Рішення № 18721671, 13.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 8/159пд/2011

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі

1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2. Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Малого приватного підприємства "Ремонт", м. Луганськ, -

про стягнення 10045 грн. 96 коп. та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від заявника Трофименко П.В. прокурор, - посвідчення №103 від 06.04.11 року;

від 1-го позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5448/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 2-го позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № И 01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.10 року;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність №15/09-11/1 від 15.09.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивачів заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року у сумі 9421,21 грн. та пені за період з 17.01.11 року по 16.06.11 року у сумі 624,75 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луганською міською радою та Малим приватним підприємством "Ремонт" 12.04.2000 року, за реєстром №489, державна реєстрація від 17.04.2000 року №3219;

розірвання вищеназваного договору оренди земельної ділянки від 12.04.2000 року, за реєстром №489, державна реєстрація від 17.04.2000 року № 3219, - з мотивів, викладених у попередньому абзаці.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 15.09.11 року до 03.10.11 року - у звязку з неявкою представників 1-го позивача та відповідача, а також невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 03.10.11 до 13.10.11 року у звязку з неявкою відповідача.

03.10.11 року прокурор та 2-й позивач подали заяву про зменшення позовних вимог (без дати та без вих. номера)(а.с.37), якою поставили суд до відома про те, що:

1)ще 06.06.11 року між 2-м позивачем та відповідачем укладено договір, за реєстром №412, державна реєстрація від 28.09.11 року №441010004000395, - про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.04.2000 року, за реєстром №489, державна реєстрація від 17.04.2000 року №3219 (примірник договору від 06.06.11 року та акт приймання-передачі земельної ділянки додано до заяви) (а.с.39-40);

2)просять стягнути з відповідача основний борг з орендної плати за період з 16.01.11 року по 24.05.11 року у сумі 4849,70 грн. та пеню за період з 17.01.11 року по 16.06.11 року у сумі 446,40 грн. (розрахунок зменшеної суми позову надано до справи) (а.с.38).

З урахуванням того, що ця заява не суперечить вимогам чинного законодавства, у т.ч. ст.22 ГПК України, не порушує охоронювані законом права та інтереси позивача та інших осіб, - суд прийняв її, у звязку з чим предметом позову по даній справі є стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати за період з 16.01.11 року по 24.05.11 року у сумі 4849,70 грн. та пені за період з 17.01.11 року по 16.06.11 року у сумі 446,40 грн.

До початку судового засідання 03.10.11 року учасниками розгляду спору заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивачі позов підтримали у повному обсязі (з урахуванням його зменшення).

Відповідач позов визнав у повному обсязі (заява про визнання позову від 13.10.11 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.04.2000 року між 1-м позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі, за реєстром №489, укладено договір оренди земельної ділянки, за реєстром №489, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 03.12.99 року №326/6 за плату передає у користування, а орендар приймає земельну ділянку площею 0,1475 га (п.1.1), терміном на 20 років, під проектування, будівництво та розміщення складських приміщень (п.1.2), яка знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул.Фабрична, 8 (п.1.1).

Орендна плата встановлюється на у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п.2.1), розмір якої орендар розраховує самостійно (п.2.3) та сплачує не пізніше 15-го січня за кожний рік дії договору (п.2.2.1).

Її розмір підлягає щорічному індексуванню (п.2.3).

Орендодавець має право вимагати внесення змін та доповнень до договору (п.3.1).

Орендар зобовязаний своєчасно вносити орендну плату (п.3.4.3).

Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін (п.4.4).

Орендар несе відповідальність за порушення вимог земельного законодавства (п.6.3).

За несвоєчасне внесення орендної плати він сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення сплати орендної плати (п.6.4).

Державна реєстрація договору здійснена 17.04.2000 року за №3219 (а.с.8-9;10.

Факт отримання земельної ділянки орендар підтвердив.

Позивач стверджує, що відповідач у період з 16.01.11 року по 24.05.11 року вносив орендну плату не у повному обсязі (8143,00 грн. замість нарахованих 12992,70 грн.), у звязку з чим виник борг у сумі 4849,70 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 17.01.11 року по 16.06.11 року нарахував пеню у сумі 446,40 грн. (а.с.38), - а всього 5296,10 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з таких підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про плату за землю" та продовжують мати місце після 01.01.11 року дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обовязок орендарів земельних ділянок вносити плату за користування ними.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 16.01.11 року по 24.05.11 року не у повному обсязі вносив орендну плату за користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).

Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Уклавши вищезгаданий договір оренди землі, його сторони набули низку прав та зобовязань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення її суми та періоду стягнення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурор та позивач довели законність та обґрунтованість заявлених вимог (з урахування внесених до нього змін), позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" за розгляд господарським судом позову майнового характеру, до категорії яких належить позов у цій справі, з позивача на користь державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 5296,10 грн. державно мито підлягає стягненню на користь державного бюджету у сумі 102,00 грн.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року №1285 вони у таких випадках також звільнені від сплати на користь Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України; ст.ст.13.21.36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства "Ремонт", ідентифікаційний код 30009505, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фабрична, 8, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська №33217812700003, банк УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок девять) грн. 70 коп. та пеню у сумі 446 (чотириста сорок шість) грн. 40 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Малого приватного підприємства "Ремонт", ідентифікаційний код 30009505, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фабрична, 8, на користь державного бюджету України на рахунок:

№31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Луганська;

№31217264700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22050003, символ звітності банку 264,- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 13.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 жовтня 2011 року.

Суддя А.П.Середа