Рішення № 18721143, 03.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 8/130пд/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л", м. Луганськ, -

про стягнення 1 374 128 грн. 17 коп. та розірвання договору купівлі-продажу.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність № б/н від 01.07.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1 374128,17 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №001, укладеного між сторонами 04.01.2011 року;

розірвання договору купівлі-продажу №001, укладеного між сторонами 04.01.11 року (з урахуванням уточнення позовних вимог), - яка мотивована посиланням на те, що відповідач як сторона за договором припустився істотного порушення його умов, а саме: несплати вартості отриманого на його підставі товару.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.08.11 року до 05.09.11 року - у звязку з невиконанням сторонами вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 05.09.11 року до 19.09.11 року у звязку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду в частині надання витребуваних документів; з 19.09.11 року до 03.10.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

22.08.11 року позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову (вих. №б/н від 22.08.11 року) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його поточному рахунку (том 1, а.с.26-27), яка ухвалою суду від 22.09.11 року відхилена як необґрунтована.

05.09.11 року позивач подав заяву (вих. №б/н від 05.09.11 року), якою поставив суд до відома про те, що ним при складенні тексту позовної заяви припущена описка, яка полягає у тому, що правильним слід вважати номер спірного договору №001 від 04.01.11 року, а не №26 від 26.01.11 року (том 2, а.с.3).

Судом прийнято цю заяву як таку, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, та враховано при розгляді даного спору.

До початку судового засідання 03.10.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання, призначеного на 03.10.11 року, не зявився, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.33, 36-37).

В судовому засіданні, яке відбулось 05.09.11 року, він звернувся до суду з заявою (вих.№ 3 від 02.09.11 року) про зупинення провадження по даній справі до вирішення повязаної з нею справи №6/5005/11388/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" - про визнання недійсним договору купівлі-продажу №001 від 04.01.2011, - яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області.

Суд відклав розгляд цієї заяви до наступного судового засідання, а саме: до надання відповідачем доказів того, що справа господарського суду Луганської області №8/130пд/2011 не може бути розглянута по суті до вирішення господарським судом Дніпропетровської області за вищевказаною справою.

Натомість у судовому засіданні 19.09.11 року відповідач подав іще одну аналогічну заяву (вих.№ 4 від 14.09.11 року).

Позивач заперечив проти задоволення даних заяв відповідача, пославшись на те, що відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Позивач вважає, що справа №6/5005/11388/2011 та справа № 8/130пд/2011 дійсно є повязаними, але наявність у провадженні господарського суду Дніпропетровської області справи № 6/5005/11388/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л" (далі - ТОВ "Ніка-Л") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (далі ТОВ "ФС Україна") - про визнання недійсним договору купівлі-продажу №001 від 04.01.11 року, але під час розгляду господарським судом Луганської області справи №8/130пд/2011 цей факт не перешкоджає можливості останньому встановити дійсні обставини справи та вирішити спір по суті, незалежно від іншої справи.

Розглянувши клопотання відповідача (вих.№ 3 від 02.09.11року та вих.№ 4 від 14.09.11року), заслухавши думку позивача з цього приводу, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ч.1 ст. 79 ГПК України, суд відмовляє у їх задоволенні за необґрунтованістю.

У попередньому судовому засіданні (19.09.11 року) відповідач, заперечуючи в усній формі проти позову, пояснив, що він його не визнає, оскільки:

на його думку, маються підстави для визнання договору №001 від 01.01.11 року недійсним, т.я. його від імені покупця підписано особою, що не мала на те повноважень;

на видаткових накладних, доданих позивачем до справи, у ряді випадків особою, яка від імені відповідача отримала товар, проставлено штамп, який не відповідає зразку, узгодженому сторонами при підписанні договору №001 від 04.01.11 року.

На спростування цих доводів позивач у судовому засіданні 03.10.11 року надав до справи:

копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.11 року по вищезгаданій справі №6/5005/11388/2011, яким у задоволенні позову про визнання недійсним договору №001 від 04.01.11 року відмовлено;

пояснення від 03.10.11 року за вих. №б/н, яким звертає увагу суду на те, що відповідач як сторона за спірним договором, застосувавши при прийманні товару штамп, не передбачений умовами договору, припустився порушення умов пунктів 1.1 та 2.2 останнього, а також приписів ст. 526 Цивільного кодексу України щодо того, що зобовязання повинно виконуватися відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Позивач у судовому засіданні також звернув увагу суду на те, що відповідач як покупець:

на вимогу суду не надав доказів неотримання ним будь-якої партії товару, поставленого позивачем на його користь в рамках виконання спірного договору;

не оспорив підпис уповноважених ним матеріально відповідальних осіб та відтиск власної круглої печатки на накладних про отримання товару.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

04.01.11 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу №001, відповідно до якого продавець зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у накладних на товар, які є невідємною частиною договору (п.1.1).

Сторони домовилися, що товарна накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невідємною частиною договору (п.1.2).

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписом покупця у товарній накладній (п.1.3).

