Рішення № 18721147, 03.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 8/162/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Річ", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", м. Луганськ, -

про стягнення 6409 грн. 74 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник, - довіреність № б/н від 30.08.11;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 6237,12 грн. та пені за період з 15.07.11 року по 31.08.11 року у сумі 172,62 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №18-11/2010/1011, укладеного між сторонами 18.11.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.09.11 року по 03.10.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 03.10.11 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; та ін.).

На день розгляду цього спору оператор поштового звязку не повернув до суду письмові повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача: 09.09.11 року ухвали суду про порушення провадження по справі та призначення її до слухання; 25.09.11 року про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

18.11.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №18-11/2010/104 (з протоколом розбіжностей), відповідно до якого продавець зобовязується передати покупцеві у власність, а покупець - прийняти та сплатити інгредієнти для харчової промисловості та іншу продукцію (далі товар) (п.1.1), у кількості, вказаній у накладних, які оформлюються на кожну партію та є невідємною частиною цього договору (п.2.1); кількість, якість, маркування, упаковка повинні відповідати нормативній документації та вимогам цього договору та підтверджуватися висновком державної санітарно-епідеміологічної служби (п.2.2).

Товар поставляється покупцеві у номенклатурі та обсягах згідно заявці (п.3.1).

Під час узгодження замовлення сторони домовляються про ціну на замовлений товар; ціна на останній є договірною та вказується у накладній на кожну партію товару (п.4.1).

Покупець здійснює оплату товару впродовж 14-ти календарних днів з моменту виконання продавцем умов поставки згідно п.6.3 договору за ціною, вказаною у рахунку на оплату (п.5.1), безготівково (п.5.2).

Обовязок продавця з поставки товару вважається виконаним у момент передачі покупцеві товару та накладних (п.6.3).

У випадку порушення п.5.1 договору покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 1% за кожний день невиконання зобовязань від суми боргу (п.7.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 17.11.11 року (п.9.1) (а.с.20-21).

На підтвердження своїх вимог та факту виконання умов договору позивач надав до справи видаткові накладні на загальну суму 6237,12 грн., а саме:

№256 від 01.07.11 року на суму 3118,56 грн.;

№296 від 27.07.11 року на суму 3118,56 грн., - кожна з яких містить підпис відповідача про отримання зазначеного у них товару (а.с.22-23).

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив суму боргу, з огляду на що він, виходячи з неї, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував пеню за період з 15.07.11 року по 31.08.11 року у сумі 172,62 грн., - а разом 6409,04 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив, від здійснення взаємозвірки розрахунків станом на час вирішення спору у суді ухилився.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає доведеним, що: обовязок відповідача щодо сплати отриманого товару є таким, що настав; відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів сплати на користь позивача вартості отриманого товару.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.

Він не висунув вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", ідентифікаційний код 24188280, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. К.Лібкнехта, 16-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Річ", ідентифікаційний код 37384338, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 10-а/53, - основний борг за поставлений товар у сумі 6237 (шість тисяч двісті тридцять сім) грн. 12 коп., пеню у сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 жовтня 2011 року.

Суддя А.П.Середа