Рішення № 18720516, 04.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1307/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1307/11

за позовом: публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Житлобуд", м. Кіровоград

про стягнення 18 403,21 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 3014/07 від 07.04.2011 року;

від відповідача - участі не брали;

В судовому засіданні оголошено перерву з 28.09.2011 року до 12:00 год 04.10.2011 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Про час і місце проведення судового засідання сторони, зокрема відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить особистий підпис представників ПП "Житлобуд" в повідомленні про наступне судове засідання по справі № 5013/1307/11 від 28.09.2011 року. Однак, відповідач не скористався правом бути присутні в судовому засіданні 04.10.2011 року.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Житлобуд" 17645,76 грн боргу за спожиту електроенергію, 459,35 грн - пені, 209,19 грн збитки від інфляції, 88,91 - три відсотка річних.

Відповідач позовні вимоги не визнає про що вказав у відзиві на позовну заяву від 09.08.2011 року. ПП "Житлобуд" зазначає, що договір постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року було укладено між сторонами у зв'язку з проведенням відповідачем будівельних та ремонтних робіт на об'єктах згідно переліку струмоприймачів, що відображено в додатку до Договору.

30.11.2010 року відповідач направив позивачеві лист про припинення дії договору, починаючи з 01.01.2011 року, що підтверджується копією листа № 182 від 30.11.2010 року. На вказаний лист відповідачем отримано відповідь у якій позивач наполягав про залишення Договору в дії.

Також, відповідач зазначає, що 02.06.2011 року позивачу направлено лист № 118 щодо підтвердження припинення зобов'язання по Договору.

В судовому засіданні позивач подав письмові пояснення щодо періоду нарахування збитків від інфляції. Також, позивач надав до суду спільний акт "відомості про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року, який підписано представника сторін. На основі отриманих даних про обсяг спожитої електричної енергії, позивач оформив акт про використану теплову енергію за травень 2011 року та виставив відповідні рахунки.

У своїх письмових поясненнях № 12/12 від 04.10.2011 року відповідач вказує на те, що представником позивача було знято покази обліку, але не підтверджено споживачем, про що свідчить відсутність підпису та відбитків печатки споживача на актах про використання електричної енергії. Також, ПП "Житлобуд" звертає увагу суду на те, що на доданих до матеріалів справи позивачем актах про використання електричної енергії відсутня дата їх складання та за 6 місяців складено тільки 3 акта.

Крім того, відповідач вказує на те, що за Договором № 1235м від 05.10.2011 року розрахунки із позивачем за спожиту електричну енергію проводились самостійно мешканцями житлового будинку, що підтверджується, наприклад, квитанцією № F095045388 від 29.09.2011 року. Як пояснює відповідач цей житловий будинок входить до Переліку струмоприймачів по ПП "Житлобут", Додаток № 11 від 12.06.2008 року до Договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", (ст. 1 Загальних положень Статуту товариства) (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Житлобуд" (споживач, відповідач) укладено договір постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року.

У відповідності до п. 1 вказаного договору постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно умов договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

В пункті 2.2.3 договору сторони обумовили оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 2,4,5 додатку № 1 до договору “Порядок розрахунків” остаточний розрахунок за спожиту електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електроенергії… здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних днів після дати виписки рахунку.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачеві згідно рахунків № 1235М/1 від 25.02.2011 року, строк оплати до 04.03.2011 року, № 1235М/1 від 25.05.2011 року, строк оплати до 01.06.2011 року та № 1235М/1 від 29.06.2011 року, строк оплати до 06.07.2011 року електричної енергії на загальну суму 17 645,76 грн. Загальна кількість поставленої електричної енергії на зазначену суму підтверджується актами про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, а також відомістю про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року, яка підписана представниками сторін, а зі сторони відповідача начальником ЖКВ Кутак О.О.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що відповідно до листів № 182 від 30.11.2010 року та № 118 від 02.06.2011 року, які було направлено на адресу позивача, припинено дію договору № 1235М від 05.10.2005 року, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з приватного підприємства "Житлобуд" 17645,76 грн боргу за спожиту електроенергію, 459,35 грн - пені, 209,19 грн збитків від інфляції та 88,91 грн - три відсотка річних, відсутні.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи доводи відповідача про те, що ПП "Житлобуд" було направлено пропозицію про припинення дії Договору листом № 182 від 30.11.2010 року спростовується копією журналу вхідної кореспонденції з резолюціями за період з 30.11.2010 року по 06.12. 2010 року, яку подав до матеріалів справи позивач. Із вказаних копій вхідної кореспонденції вбачається, що листом № 182 від 30.11.2010 року ПП "Житлобуд" надсилало позивачеві пропозицію про зменшення ліміту е/е на грудень 2010 року. Щодо листа № 118 від 02.06.2011 року в якому зі слів відповідача, також, зазначалась пропозиція про розірвання Договору, позивачем отримано не було.

