Рішення № 18720517, 03.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1276/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тефал ЛТД", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Світоч", Кіровоградська область, Долинський район, с. Гурівка,

про стягнення 36529,12 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, директор,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Тефал ЛТД" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з відповідача 36529,12 грн матеріальних збитків з урахуванням 3 % річних згідно договору від 09.04.2008 "Про співробітництво".

Відповідач у судовому засіданні 16.09.2011 подав пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

Позовні вимоги, згідно даного пояснення, відповідачем не визнаються, оскільки ні договір від 09.04.2008, ні адресований позивачеві лист, відповідач не підписував.

У судовому засіданні 03.10.2011 повноважний представник участі не брав, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, про що свідчить особистий підпис керівника відповідача на повідомленні про проведення судового засідання (а.с. 135).

У судовому засіданні 03.10.2011 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Тефал ЛТД" та селянським (фермерським) господарством "Світоч" укладено договір від 09.04.2008 "Про співробітництво" (далі за текстом - Договір).

За розділом 1 Договору сторони визначили, що надають одна одній наступні послуги:

- оренда виробничих, адміністративних, сільськогосподарських площ, земельних угідь, водоймищ, будівель, споруд, машин, механізмів, підйомно-транспортного устаткування;

- надають одна одній фінансову допомогу на взаємовигідних умовах;

- проводять спільні взаємовигідні фінансові та виробничі операції;

- ТОВ "Тефал ЛТД" закуповує та передає на вирощування мальок риби, насіння сільськгоспкультур для отримання спільного прибутку.

Як вказує позивач у поданому позові, згідно вказаного Договору сторони погодили, що позивач передає відповідачеві мальок риби, а відповідач, використовуючи своє водоймище повинен виростити вказану рибу й отриманий прибуток від реалізації цієї риби розділити порівну.

На підтвердження зазначеного позивачем надано лист голови СФГ "Світоч" Василенка А.В. б/н б/д (а.с. 16).

За твердженням позивача, ним умови Договору виконано належним чином.

Так, згідно товарно-транспортної накладної № 003608 (а.с. 15) позивачем отримано у ВАТ "Криворіжрибсільпгосп" 498,75 кг однорічного малька коропа на загальну суму 7980 грн.

За накладною від 15.05.2008 № 58 (а.с. 17), зазначає позивач, ТОВ "Тефал ЛТД" передало СФГ "Світоч" 500 кг малька риби всього на суму 8750 грн.

За змістом поданого позову позивач вказує, що у червні 2009 року СФГ "Світоч" в особі голови Василенка А.В., порушуючи договірні зобов'язання, не узгоджуючи свої дії щодо розпорядження спільним майном, продав зариблений став третій особі, чим завдав позивачеві збитків на загальну суму 33429,32 грн, які складаються з:

- прямих витрат на придбання малька, його транспортування та державне мито у розмірі 12240 грн;

- затрат на погашення банківського кредиту на придбання малька у розмірі 3620 грн;

- річної інфляційної індексації гривні в розмірі 2569,32 грн;

- неотриманого прибутку з реалізації договірної частки дворічного коропа в сумі 15000 грн.

При розгляді даного спору господарським судом враховується наступне.

Договір від 09.04.2008 носить характер договору про спільну діяльність, правовідносини за яким регулюються главою 77 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Стаття 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України, визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Господарським судом враховується, що сторонами за Договором при його укладенні усі його істотні умови не погоджені, оскільки Договір від 09.04.2008 не містить визначення спільної діяльності, яка за ним повинна здійснюватись сторонами, не визначає видів спільних фінансових та виробничих операцій, кількості малька риби, який має передаватись на вирощування СФГ "Світоч" та конкретного строку, на який він передається, а також умов передачі.

Позивачем доказів укладення сторонами додаткових угод до Договору, якими б було погоджено вказані його істотні умови не надано.

Окрім того, договір від 09.04.2008 не скріплено печаткою відповідача.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Матеріали справи містять докази реєстрації відповідача у якості юридичної особи (а.с. 112, 113).

У відповідності до частини 3 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Відтак, відповідач мав на момент укладення Договору печатку, поряд з тим Договір його печаткою не скріплений.

Відповідно частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Враховуючи те, що під час підписання Договору сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а також той факт, що Договір не скріплений печаткою відповідача, господарський суд прийшов до висновку про неукладеність між сторонами договору від 09.04.2008 "про співробітництво".

Окрім того, господарський суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 36529,12 грн, кваліфікуючи їх як матеріальні збитки з урахуванням 3 % річних.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Так, згідно приписів ст.ст. 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами обставини, на які вони покликаються в підтвердження своїх вимог та заперечень.

Виходячи з предмету поданого позову позивачу належало довести необхідні складові цивільного правопорушення, наслідком якого є відшкодування відповідачем збитків.

Склад цивільного правопорушення як підстави для настання відповідальності та відшкодування збитків відповідачем позивач не довів.

Окрім того, не доведено позивачем і розмір заподіяних йому збитків.

Господарський суд враховує, що позовна заява як і додані до неї документи, а також подані у судових засіданнях докази не містять жодного розрахунку стягуваної суми.

Доказів на підтвердження сум, з яких, на думку позивача, складаються завдані йому матеріальні збитки, ТОВ "Тефал ЛТД" суду не подано.

Надані позивачем копії кредитного договору від 29.11.2007 № 0307/1107/50-887 та додатку до угоди від 30.03.2009 № 011535 від 03.11.2009 не є належними та допустимими доказами на підтвердження отримання позивачем грошових коштів за ними для придбання малька риби, як стверджує позивач, виходячи з наступного.

Кредитний договір від 29.11.2007 № 0307/1107/50-887 укладений між акціонерним комерційний банком "ТАС-Комерцбанк" та громадянкою ОСОБА_3 для споживчих цілей.

Жодного посилання у вказаному договорі на отримання за ним кредиту для придбання ТОВ "Тефал ЛТД" малька риби немає.

Окрім того, зазначений кредитний договір укладено 29.11.2007, тоді як мальок риби, як свідчать матеріали справи, закуповувався у червні 2008 року.

За угодою від 30.03.2009 № 011535 ОСОБА_1 як фізична особа отримав позику у товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Аудита" для придбання будівельних матеріалів.

Відтак, господарський суд прийшов до висновку стосовно того, що жодного відношення подані позивачем кредитний договір та додаток № 3 до угоди про надання позики до предмету спору у даній справі не мають.

Не підтверджено позивачем жодними доказами і твердження позовної заяви стосовно неотриманого ним прибутку від реалізації договірної частки дворічного коропа в розмірі 15000 грн.

Відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Позивачем при зверненні з позовом до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн сплачено на рахунок, відкритий для зарахування коштів від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих судах.

Ухвалами від 20.07.2011 про порушення провадження у даній справі, від 10.08.2011 про відкладення розгляду справи до 23.08.2011, від 23.08.2011 про відкладення розгляду даної справи до 16.09.2011, від 16.09.2011 про відкладення розгляду даної справи до 03.10.2011 господарським судом від позивача вимагались докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на № рахунку: 31214264700002, оскільки у відповідності до чинного законодавства у 2010 році відкрито новий рахунок для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ.

Дану вимогу суду позивачем виконано не було.

Поряд з тим, господарський суд враховує, що кошти з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн надійшли до Державного бюджету України.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 10.10.2011.