Рішення № 18721484, 06.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 28/143/2011(18/28/2011)

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Державного підприємства "Вугілля України", м.Київ

до Державного підприємства "Луганськвугілля”, м.Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", смт. Бурштин Івано-Франківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ГЗФ "Слов"яносербська" ДП "Луганськвугілля", п. Лозовський Луганської області.

про стягнення 120 123 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 29-12/51-Д від 29.12.2010, провідний юрисконсульт;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 03/5-620 від 25.12.2010, провідний юрисконсульт;

від третіх осіб представники не прибули

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про відшкодування з відповідача збитків в сумі 120123,76 грн., які заподіяні відповідачем позивачу поставкою неякісного вугілля за договором поставки від 04.02.2004 № 24-01/2-К.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.04.2011 у справі № 18/28/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011, у задоволенні позову держаного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Луганськвугілля" про відшкодування збитків у сумі 120 123 грн. 76 коп. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2011 у справі № 18/28/2011 скасовані судові акти попередніх судових інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція зазначила, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати питання щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи відповідач у відзиві не погодився з вимогами позову і зазначає, що в даному випадку регресу не виникає, оскільки відповідач не має зобовязань перед ВАТ "Західенерго", а мав зобов'язання перед позивачем на умовах договору № 24/01-2к від 04.02.2004. Крім того, як зазначає відповідач, позивач своїми діями позбавив можливості відповідача виконати умови п.п. 4.10, 4.11 договору. Позивач, на думку відповідача, порушив процедуру приймання вугілля, передбаченою договором. Також відповідач вважає посилання позивача на п. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності необґрунтованим.

Ухвалою суду від 06.10.2011 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Бурштинську ТЕС ВАТ "Західенерго"; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ГЗФ "Слов"яносербська" ДП "Луганськвугілля".

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2004 між Державним підприємством «Вугілля України»(далі покупець) та Відокремленим підрозділом «Луганськвуглепостачання»Державного підприємства «Луганськвугілля»(далі постачальник) було укладено договір поставки №24-01/2-К.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник на умовах передбачених даним договором, зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля камяне енергетичне українського походження (далі вугілля).

Марки та базові характеристики якості вугілля, яке буде поставлятися за договором, наводяться у додатках до договору, які є його невідємною частиною (п. 1.2 договору).

Додатком від 30.11.2006 №12/06-4 до вказаного договору поставки були визначені марка та якісні показники вугілля, а також зазначено, що вантажоотримувачем вугілля є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго».

Пунктами 4.1, 4.3 договору визначено, що покупець зобовязаний забезпечити прийняття вугілля на умовах договору. Своєчасно розрахуватися за поставлене вугілля на умовах даного договору.

У грудні 2006р. за залізничними накладними №48936364 (вагон № 64655756), №48936365 (вагон №66632159), №48936366 (вагон № 6782282), №48936410 (вагон № 65426041), №48936417 (вагон №67148734), №48936419 (вагон №67880732), №48936420 (вагон №66577354), №48936421 (вагон №65742348), №48936422 (вагон №67175679), №48936423 (вагон №67854224), №48936424 (вагон №67395962), №48936425 (вагон №66740077), №48936429 (вагон №67702159), №48936430 (вагон №65490104), №48936431 (вагон №66787417), №48936432 (вагон №66696618) на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»було відвантажено вугілля.

Як зазначає позивач, 28.01.2004 між Державним підприємством «Вугілля України»та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»було укладено договір №4-01/1-п поставки камінного вугілля енергетичного українського походження залізничним транспортом у відкритих піввагонах, погодженим графіком, на умовах DDU - залізнична станція ТЕС покупця, який є аналогічним укладеному сторонами договору.

Під час приймання вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС встановлено, що поставлене вугілля у вищезазначених вагонах за своїми якісними характеристиками не відповідає якісним показникам, визначеним в посвідченнях про якість, що підтверджується актами приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №6622 від 13.12.2006, №6750 від 18.12.2006, №№6778, 6787 від 19.12.2006. №№6791, 6800, 6803 від 20.12.2006.

У звязку з надходженням вугілля із значним перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто відповідачу 22.12.2006 у вище перерахованих залізничних вагонах, що підтверджується квитанціями на групу вагонів №Е569602 та №569601.

