Рішення № 18721041, 03.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 25/36/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-консалтінгова фірма "Рокада", м. Харків,

до Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ Луганської області,

про стягнення 42 457 грн. 38 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 дов. № 432 від 08.11.2010;

від відповідача - ОСОБА_2., дов. № 14-188д від 05.04.2011;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 42457 грн. 38 коп., у тому числі основний борг у сумі 30240 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 5292 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1410 грн. 39 коп. та пеню в сумі 5514 грн. 99 коп. Відповідач за відзивом на позовну заяву № 12/8-463 від 12.09.2011, позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 30240 грн. 00 коп. В той же час, відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних нарахувань та пені, яка нараховується позивачем за межами 6-місячного строку. Так, за розрахунком відповідача інфляційні нарахування складають 4254 грн. 77 коп., а пеня 3089 грн. 45 коп. Позивачем в порядку ст. 22 ГПК України надані пояснення від 26.09.2011, за якими позовні вимоги підтримані та здійснений перерахунок інфляційних, розмір яких склав 4505 грн. 76 коп. та пені, розмір якої склав 3089 грн. 44 коп. Надані пояснення суд розцінює як заяву про зменшення позову в порядку ст. 22 ГПК України у звязку з чим позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача борг в сумі 30240 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 4505 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 1410 грн. 39 коп., пеню в сумі 3089 грн. 44 коп. Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «ВКФ «Рокада» (позивач) та ДП «Свердловантрацит»(відповідач) був укладений договір постачання № 808/2-09/2605 від 22.05.2009.

За умовами вказаного договору, позивач зобовязався передати у власність відповідача продукцію відповідно до специфікацій до договору, а останній в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити відповідну продукцію.

На виконання умов договору, позивач, відповідно до видаткової накладної № РН-0000038 від 11.12.2009 передав, а відповідач прийняв відповідний товар на загальну суму 60 480 грн. 00 коп. В той же час, відповідач поставлену продукцію в повній мірі не оплатив, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 30 240 грн. 00 коп. Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу просить стягнути інфляційні нарахування, 3% річних та пеню. Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, 22.05.2009 між сторонами у справі було укладено договір № 808/2-09/2605, за умовами якого позивач передає у власність відповідачу певну продукцію згідно специфікації до договору, а останній приймає та оплачує її на умовах договору.

Згідно п.4.3 договору форма покупець відповідач у справі робить 50% передплату вартості товару , а 50% - в термін 10 календарних днів з поставки товару.

Із матеріалів справи, в тому числі видаткової накладної № РН-0000038 від 11.12.2009, листування сторін та наданого розрахунку вбачається, що позивачем, на виконання умов договору було виконано та передано відповідачу продукції загальною вартістю 60 480 грн. 00 коп. Вказана обставина також підтверджена відповідачем за відзивом. В той же час, відповідно до банківської виписки з рахунку позивача, відповідачем отримана продукція була оплачена частково, а саме 50% передплатою в сумі 30 240 грн. 00 коп., у звязку з чим залишилась заборгованість у сумі 30 240 грн. 00 коп. Відповідач вказаний факт не оспорив, доводи позивача в цій частині не спростував.

Відповідно до статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В даному випадку відповідачем умови договору були виконані неналежним чином у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 30240 грн. 00 коп. яка підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період січень 2010 року - липень 2011 року в сумі 4 505 грн. 76 коп. і 3% річних за період з 22.12.2009 по 27.07.2011 в сумі 1 410 грн. 39 коп. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

ІВ той же час інфляційні позивачем нараховані невірно, у звязку з чим слід прийняти до уваги розрахунок інфляційних нарахувань, зроблений відповідачем на суму 4254 грн. 77 грн.

В той же час, вимоги щодо стягнення 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3089 грн. 44 коп. за період з 22.12.2009 по 07.06.2010 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 5.4 договору сторони домовилися, що за порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем пеня нарахована правомірно, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: борг у сумі 30240 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 4254 грн. 77 коп., 3% річних в сумі 1 410 грн. 39 коп., пеню в сумі 3089 грн. 44 коп. (усього 38994 грн. 60 коп.) . У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сведловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-консалтінгова фірма «Рокада», м. Харків, вул. Енергетична, 18, код 21213542, борг у сумі 30240 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 4254 грн. 77 коп., 3% річних в сумі 1 410 грн. 39 коп., пеню в сумі 3089 грн. 44 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 389 грн. 95 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 216 грн. 75 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 06.10.2011.

Суддя Т.А.Василенко