Рішення № 18720622, 22.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа № 4/141/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, м. Луганськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Брянка Луганської області

про стягнення 239898 грн. 49 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

У присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1414-О від 21.06.2011;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 239898 грн. 49 коп. за кредитним договором від 13.04.2005 №130, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 40000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 105523,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 94375,49 грн.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційного банку Приватбанк ( зміна найменування юридичної особи - згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб серія А01 №054809 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»( далі- Банк, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі Позичальник, відповідач) кредитного договору № 130 від 13.04.2005( далі- Кредитний договір), ПП ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 40 000 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.04.2006 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідно до п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 вказаного договору.

Згідно із п.2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний проводити погашення кредиту в порядку та строки, зазначені в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п.1.3, 2.2.3,2.4.1 цього договору, Позичальник сплачує відсотки у розмірі 25% річних.

Відповідно до п. 5.7 Кредитного договору строки позовної давності з вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів по вказаному договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем своєчасно не виконано взяті на себе зобовязання за Кредитним договором, в результаті чого, згідно ч.1 ст.612 ЦК України, за відповідачем виникло прострочення виконання зобовязання щодо повернення суми кредиту і прострочення зобовязань по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами.

Відповідач порушив зобовязання за Кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, в звязку з чим за ним уторилась заборгованість за кредитним договором № 130 від 13.04.2005 у сумі 239898 грн. 49 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 40000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 105523,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 94375,49 грн.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав свої зобовязання за Кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором № 130 від 13.04.2005 у сумі 239898 грн. 49 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 40000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 105523,00 грн. за період з 25.01.2006 по 15.04.2011, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 94375,49 грн. за період з 25.06.2005 по 15.04.2011(згідно надано позивачем розрахунку суми позовних вимог( а.с.6-7).Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови кредитного договору № 130 від 13.04.2005 та на положення ст.ст. 525,526,530,1050,1054 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір з обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася , по сплаті процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.08.2011 - Фізична особа- підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у розділі дата проведення, номер запису та назва реєстраційних дій зроблена запис: 24.03.2009 внесення рішення фізичної особи- підприємця про припинення підприємницької діяльності( а.с.19).

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 № 755-IV(із змінами і доповненнями) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.08.2011 відсутній будь-який запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1(а.с.19).

При розгляді справи відповідачем не надано до суду будь-яких доказів про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

На підставі викладеного, відповідача не можна віднести до категорії юридичної особи, яка припинила свою діяльність та цивільну правоздатність, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відповідні припинення можливі тільки з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що відповідач не припинив діяльність та не ліквідований у встановленому законом порядку і на теперішній час продовжує своє існування.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобовязань за кредитним договором № 130 від 13.04.2005.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 130 від 13.04.2005, відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.04.2006 (а.с.9-11).

Відповідно до п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 вказаного договору.

Згідно із п.2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний проводити погашення кредиту в порядку та строки, зазначені в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п.1.3, 2.2.3,2.4.1 цього договору, Позичальник сплачує відсотки у розмірі 25% річних.

Відповідно до п. 5.7 Кредитного договору строки позовної давності з вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів по вказаному договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років .

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів відповідно до умов кредитного договору № 130 від 13.04.2005.

Як вбачається, відповідач в супереч взятих на себе зобов'язань порушив умови кредитного договору № 130 від 13.04.2005, в термін, передбачений вищезазначеним договором, тобто - кінцевий термін погашення кредиту 12.04.2006 відповідач не виконав.

Суд, відповідно до умов п. 5.7 Кредитного договору, не приймає наданий до позовної заяви розрахунок позивача щодо нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені (а.с.7-8).

Таким чином, відповідач в строк, передбачений кредитним договором № 130 від 13.04.2005, погашення суми кредиту не здійснив, в зв'язку з чим, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням умов п.. 5.7 Кредитного договору, підлягає заборгованість за вищевказаним договором у сумі 216592,93 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом 40000,00 грн. за період з 28.11.2006 по 15.04.2011;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом 100078,55 грн. за період з 25.01.2006 по 25.01.2011;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором 76514,38 грн. за період з 25.06.2005 по 23.06.2010;

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом та пені слід відмовити.

За вказаних обставин, вимоги позивача за кредитним договором № 130 від 13.04.2005 щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 40000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 100078,55 грн., пені у сумі 76514,38 грн., підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, відповідачем не оспорюється, тому підлягають до задоволення повністю.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 22.09.2011 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита у сумі 2165 грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213 грн. 07 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, вул. Набережна Перемоги,50,м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570 в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, вул. Челюскінців,14, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 20178026, заборгованість за кредитом у сумі 40000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 100 078 грн. 55 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 76514 грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 2165 грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213 грн. 07 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано - 27.09.2011 .

Суддя Г.М.Старкова