Враховуючи наведене, ВАТ «Західенерго»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення збитків у сумі 118 817 грн. 59 коп., зокрема:

- провізна плата від станції вантажоотримувача Бурштинської ТЕС до вантажовідправника (ст. Слав"яносербськ) у розмірі 95 556 грн. 80 коп. з ПДВ,

- плата за користування вагонами за час простою на території Бурштинської ТЕС в розмірі 22 801 грн. 68 коп. з ПДВ,

- плата за надання додаткових послуг 449 грн. 11 коп. з ПДВ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2007 у справі №32/428 стягнуто з ДП «Вугілля України»на користь ВАТ «Західенерго»збитки у сумі 118 817 грн. 59 коп., а також судові витрати (1 188 грн. 17 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

ДП «Вугілля України»рішення господарського суду м. Києва у справі №32/428 від 18.09.2007 виконало належним чином, сплативши суму завданих збитків та судових витрат в загальній сумі 120 123 грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6055 від 18.02.2008, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає, що відповідач зобовязаний відшкодувати понесені збитки в розмірі 120 123 грн. 76 коп., які заподіяні останнім поставкою ДП «Вугілля України»неякісного вугілля за договором поставки №24-01/2-К від 04.02.2004.

Як зазначено вище, позивач вважає, що відповідач зобовязаний відшкодувати понесені збитки в розмірі 120 123 грн. 76 коп., які заподіяні останнім поставкою ДП «Вугілля України»неякісного вугілля за договором поставки №24-01/2-К від 04.02.2004, у тому числі і судові витрати у сумі 1306 грн. 17 коп.

При цьому сума збитків у розмірі 120 123 грн. 76 коп. складається з:

- провізної плати від станції вантажоотримувача Бурштинської ТЕС до вантажовідправника (ст. Слав"яносербськ) у розмірі 95 556 грн. 80 коп. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № Е569601, Е 569602 від 22.12.2006 та переліками ТЕХ ПД № 35 від 22.12.2006 та № 29 від 25.12.2006;

- плата за користування вагонами за час простою на території Бурштинської ТЕС в розмірі 22 801 грн. 68 коп. з ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 2239/2084 від 12.12.2006, № 2281/2125 від 18.12.2006, № 2306/2152 та 2312/2155 від 22.12.2006 та переліками Техпд №№ 41, 52;

- плата за надання додаткових послуг 449 грн. 11 коп. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 22.12.0862 від 22.12.2006 та переліком ТЕХ ПД № 52;

- судових витрат у сумі 1 306 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювана збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювана, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Відповідно до частини 3 статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

З наведеного слідує, що збитки визначаються виходячи не із змісту самого порушення, а з характеру наслідків порушення договірного зобов'язання.

Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Як вже встановлено вище, між сторонами укладений договір № 24-01/2-К, згідно п.1.1 якого, відповідач зобов'язувався поставити покупцю вугілля з якісними характеристиками вказаними у договорі.

Згідно п. 5.1. договору поставки №24-01/2-К від 04.02.2004, приймання вугілля по якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П6 та від 25.04.66р. №П7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. №888, ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. 19655.04.1966 № 7 (з змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 5.3. вказаного договору, у випадку якщо показники якості вугілля, визначені у лабораторії вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець (позивач) протягом 24 годин з моменту отримання результатів від вантажоотримувача викликає постачальника (відповідача), який зобовязаний прибути до вантажоотримувачяа протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення.

У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін і вказуються у акті звірення. Кожна із сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом, складеним експертом Торгово-промислової палати України є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача (п.5.3.1 Договору №24-01/2-К).

Згідно підпункту 5.5 Договору № 24-01/2-К у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично - допустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати, не оплачувати і прийняти на відповідальне платне зберігання на складі ТЕС вантажоотримувача за рахунок постачальника, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його використати, у цьому разі до ціни вугілля застосовується знижка у розмірі 20% додатково до надбавок/знижок, передбачених п. 3.3 договору, а також постачальник зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Позивач в підтвердження виконання п.5.3 Договору №24-01/2-К щодо виклику відповідача для проведення спільного опробування посилається на телеграми №№ 1429, 1424, 1434, 1435, 1440, 1439 (а.с. 62-64, том № 1).