Тобто, сторонами не досягнуто згоди щодо зміни (розірвання) договору постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року, а також відповідачем не подано доказів звернення до суду про вирішення даного питання у судовому порядку. Також, матеріали справи не містять рішення суду про зміну або розірвання договору постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року, а тому господарський суд виходить з того, що між сторонами існують договірні відносини на підставі вказаного вище Договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця.

Відповідно до статті 509, 526 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своєму відзиві відповідач вказує на те, що акти про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року складено позивачем із порушенням п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року. Оскільки, відповідно до вказаного пункту Правил, покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до Договору. Однак, погодження споживача (відповідача), а саме підпису та відбитку печатки ПП "Житлобуд" на вказаних акта немає.

Зазначені доводи відповідача спростовуються поданими до матеріалів справи позивачем копією відомості про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року, яка підписана представниками сторін, а саме зі сторони відповідача начальником ЖКВ Кутак О.О., яка відповідно до "Списку осіб, які уповноваженні надавати в Кіровоградське міське РЕМ акти про обсяг спожитої електроенергії" від 14.05.2010 року уповноважена на підписання даних актів.

Посилання відповідача на те, що житлові будинки, які перераховано у довідці № 27 від 04.08.2011 року (а.с 34) та які вказано в актах про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, і які лише входять до Переліку струмоприймачів по ПП "Житлобуд" (Додаток № 11 від 12.06.2008 року до Договору), ПП "Житлобуд" не належать, оскільки останній не являється ні балансоутримувачем, ні власником зазначених об'єктів, не підтверджено матеріалами справи. Оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано відповідних документів та доказів передачі житлових будинків на баланс Кіровоградській міській раді чи відповідним житлово-комунальним господарствам.

Крім того, відповідач вказує на те, що за Договором № 1235М від 05.10.2011 року розрахунки із позивачем за спожиту електричну енергію проводять самостійно мешканці житлових будинків, що підтверджується наданою для прикладу відповідачем квитанцією від 29.09.2011 року.

Однак, як вбачається із рахунків № 1235М/1 від 25.02.2011 року, № 1235М/1 від 25.05.2011 року, № 1235М/1 від 29.06.2011 року та відомості про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року рахунки позивачем виставлялися саме відповідачу за спожиту електричну енергію, яка використовувалась в ліфтах, під'їздах, місцях загального користування, тобто за комунальне навантаження.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження підстав щодо сплати коштів згідно вказаної квитанції № F095045388 від 29.09.2011 року, мешканкою житлового будинку по вул. Полтавська, 24, корп. 1 під'їзд 4-5 за комунальне навантаження вказаного будинку на суму 2018,00 грн.

Вказане свідчить, що відповідачем не спростовано доводи відповідача та не подано доказів розірвання Договору № 1235М від 05.10.2011 року на постачання електроенергії в установленому чинним законодавством порядку. Відповідачем також не доведено правомірність мешканки житлового будинку по вул. Полтавська, 24 на здійснення оплати за комунальне навантаження вказаного будинку, оскільки, матеріали справи не містять даних про передачу відповідачем житлових будинків відповідному об'єднанню співмешканців.

Господарський суд враховує, що укладаючи договір № 1235М від 05.10.2005 року, сторони обумовили, що крім цього договору їх відносини регулюються чинним законодавством України.

Закону України ”Про електроенергетику” статтею 26 передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 27 вказаного Закону встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, що може мати цивільний, адміністративний та кримінальний характер.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 17645,76 грн за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість не сплачена вчасно та з порушенням встановлених договором строків, позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 459,35 грн, три відсотка річних в сумі 88,91 грн, збитків від інфляції на суму 209,19 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 4.2.1 Договору передбачено, за невнесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3 - 2.2.4 Договору, з порушенням термінів визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,8 % за кожен прострочений день платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період виникнення заборгованості.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період лютий-червень 2011 року в сумі 459,35 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з ПП "Житлобуд" пені в сумі 459,35 грн за період лютий-червень 2011 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань три відсотка річних в сумі 88,91 грн та збитків від інфляції на суму 209,19 грн за період з лютий-червень 2011 року, відповідно, з урахуванням заяви позивача від 04.10.2011 року про уточнення періоду нарахування втрат від інфляції.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних в сумі 88,91 грн та збитки від інфляції на суму 209,19 грн за період з лютий-червень 2011 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Житлобуд", м. Кіровоград, вул. Островського, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 31400233 на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кіровоград, вул. Комуністична, 15, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 78, код ЄДРПОУ 23226362 заборгованість у сумі 18403,21 грн з яких: 17645,76 грн боргу за спожиту електроенергію, 459,35 грн - пені, 209,19 грн збитки від інфляції, 88,91 - три відсотка річних та державне мито в сумі 184,03 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у судах в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 10.10.2011 року.