Рішення № 18720518, 04.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1279/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1279/11

за позовом: приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", с. Соколівське, Кіровоградська область

про стягнення 8708082,45 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № б/н від 20.05.2011 р.;

від відповідачів 1, 2 - участі не брали;

Відповідачі повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання за юридичними адресами, але не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" заборгованості в сумі 1 517 466,41 грн, відповідно до договору поставки № 428/п від 07.02.2011 року; штрафу в сумі 151 846,64 грн, згідно до п. 6.7 Договору; штрафних санкцій в сумі 6 833 098,85 грн, відповідно до п. 6.8 Договору; плати за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 187 208,19 грн, відповідно до п. 6.9 Договору; збитків від інфляції в сумі 17 462,36 грн. Також, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" заборгованість в сумі 1000,00 грн.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 (ТОВ "Соколівський консервний завод"). У своєму клопотанні позивач на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України просить припинити провадження у даній справі в частині відмови приватного акціонерного товариства "Креатив" від позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", а також просить стягнути всю суму боргу в розмірі 8708082,45 грн з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро".

В судовому засіданні 04.10.2011 року позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в сумі 1000,00 грн до відповідачів 1,2 взагалі та підтримав позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" заборгованості в сумі 1 517 466,41 грн, відповідно до договору поставки № 428/п від 07.02.2011 року; штрафу в сумі 151 846,64 грн, згідно до п. 6.7 Договору; штрафних санкцій в сумі 6 833 098,85 грн, відповідно до п. 6.8 Договору; плати за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 187 208,19 грн, відповідно до п. 6.9 Договору; збитків від інфляції в сумі 17 462,36 грн.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Господарським судом роз'яснено позивачеві положення ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" (продавець) та приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупець) 07.02.2011 укладено договір № 428/ц поставки (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2010 року (товар).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору насіння соняшнику поставляється приблизно 500 тонн в термін до 14.02.2011 року включно.

Ціна Договору встановлюється в розмірі 2 350 000,00 грн, ціна товару в якості, вказаному в п. 2.1 даного Договору, становить 4700,00 грн за одну тону (п.п. 3.11, 4.1 Договору).

В розділі 5 Договору сторони узгодили порядок розрахунку.

Покупець зобов'язався провести оплату товару на умовах 100% передоплати, відповідно до п. 3.11 даного Договору, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в строк до 09.02.2011 року.

Згідно п. 6.6 Договору у випадку поставки товару на суму, що менша розміру проведеної попередньої оплати (недопоставки товару) продавець зобов'язаний повернути на рахунок покупця грошові кошти в розмірі заборгованості, що утворилась внаслідок прострочення боржника протягом двох банківських днів після припинення поставки товару.

В пункті 6.7 Договору сторони обумовили за порушення строку поставки товару (не поставка, недопоставка), зазначеного в договорі, продавець виплачує на користь покупцю штраф в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

Відповідно до п. 6.8 Договору у випадку не виконання умов відповідно до п.п. 6.6, 6.7 Договору, продавець виплачує на користь покупця також, штрафну санкцію в розмірі 3% від вартості недопоставленого товару.

Умовами п. 6.9 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки (недопоставки, не поставки) продавець виплачує на користь покупця плату за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 30% від вартості недопоставки ( не поставки) товару, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Даний Договір відповідно до п. 9.2 набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Відповідно до банківської виписки від 10.02.2011 року позивачем здійснено передоплату за товар (насіння соняшника) згідно умов п. 5.1 Договору на суму 2 350 000,00 грн. Відповідачем-1, в свою чергу поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 831 533,59 грн, що засвідчено товарно-транспортними накладними за 11.02.2011 року, за 16.02.2011 року та за 18.02.2011 року, а також реєстром накладних на прийняте зерно, контрольними талонами та актами розходження у вазі. (а.с 17-34)

Таким чином, з урахуванням розділу 3 Договору, відповідач-1 мав поставити товар відповідно здійсненій передоплаті до 14.02.2011 року включно.

Проте, відповідачем-1 у справі зобов'язання по Договору в частині своєчасної та повної поставки товару не виконано.

Заборгованість відповідача-1 за недопоставлений товар склала 1 518 466,41 грн, а прострочення поставки товару за розрахунком позивача складає 150 днів за період з 20.02.2011 року по 20.07.2011 року.