Згідно пункту 2.2 договору покупець зобовязаний повідомити продавця про зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, що будуть приймати товар, та надати зразок печатки (штампу), якою на супровідних документах буде завірятися підпис матеріально-відповідальної особи про одержання товару (додаток №1 (том 1, а.с.120)). Зазначене повідомлення проводиться шляхом надання покупцем продавцю таких зразків при підписанні даного договору, оформлене у вигляді додатку №1, що є невідємною частиною цього договору.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що зміст вищевикладеного пункту договору підтверджує правомірність доводів позивача, що застосування покупцем при отриманні товару іншого, ніж узгоджено за договором, штампу, - є з його (покупця) сторони прямим порушенням умов договору.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при постачанні кожної партії товару та зазначаються у товарній накладній, яка підписується представниками обох сторін (п.3.1).

Згідно п.5.1 договору умови оплати зазначаються сторонами у п.5.2 договору.

Умови оплати за товари побутової хімії відстрочення платежу (п.5.2); датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.5.3).

У випадку. якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право переоцінити такий товар або ви агати його повернення (п.5.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року (п.10.1) (том 1, а.с.9-11).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він відпустив на користь відповідача обумовлений договором товар на загальну суму 5565826,90 грн., на підтвердження чого надав до справи:

видаткові накладні:

№1940 від 28.03.11 року на поставку товару в асортименті на суму 85577,93 грн.;

№2088 від 31.03.11 року на поставку товару в асортименті на суму 16487,45 грн.;

№2467 від 18.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 137785,28 грн.;

№2468 від 18.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 23397,61 грн.;

№2595 від 21.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 15088,84 грн.;

№2596 від 21.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 64759,57 грн.;

№2597 від 21.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 58473,37 грн.;

№2791 від 28.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 16257,91 грн.;

№2793 від 28.04.11 року на поставку товару в асортименті на суму 78152,27 грн.;

№3798 від 27.05.11 року на поставку товару в асортименті на суму 26450,26 грн.;

№3700 від 27.05.11 року на поставку товару в асортименті на суму 182437,55 грн.;

№3701 від 27.05.11 року на поставку товару в асортименті на суму 24434,30 грн.; та ін., - кожна з яких містить:

кінцеву дату сплати вартості товару;

підпис особи, уповноваженої відповідачем на отримання зазначеного в них товару, скріплена його печаткою (том 1, 70-98);

товарно-транспортні накладні:

10ААБ №774649 від 21.04.11 року; 10ААБ №774657 від 29.04.11 року; 12ААБ №421973 від 27.05.11 року; та ін., - кожна з яких містить докази отримання товару особою, уповноваженою відповідачем на його отримання (том 1, а.с.99-106; та ін.).

Згідно розрахунку суми позову, відповідач частково на суму 4191698,77 грн. сплатив вартість отриманого товару, а тому залишок боргу становить 1374128,17 грн. (том 1, а.с.33-35;37-39;110-112).

Відповідач неодноразово підтвердив факт наявності у нього перед позивачем боргу за отриманий товар (акти взаємозвірок станом на 31.05.11 року; 22.08.11 року) (том 1, а.с.107-109).

На підтвердження того, що відповідач отримав зазначений у накладних товар та не мав будь-яких претензій з цього приводу, позивач надав до справи низку актів про надання торгівельної знижки, підписаних обома сторонами (№ФС00000417 від 28.02.11 року; №ФС00000658 від 31.03.11 року); податкові накладні; інші докази.

З урахуванням того, що відповідач не вжив заходів до погашення спірної частки боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач його не спростував.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає доведеним, що: обовязок відповідача щодо сплати отриманого товару є таким, що настав; відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів сплати на користь позивача спірної частки вартості отриманого товару.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу лише про стягнення суми основного боргу, що є його правом.

Отже, в частині стягнення боргу позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні спору в частині розірвання договору купівлі-продажу №001 від 04.01.11 року суд керувався наступним.

Як сказано вище у цьому рішенні, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту спірного договору вбачається, що сторони не врегулювали підстави та механізм його розірвання, - відповідно до пункту 9.1 вони встановили, що спори, з яких не було досягнуто згоди, розвязуються господарським судом.

З огляду на викладене суд при вирішенні спору керується приписами ЦК України.

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач вважає, що істотним порушенням умов договору з боку відповідача є несплата ним вартості отриманого товару, що документально ним доведено.

Суд погоджується з таким висновком позивача.

В силу норм, закріплених у частинах 2 та 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Отже, позов в частині розірвання договору №001 від 04.01.11 року підлягає задоволенню.

Спосіб захисту порушеного права позивачем за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,651,653,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л", ідентифікаційний код 31857161, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугинська, 89-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна", ідентифікаційний код 36365424, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Пастера, 10, к. 42, - основний борг за поставлений товар у сумі 1374128 (один мільйон триста сімдесят чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 17 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 13826 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір купівлі-продажу №001, укладений 04 січня 2011 року, у місті Дніпропетровську, у простій письмовій формі, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л" (покупець).

У судовому засіданні 03.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 жовтня 2011 року.

Суддя А.П.Середа