Ухвала суду № 1871946, 15.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2008 року                                                                        справа № 22-а-6140/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

                      суддів: Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Михайлик А.С. - за  дов. від 2.04.2008року від відповідача:Кутько О.М. – за дов. від 30.05.2007року

Тарасенко В.О. – за дов від 01.07.2008рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецькана постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2008 року(у повному обсязі складене 21 квітня 2008 року)по адміністративній справі№ 2-а-7386/08 (суддя Христофоров А.Б.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експометал» м. Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про

визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня  2008 року у справі № 2-а-7386/08 (арк. справи 192-203) частково задоволений  позов (арк. справи 3-10) товариства з обмеженою відповідальністю «Експометал» (надалі товариство), визнане частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 28 квітня 2008 року № 0000132240/0/5088/10/22-013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 1121533 грн. 20 коп. з мотивів безпідставності їх застосування (арк. справи 80).

        В апеляційній скарзі (арк. справи 206-209) Державна податкова інспекція у Київському районі   (відповідач по справі) просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2008 року та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

       Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи  доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляє, і просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

       Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.  

        Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Товариство з обмеженою відповідальністю «Експометал» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32645745 (арк. справи 30-31).

         У січні-лютому 2008 року відповідачем здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог зовнішньоекономічного законодавства за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, наслідки якої викладені у довідці від 14 лютого 2008 року № 864/23-2/32645745 ( арк. справи 32-79), (надалі акт перевірки, оскільки таке значення наведене спірним податковим повідомленням - рішенням).        

       Відповідно до акту перевірки 14 лютого 2008 року керівником податкового органу  на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-12, згідно зі статтею 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (надалі Закон України 185/94), прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (надалі спірне рішення), (арк. справи 80), яким до позивача за порушення приписів статті 2 Закону України №185/94 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1257713 грн. 82 коп.

      Позивач просив визнати зазначене рішення недійсним частково щодо застосування санкцій у сумі 1255031 грн. 71 коп., суд задовольнив позовні вимоги частково, щодо застосування санкцій у сумі 1121533 грн. 20 коп., за двома різновидами спірних операцій у тому числі 427345 грн. 37 коп., та 694187 грн. 83 коп. Неправомірність їх застосування на думку суду полягає у порушенні термінів застосування штрафних (фінансових) санкцій, та складу правопорушення всупереч нормам статей 218, та 250 Господарського Кодексу України.

      Відповідач доводить безпідставність застосування зазначених норм до спірних правовідносин, до яких вважає правомірним застосовувати Закон України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

      Суть спору полягає у правильності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у межах валютних правовідносин, а саме нарахування пені у розмірі 0,3 відсотки від суми вартості недопоставленого товару в 90-денний строк.        

        Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

      Відповідно  до  статті  4 Закону України №185,  порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,  тягне за  собою  стягнення  пені  за  кожен  день прострочення  в розмірі 0,3%  від суми недоотриманої виручки (митної вартості   недопоставленої   продукції)   в   іноземній    валюті, перерахованій   у  грошову  одиницю  України  за  валютним  курсом Національного банку України на день виникнення  заборгованості. 

      Аналіз приписів зазначеної норми посвідчує, що правопорушення триває з моменту зобов’язання поставки товару до його фактичної поставки. Базою обчислення пені є митна вартість недопоставленої продукції. Закон України №185 визначає певні обставини при наявності яких резидент звільняється від сплати пені (або її нарахування зупиняється).

       Спірне рішення є способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу, а саме функцій контролю у межах валютних відносин. Зазначене рішення передбачає застосування санкцій.

      Нарахування і сплата пені і штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 встановлена даним законом. Таким чином приписами даного закону визначений порядок застосування зокрема пені, а підстави та строки знаходяться у площинні валютного законодавства. З огляду на зазначене колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо застосування пені у строки встановлені для визначення податкових зобов’язань.

      Сфера валютного контролю у Державі здійснюється відповідно статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 13 якого передбачені функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю.

