Рішення № 18721146, 03.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 8/161/2011

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 5873 грн. 34 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 юрисконсульт, - довіреність № 82-д від 27.12.2010 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з серпня 2009 року по червень 2011 року, у сумі 5116,47 грн., інфляційних нарахувань у сумі 461,95 грн., 3% річних у сумі 184,97 грн. та пені за період з 26.07.10 року по 25.07.11 року у сумі 109,95 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №37, укладеного між сторонами 11.06.2001 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.09.11 року до 03.10.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 03.10.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; 72;та ін.).

У позовній заяві в якості місця проживання відповідача вказано: м. Луганськ, вул. 30 лєт Побєди, 19/21, - на яку суд спрямував ухвалу про порушення провадження по справі та призначення її до слухання.

На запит суду обласне адресне бюро надало довідку №б/н від 08.09.11 року, згідно якій відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65); цю ж обставину підтверджено довідкою з ЄДР №НОМЕР_2 від 16.09.11 року (а.с.66).

На день розгляду справи оператор поштового звязку не повернув поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.06.01 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №37 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобовязання подавати теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових або договірних обсягах (п.1.1), а споживач - своєчасно оплачувати рахунки за спожиту теплову енергію у 10-тиденний термін від дня їх отримання (п.3.2.9).

Облік спожитого тепла здійснюється розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі відповідно до тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків (п.6.1); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2); оплата рахунку повинна бути здійснена у 10-тиденний термін від дня його вручення споживачеві (п.6.3).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань винна сторона відшкодовує іншій стороні за договором спричинені збитки (п.7).

У разі несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, вказані договором, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% суми заборгованості, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ (п.7.2.3).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 11.06.02 року (п.10.1), з можливістю пролонгування його дії за умов, визначених у п. 10.3 договору.

Закінчення терміну дії договору не звільняє споживача від обовязку щодо повної сплати вартості спожитої теплової енергії (п.10.2) (а.с.10-12).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він у період з серпня 2009 року по червень 2011 року поставив споживачеві теплову енергію на загальну суму 5116,47 грн. (а.с.2-5), що підтверджується доданими до справи рахунками (факт) з теплопостачання за період з серпня 2009 року по червень 2011 року (а.с.15,17,19,21,23 та ін.).

Факт отримання відповідачем кожного з них підтверджено реєстрами видач рахунків за той же період (а.с.16,18,20,22,24 та ін.).

З огляду на те, що відповідач не сплатив зазначений вище борг, позивач 04.02.11 року за вих. №15/42-7/90 спрямував на його адресу претензію з вимогою погасити його у термін, встановлений ст.222 Господарського кодексу України (далі ГКУ), тобто у місячний строк від дня отримання претензії (а.с.13), - але з наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не вчинив таких дій.

За таких обставин позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу в 5116,47 грн. нарахував:

інфляційні нарахування за період з серпня 2009 року по червень 2011 року у сумі 461,95 грн.;

3% річних за аналогічний період у сумі 184,97 грн.;

пеню за період з 26.07.10 року по 25.07.11 року у сумі 109,95 грн., - а разом 5873,34 грн., які просить стягнути з відповідача (а.с.6-9).

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобовязання за договором №07-10/21 від 01.01.10 року у сумі 9500,00 грн., час сплати якого згідно умов договору є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений річний термін позовної давності.

Позивач не у повній мірі дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.

Так, він звернувся до суду з цим позовом 31.08.11 року (а.с.2), а тому річний термін для стягнення пені слід відраховувати з 01.09.10 року, з огляду на що пеня, нарахована ним за період з 26.07.10 року по 31.08.10 року у сумі 18,83 грн. (0,68 грн. + 6,67 грн. + 6,50 грн. + 4,98 грн.) стягненню не підлягає.

Таким чином, пеня підлягає стягненню у сумі 91,12 грн. (109,95 грн. 18,83 грн.)

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Отже, - усі інші вимоги позивача, крім розміру суми заявленої до стягнення пені, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України суд судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 101,67 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,24 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за спожиту теплову енергію у сумі 5116 (пять тисяч сто шістнадцять) грн. 47 коп., інфляційні нарахування у сумі 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 97 коп., пеню у сумі 91 (девяносто одна) грн. 12 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 101 (сто одна) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять пять) грн. 24 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 03.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 жовтня 2011 року.

Суддя А.П.Середа