно й в зазначені 3% річних та інфляційних нарахувань за цим договором. Тому сума інфляційних нарахувань за договором № 29224-080 від 16.03.2009 за період з квітня 2010 року по липень 2011 року буде складати 1964,45 грн., а за договором № 10217-090 від 29.09.2010 за період з січня по липень 2011 року буде складати 1056,14 грн. Враховуючи те, що судом розглядається справа в межах заявлених позовних вимог, господарський суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних нарахувань за договором № 10217-090 від 29.09.2010 у заявленому позивачем розмірі, а саме 1056,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог стосовно стягнення інфляційних витрат за зазначеними договорами слід відмовити за необгрунтованістю.

Що стосується 3% річних за договором № 29224-080 від 16.03.2009 за період з 08.04.2010 по 01.08.2011, то їх сума буде складати 864,38 грн., а за договором № 10217-090 від 29.09.2010 за період 01.01.2011 по 01.08.2011 сума 3% річних складає 405,35 грн. Також враховуючи межі розгляду справи, господарський суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних за договором № 10217-090 від 29.09.2010 у заявленому позивачем розмірі, а саме 403,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог стосовно стягнення 3% річних слід відмовити.

За вказаних обставин вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля", м.Луганськ, до Державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ, вул.Лермонтова, б.1В, код 32473323 на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля", м.Луганськ, вул.Советська, б.61 код 00185755 за договором № 29224/080 від 16.03.2009 заборгованість у сумі 21864 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1964 грн. 45 коп., 3% річних у сумі 864 грн. 38 коп.; за договором № 10217-090 від 29.09.2010 заборгованість у сумі 23154 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1056 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 403 грн. 00 коп.; державне мито в сумі 493 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 165 грн. 05 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.10.2011

Суддя Т.В.Косенко