Ухвала суду № 1871943, 15.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2008 року                                                                            справа № 22-а-6837/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Бойко М.Ю – за дов від 01.07.2008 рокувід відповідача:Молчанова Л.Ю. – за дов. від 15.07.2008р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецькана постанову Донецького окружного адміністративного судувід 22 травня 2008 року (у повному обсязі складена 27 травня 2008 року)по адміністративній справі№ 2-а-894/08 (суддя В.А.Шальєва)за позовом Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Лія»

до

Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про

за участю третіх осіб

визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

1)Донецька міська рада;

2)Управління земельних ресурсів

 ВСТАНОВИЛА:

       Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року у справі № 2-а-894/08 (арк. справи 106-109) задоволені вищезазначені позовні вимоги, визнане протиправним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 19 жовтня 2007 року, предметом якого визначені податкові зобов’язання з земельного податку загальною сумою 183414 грн. 65 коп., у тому числі 130164 грн. 11 коп., основного платежу, та 53250 грн. 54 коп., штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 5), з огляду на безпідставність його прийняття.

      В апеляційній скарзі ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька (арк. справи 111-112) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Доводить, що обов’язок позивача, як землекористувача оснований на відомостях наведених довідкою про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 1 березня 2006 року (арк. справи 64).  

       Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

        Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

      Позивач є юридичною особою, включений до ЕДРПОУ за номером 20336647 (арк. справи 16-21), перебуває на податковому обліку з 1 квітня 1993 року.

      За результатами виїзної документальної перевірки товариства з питань правильності нарахування земельного податку за період 2006 – 2007 років, наслідки якої викладені в акті перевірки від 9 жовтня 2007 року (арк. справи 6-11), відповідачем 19 жовтня 2007 року згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 (надалі Закон України 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення (арк. справи 5), яким визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку усього 183414 грн. 65 коп., у тому числі 130164 грн. 11 коп. основного платежу, та 53250 грн. 54 коп. штрафні (фінансові) санкції.

      Правовою підставою визначення податку спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми статей 2,15 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року №2535-12, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені приписи підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181-3.

      Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12 плата за землю належить до загальнодержавного податку.

      Стаття 5 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року №2535-12 визначає суб’єкт та об’єкт плати за землю. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

      Позивач, як платник податку звітував до податкового органу розрахунками за 2006-2007 роки, та сплачував земельний податок,  виходячи із площі 3434,5 м. кв.(арк. справи 9). Саме на зазначену ділянку позивач має право користування землею (арк. справи 43-62,64,106-109). Відповідач здійснив донарахування виходячи із площі земельної ділянки 18153 м. кв. Документи які посвідчують право власності або право користування в розумінні статті 125 Земельного Кодексу України відсутні. Посилання на довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як доказ права власності на землю (або користування землею) колегія суддів не приймає, з огляду на процесуальний принцип належності доказів визначений статтею 70 КАС України.

      З огляду даної довідки (арк. справи 64) вбачається, що документи,  як підстава її видання відсутні, правове навантаження даної довідки визначення нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки.

      Колегія суддів зазначає, що підстави визначення податку відповідно до статей 2 та 15 Закону України «Про плату за землю» відсутні.

      Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем порушенні норми матеріального права при прийнятті спірного рішення, внаслідок чого визначені податкові зобов’язання позивачу, як особі, яка не є суб’єктом плати за землю певної земельної ділянки, при відсутності об’єкта такої плати. Рішення відповідача, як суб’єкт владних повноважень є такими, що не відповідає приписам пункту 1, 3, 6, 7,8 частини 3 статті 2 КАС України.     

      На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

      Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-894/08 – залишити без задоволення.

      Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-894/08  – залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 липня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 15 липня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Т.П. Бадахова

                                                                                                               М.І. Старосуд    

З оригіналом згідно:

Суддя                                                        Р.Ф. Ханова