При розгляді даного спору по суті, господарський суд враховує, що позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в сумі 1000,00 грн щодо обох відповідачів.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

В силу пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи, що заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 1000,00 грн, не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає відмову позивача від позову у вказаній частині і припиняє провадження у даній справі в частині стягнення з відповідачів1,2 боргу в сумі 1000,00 грн, на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевказане та заяву позивача від 04.10.2011 року позовними вимогами на день розгляду справи по суті є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" заборгованості в сумі 1 517 466,41 грн, відповідно до договору поставки № 428/п від 07.02.2011 року; штрафу в сумі 151 846,64 грн, згідно до п. 6.7 Договору; штрафних санкцій в сумі 6 833 098,85 грн, відповідно до п. 6.8 Договору; плати за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 187 208,19 грн, відповідно до п. 6.9 Договору; збитків від інфляції в сумі 17 462,36 грн.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до норм ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем-1 у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 517 466,41 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем-1 порушено строки щодо поставки товару відповідно до умов Договору, позивач нарахував та просить стягнути з ТОВ "Агросвіт-Дніпро" штраф в сумі 151 846,64 грн, згідно до п. 6.7 Договору; штрафні санкції в сумі 6 833 098,85 грн, відповідно до п. 6.8 Договору; плату за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 187 208,19 грн, відповідно до п. 6.9 Договору; збитки від інфляції в сумі 17 462,36 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 6.7 Договору сторони обумовили за порушення строку поставки товару (не поставка, недопоставка), зазначеного в договорі, продавець виплачує на користь покупцю штраф в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару.

За умовами п. 6.8 Договору у випадку не виконання умов відповідно до п.п. 6.6, 6.7 Договору, продавець виплачує на користь покупця також, штрафну санкцію в розмірі 3% від вартості недопоставленого товару.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 151846,64 грн, що становить 10 % від суми боргу.

Розглядаючи вимогу позивача, щодо стягнення штрафу в розмірі 3%, що становить 6 833 098,85 грн, які нараховано відповідачу-1 на підставі п. 6.8 Договору, господарський суд виходить з того, що заявлена до стягнення сума штрафу нарахована позивачем із застосуванням строку прострочення поставки товару (150 днів), що не передбачено умовами вказаного пункту Договору, а тому суперечить умовам даного Договору та нормам чинного законодавства.

Виходячи в вищевикладеного, господарський суд частково задовольняє вимогу позивача щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 6 833 098,85 грн, відповідно до п. 6.8 Договору, а саме на суму 45 553,99 грн., що становить:1 518 466,41 грн х 3% =45 553,99 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 штрафу в розмірі 3% на суму 6787544,86 грн, господарський суд відмовляє за необгрунтованістю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором 17 462,36 грн інфляційних збитків та 187 208,19 грн відсотків річних.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 6.9 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 30 % річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 30 відсотків річних в сумі 187 208,19 грн за період з 20.02.2011 року по 20.07.2011 року та збитки від інфляції в сумі 17 462,36 грн за період з березня по липень 2011 року.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 30 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків річних в сумі 187 208,19 грн за період з 20.02.2011 року по 20.07.2011 року та збитки від інфляції в сумі 17 462,36 грн за період з березня по липень 2011 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач-1 не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача-1 покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33,34.44,49, 78, п. 4 ст. 80, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 1000,00 грн. відносно обох відповідачів.

Провадження у справі в цій частині припинити.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро", 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Г.Сталінграда, буд. 227; 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 4; 49000, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 4д, код ЄДРПОУ 31115804 на користь приватного акціонерного товариства "Креатив", м.Кіровоград, просп.Промисловий,19, код ЄДРПОУ 31146251 заборгованість в сумі 1 517 466,41 грн, відповідно до договору поставки № 428/п від 07.02.2011 року; штраф в сумі 151 846,64 грн, згідно до п. 6.7 Договору; штрафні санкції в сумі 45 553,99 грн, відповідно до п. 6.8 Договору; плату за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 187 208,19 грн, відповідно до п. 6.9 Договору; збитки від інфляції в сумі 17 462,36 грн, а всього 1 919 537,59 грн, а також державне мито в сумі 19 195,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 51,92 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відносно відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Дніпро" відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 10.10.2011 року.