Рішення № 18721521, 10.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа № 8/152/2011

За позовом Приватного підприємства "Хімпостачальник", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Приватного підприємства "ХімпостачальникАвто", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 55333 грн. 52 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 04.01.2011 року;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність № 08/09/-1 від 08.09.2011 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 36720,00 грн., пені у сумі 4334,97 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2423,52 грн., 3% річних у сумі 839,03 грн. та штрафу, передбаченого договором, у сумі 11016,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №б/н, укладеного між сторонами 19.11.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 08.09.11 року до 26.09.11 року - у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 26.09.11 року до 10.10.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 10.10.11 року сторони подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Відповідач заперечує проти позову в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № б/н від 24.09.11, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Також, відповідач просить надати йому час для складення контррозрахунку та надання його суду.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково, посилаючись на те, що основний борг він визнає у повному обсязі, але: пеня, на його думку, могла бути нарахована позивачем за період, що не перевищує 6 місяців, а саме: з 27.11.10 року + 6 міс. (182 дні); заявлені до стягнення суму інфляційних втрат та штрафу він не визнає; 3% річних підлягають стягненню у сумі 549,29 грн. (відзив на позов від 24.09.11 року за вих. №б/н; контррозрахунок позову за вих. №б/н від 07.10.11 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

19.11.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобовязується передати свій товар у власність покупця, а останній зобовязується його прийняти та сплатити за нього грошові кошти на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Товаром є запасні частини до автомобіля марки КАМАЗ, поіменовані у п.1.2 договору.

Продавець зобовязаний обумовлений договором товар передати покупцеві впродовж 1 дня після підписання цього договору (п.2.1).

Перехід права власності відбувається у момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною та актом приймання-передачі (п.2.2).

Загальна вартість товару становить 36720,00 грн. згідно додатку №1 до договору (п.3.1); оплату за нього покупець повинен здійснити впродовж 7-ми календарних днів з моменту укладення договору (п.3.2), безготівково (п.3.3).

Покупець зобовязаний сплатити вартість товару в порядку, визначеному п.3.2 цього договору (п.4.2.2).

За несвоєчасний розрахунок за товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення (п.5.4), а за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань за договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 30% від ціни товару, вказаної у п.3.1 договору (п.5.5).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та до повного виконання ними своїх зобовязань (п.6.1) (а.с.10-11;12).

Факт відпуску товару позивачем на користь відповідача підтверджується: двостороннім актом приймання-передачі від 19.11.10 року; видатковою накладною №1155 від 19.11.10 року на суму 36720,00 грн.; довіреністю ЯМУ №287979 від 19.11.10 року на імя ОСОБА_3; рахунком-фактурою №СФ-89/8 від 19.11.10 року; податковою накладною №1538 від 19.11.10 року (а.с.13-17).

Відповідач визнав факт отримання товару та несплати його вартості.

З пункту 3.2 договору вбачається, що покупець повинен був сплатити вартість отриманого товару не пізніше 26.11.10 року, але не зробив цього.

Отже, строк сплати вартості товару є таким, що настав.

Право на нарахування санкцій за невиконання або неналежне виконання покупцем умов договору у продавця виникло з 27.11.10 року.

На суму основного боргу в 36720,00 грн. позивач нарахував:

пеню за період з 27.11.10 року по 31.08.11 року у сумі 4334,97 грн.;

штраф у розмірі 30% вартості товару, передбачений пунктом 5.5 договору, - у сумі 11016,00 грн.;

інфляційні нарахування за період з грудня 2010 року по червень 2011 року у сумі 2423,52 грн., - а разом 55333,52 грн. (а.с.9), які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає доведеним, що відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів сплати на користь позивача вартості отриманого товару.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

З редакції пункту 5.4 договору вбачається, що ним передбачено загальне правило, відповідно до якого пеня може бути нарахована за період, що не перевищує 6 міс. від дня виникнення права на її нарахування, - договір не містить посилання на те, що пеня може бути нарахована та заявлена до стягнення за період, який перевищує 6 міс., - з огляду на що суд не погоджується з позивачем у тому, що пеня підлягає нарахуванню за період з 27.11.10 року по 31.08.11 року: у даному конкретному випадку вона може бути нарахована та заявлена до стягнення лише за період з 27.11.10 року по 27.05.11 року у сумі 2822,41 грн.; в іншій частині пеня стягненню не підлягає.

При вирішенні спору в частині стягнення штрафу у розмірі 30% суми вартості товару, передбаченого п.5.5 договору, - тобто 11016,00 грн., - суд дійшов висновку, що він не підлягає стягненню, оскільки факт односторонньої відмови покупця від отримання поставленого на його користь товару позивач документально не довів, - у даному випадку з боку відповідача має місце порушення строків сплати вартості отриманого товару, - у звязку з чим позивачем заявлені до стягнення вищезгадані суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Що стосується вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то суд при вирішенні спору керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 42804,96 грн. (36720,00 грн. + 2822,41 грн. + 839,03 грн. + 2423,52 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 428,05 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182,57 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ХімпостачальникАвто", ідентифікаційний код 32533282, яке знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10 Луганської області, - на користь Приватного підприємства "Хімпостачальник", ідентифікаційний код 13395997, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Силікатна, 10, - основний борг за поставлений товар у сумі 36720 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у сумі 2822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 41 коп., інфляційні нарахування у сумі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 52 коп., 3% річних у сумі 839 (вісімсот тридцять девять) грн. 03 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 05 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 57 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

У судовому засіданні 10.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 жовтня 2011 року.

Суддя А.П. Середа