      В основі застосування санкцій лежить несвоєчасне з огляду на валютне законодавство виконання контракту від 3 серпня 2006 року укладеного між позивачем як покупцем та контрагентом Сполученнях Штатів Америки (арк. справи 81-86), пунктом 3.2 якого встановлено, що поставка товару мала здійснитися протягом 11 місяців з дати 20% попередньої оплати та відповідно до специфікацій, додатковою угодою до якої від 9 липня 2007 року були змінені строки поставки товару, та встановлено що товар має бути поставленим Продавцем в строк до 4 листопада 2007 року, фактично поставку товару було здійснено 29 вересня 2007 року що підтверджується вантажно-митною декларацією (арк. справи 109).

      Правопорушення в межах валютного законодавства тривало з моменту збігу 90-го дня після перерахування коштів, до фактичної отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, а також поставки товару. Об’єктом обчислення пені є саме митна вартість товару.  З огляду на те що пеня донарахована за правопорушення яке було закінчене 26 лютого 2007 року, відповідачем неправомірно з урахуванням положень статті 250 Господарського Кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені, оскільки вона застосована пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

      З огляду на системний аналіз норм зазначеного Декрету колегія суддів зазначає, що спірні валютні операції закінчились  в момент отримання індивідуальних ліцензій на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією , це є  подія що припиняє нарахування пені. Застосування судом річного строку  здійснене судом правомірно виходячи з дати отримання ліцензій (арк. справи 199), а саме з 8 листопада 2006 року по 26 люте 2007 року, з 9 листопада 2006 року по 26 люте 2007 року, з 10 листопада 2006 року по 26 люте 2007 року. Зазначені періоди є періодами за які нараховується пеня, і які визначають склад порушення.

      Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції що донарахування пені у сумі 427345 грн. 37 коп. є неправомірним.

      Стосовно застосування судом першої інстанції (арк. справи 199-202) приписів статті 218 Господарського кодексу України, відсутність складу правопорушення за якою доводить неправомірність застосування пені у сумі 694187 грн. 83 коп., за період з 10 липня 2007 року по 28 вересня 2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

      Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції до 1 серпня 2008 року) у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

      Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок до 29 грудня 2007 року визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року № 445.

      Відповідно до пункту 9 Порядку Міністерство економіки України на звернення позивача листами від 19 липня 2007 року, та 14 серпня 2007 року надало висновок щодо віднесення операцій резидента до договорів визначених статтею 6 Закону України 185.

      Остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків  згідно із статтею 6 Закону надає Державна податкова адміністрація України відповідно до пункту 10 Порядку. На ряд звернень позивача ДПА України не надавала остаточних висновків, і тільки 19 жовтня 2007 року надала висновки про доцільність продовження термінів розрахунків на суму 303000 євро в період з 9 липня 2007 року до 4 листопада 2007 року, та на суму 100000 євро в період з 9 липня 2007 року по 4 листопада 2007 року. При цьому у порушення пункту 11 Порядку Державна податкова адміністрація остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національному банку України не надала.

        Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, та застосування приписів частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України що позивач як учасник господарських відносин не відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, оскільки довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення що доводить безпідставність застосування пені у сумі 694187 грн. 83 коп.

      Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення, викладені в акті перевірки є порушеннями правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил організації розрахунків, що потягнуло за собою застосування санкцій у вигляді пені, що є видом адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 241 Господарського Кодексу України.

      Порушення строків застосування строків щодо першого різновиду спірних операцій, та відсутність вини щодо другого  різновиду унеможливлює прийняти та погодити доводи скаржника.           

        На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції  повно встановив обставини справи, та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 

        Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2008 року у справі № 2-а-7386/08  – залишити без задоволення.

      Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2008 року у справі № 2-а-7386/08  – залишити без змін.

       Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 1 липня 2008 року в присутності представників сторін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Т.П. Бадахова

                                                                                                                М.І. Старосуд   

З оригіналом згідно:

Суддя                                                             Р.Ф. Ханова