З тексту вказаних телеграм вбачається, що вони направлені для інформування про постачання вугілля неналежної якості, простій вагонів та необхідність направлення 12-19.12.2006 представника для спільного відбору проб та оформлення документів для відправлення вагонів назад, проте направлені вони у порушення п. 5.3 Договору №24-01/2-К не покупцем, а вантажоотримувачем - Бурштинською ТЕС ВАТ "Західенерго" на адресу вантажовідправника, а не постачальника.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не було додержано вимог, які встановлені п.5.3. Договору щодо належного повідомлення відповідача, а відтак і порушення останнім умов даного договору неприбуття у встановлений договором термін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вагони прибули до вантажоотримувача 18-19.12.2006, акти відбору проб № 6775, 6803 від 19.12.2006, № 6800 від 19.12.2006, № 6791 від 19.12.2006, № 6787 від 18.12.2006, № 6778 від 18.12.2006, № 6750 від 17.12.2006, № 6622 від 12.12.2009 та акти приймання вугілля №№ 6803, 6880, 6791 від 20.12.2006, №№ 6787, 6778 від 19.12.2006, № 6750 від 18.12.2006, № 6622 від 13.12.2006, складені 13-20.12.2006, проте переадресовані відповідачу вагони були лише 22.12.2006.

Таким чином, позивач не обґрунтував, яким саме чином знаходження вагонів впродовж з 12-19.12.2006 до 22.12.2006 знаходиться у причинному зв'язку між понесеними ним витратами та діями відповідача, з урахуванням того, що він не був повідомлений належним чином у відповідності до умов Договору № 24-01/2-К.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність складу правопорушення у відношенні до витрат з плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 22 801 гри. 68 коп. з урахуванням ПДВ, тому в цій частині у позові слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо задоволення позову в частині стягнення 1306 грн., 17 коп. які являють собою суму судових витрат, сплачених позивачем у справі № 32/428, ця сума не є збитками в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Додатком № 12/06-04 від 30.11.2006 встановлено, якщо при перевищенні показником якості максимального показника з допустимого діапазону значень, покупець має право повернути вугілля постачальнику, при цьому витрати, повязані з його транспортуванням, несе постачальник.

Суд вважає, що позивач довів наявність причинного звязку між протиправною дією відповідача (поставка вугілля неналежної якості) та збитками, які поніс позивач у вигляді понесених витрат, а саме провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин до станції Слов"яносербськ у сумі 95 566 грн. 80 коп. з ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № Е569601, Е 569602 від 22.12.2006 та переліками ТЕХ ПД № 35 від 22.12.2006 та № 29 від 25.12.2006; плати за надання додаткових послуг 449 грн. 11 коп. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 22.12.0862 від 22.12.2006 та переліком ТЕХ ПД № 52.

Згідно накопичувальної картки № 22.12.0862 (а.с. 24, том № 1) та переліку ТЕХ ПД № 52 (а.с. 47, том № 1) Бурштинській ТЕС було сплачено 6 грн. за повідомлення про прибуття вантажу, 218 грн. телеграфного збору, 134 грн. за оформлення переадресування вагонів, 10 грн. 66 коп. за документацію з голограмою, 3 грн. за візування та 2 грн. 30 коп. за облікову картку, а всього 374 грн. 26 коп., з ПДВ 449 грн. 11 коп.

Згідно викладеному, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 96 015 грн. 91 коп., (які складаються з провізної плати у сумі 95 566 грн. 80 коп. та додаткових послуг у сумі 449 грн. 11 коп.), у задоволенні вимог по стягненню 24 107 грн. 85 коп. (плата за користування вагонами у сумі 22 801 грн. 68 коп. та судові витрати у сумі 1306 грн. 17 коп.).

Така правова позиція викладена і у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011 у справі № 27/60/2011.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Луганськвугілля” про стягнення 120 123 грн. 76 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323, на користь Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, збитки у сумі 96 015 грн. 91 коп., державне мито у сумі 960 грн. 16 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 188 грн. 64 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні вимог Державного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Луганськвугілля” про стягнення 24 107 грн. 85 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.10.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва