Рішення № 18721118, 06.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 11/115/2011.

За позовом Публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно”, м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдер Донбас”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Черкаси, м. Черкаси

про стягнення 71605 000 грн. 00 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1., дов. № 7 від 25.01.2011;

від 3-ї особи - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми оплаченого товару, передбаченої умовами договору постачання вугільної продукції № 06/08-УЧ від 06.08.2010 у розмірі 71605000 грн. 00 коп. у звязку з визнанням даного договору нікчемним.

В обґрунтування вимог позову позивач послався на встановлений в складеному Державною податковою інспекцією у м. Черкаси Акті про результати позапланової перевірки позивача від 15.07.2011 № 1787/23-2/00204033 факт нікчемності укладеного сторонами у справі та зазначеного вище договору постачання вугільної продукції.

Письмовим відзивом від 12.09.2011 на позовну заяву (том справи 2, а.с. 24 26) відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність і повне фактичне виконання укладеного сторонами у справі договору постачання вугільної продукції № 06/08-УЧ від 06.08.2010.

Позивач в судове засідання не прибув, надавши суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

З урахуванням фактичних обставин справи вказане клопотання позивача судом задовольняється.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Черкаси, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, про час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою третьої особи ухвал господарського суду рекомендованою кореспонденцією.

Дослідивши обставини справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

06.08.2010 між відкритим (в подальшому публічним) акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничозбагачувальна фабрика «Новопавлівська»(в подальшому товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдер Донбас», правонаступником ТОВ «ГЗФ «Новопавлівська») як Покупцем укладений договір постачання вугільної продукції № 06/08-УЧ (далі за текстом договір) (тос мправи 1, а.с. 9 - 13), відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.2 якого відповідач зобовязався поставити позивачеві вугільну продукцію (далі за текстом продукція) у кількості, якості, за строками, цінами та за реквізитами, в асортименті і з якісними характеристиками, обумовленими договором, додатками до нього, сертифікатом якості ТК-92 (п. 6.1 ДСТУ 4083-2002), а позивач зобовязався прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

На виконання умов укладеного сторонами у справі договору та додаткових угод № 2 від 06.08.2010, № 4 від 30.08.2010, № 3 від 01.09.2010 (том справи 1, а.с. 15 - 17) відповідач поставив позивачеві обумовлену договором продукцію, що підтверджено наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі вугілля № 3108/1-УЧ від 31.08.2010, № 3108/2 УЧ від 31.08.2010, № 3108/3 УЧ від 31.08.2010, № 3108/4 УЧ від 31.08.2010, № 30009/1-УЧ від 30.09.2010, № 3009/2-УЧ від 30.09.2010, № 3009/3-УЧ від 30.09.2010, № 3009/4-УЧ від 30.09.2010, відповідними листами ТОВ «Донбас-углемаркет»(подальшим отримувачем вугільної продукції) (том справи 1, а.с. 136 151, том справи 2, а.с. 1 22) та податковими накладними № 25 від 31.08.2010, № 26 від 31.08.2010, № 27 від 31.08.2010, № 28 від 31.08.2010, № 36 від 30.09.2010, № 37 від 20.09.2010, № 38 від 30.09.2010, № 39 від 30.09.2010 (том справи 1, а.с. 129 135).

Позивач оплатив поставлену продукцію платіжними дорученнями, копії яких надані до матеріалів справи, на загальну суму 71605000 грн. 00 коп. (том справи 1, 102 123).

Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, за результатами проведення позапланової перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдер Донбас»за серпень, вересень 2010 року складено Акт від 15.07.2011 № 1787/23-2/00204033 (далі за текстом Акт) (том справи 1, а.с. 52 69).

В Акті Державною податковою інспекцією у м. Черкаси викладено висновки про порушення сторонами у даній справі вимог пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а також про нікчемність укладеного сторонами у справі договору.

Посилаючись на висновки Державної податкової інспекції у м. Черкаси, викладені в Акті, позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи встановленим факт нікчемності укладеного з відповідачем договору і посилаючись на наявність правових підстав для вимоги про повернення сплачених ним на виконання договору грошових коштів на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з викладених у відзиві підстав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Черкаси, відзив на позовну заяву не надала, а також не скористалася правом участі у судових засіданнях свого повноважного представника.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджене фактичне виконання сторонами у справі укладеного ними договору зазначеними вище актами приймання-передачі продукції, податковими накладними підтверджено факт передачі продукції, а наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджений факт сплати грошових коштів за поставлену продукцію.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені приписами ст. 203 Цивільного кодексу України ( в редакції, що діяла на момент укладення сторонами у справі договору):

- зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме визначено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що під час укладення договору сторонами у даній справи дотримано вимоги ст. 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину, а також вимоги ст.ст. 203, 205 Цивільного кодексу України. Вказані обставини сторонами у справі та третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не спростовані.

В силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, в судовому порядку недійсним укладений сторонами у справі договір недійсним не визнавався.

Недійсність укладеного сторонами договору в силу вимог закону з умов договору та інших обставин справи не випливає, вказаний правочин ніким не оспорювався та виконаний його сторонами.

За таких обставин є необґрунтованим посилання позивача як на підставу позову на нікчемність укладеного сторонами у справі договору.

Приписи ст. 1212 Цивільного кодексу встановлюють загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, вказаною нормою визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що поставку вугільної продукції та її оплату здійснено сторонами у справі на підставі умов укладеного ними договору, що не є нікчемним та у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, що виключає можливість застосування до правовідносин сторін положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок оплати поставленої за договором продукції, не ґрунтується на приписах закону, є необґрунтованою та такою, у задоволенні якої слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 06.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата підписання рішення 06.10.2011.

Суддя М.О. Москаленко