Ухвала суду № 1871934, 10.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2008 року справа № 22-а-5611/08

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Старосуда М.І.

Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Ю.О.за участю представників: від позивача:

від відповідача:Бочарова О.Ю. за дов від 6 червня 2008 року

Вєтрова В.О. за дов від 9 липня 2008 рокуВІ

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької областіна постанову Господарського судуДонецької області від1 квітня 2008 року

по адміністративній справі№29/381а (суддя Гаврищук Т.Г.)за позовомВиробничо-комерційної фірми «Крафпром»

до

Держаної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької області

про

визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 1 квітня 2008 року у справі № 29/381а ( том 2, арк. справи 112-115) задоволені позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми «Крафпром» до Державної податкової інспекції у Марїнському районі , внаслідок чого скасовані податкові повідомлення рішення № 0002022340/2/1607/10/15-012-5 від 31.03.2005 року та № 0002032340/2/1608/10/15-012-5 від 31.03.2005 року ( том 1, арк. справи 9-10), про визначення Виробничо-комерційної фірми «Крафпром» у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 3936 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1968 грн. 50 коп. та у частині донарахування податку на прибуток у сумі 7970,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1229,00 грн. відповідно.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, Доводами скарги визначає правомірне прийняття спірних податкових повідомленьрішень як засобу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3936 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1968 грн. 50 коп. та з податку на прибуток в розмірі 7970 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1229 грн.

Позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, встановила наступне.

Виробничо-комерційна фірма «Крафпром» » є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 22014095, зареєстроване на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена 19 січня 1995 року виконавчим комітетом Марїнської районної Ради. Перебуває на податковому обліку Марїнської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області з 6 червня 1997 року. Зареєстроване як платник податку на додану вартість 9 березня 2004 року (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 07042725 НБ № 014698 від 9 березня 2004 року).

Державна податкова інспекція у Марїнському районі є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

У грудні 2004 року відповідачем була здійснена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 1 липня 2002 року по 30 вересня 2004 року, наслідки якої викладені у акті від 10 грудня 2004 року № 269/23-40/22014095( том 1, арк. справи 11-28). За результатами зазначеної перевірки позивачем визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, що є спірними у межах даної справи.

По податку на прибуток.

Правовими підставами визначення податкового зобовязання з податку на прибуток наведені норми підпункту 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1. ст.5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.

Висновками акту перевірки зазначено, що до складу валового доходу в вересні 2004 року не була включена сума простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП «Геріон» в розмірі 21489 грн. (в тому числі ПДВ 3581 грн.) за товари (послуги), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою, внаслідок чого порушено підпункт 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств»; в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем зі складу валових витрат в вересні 2004 року не були включені суми простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП «Геріон» в розмірі 17907 грн. ( у тому числі ПДВ 3581 грн.) за товари (послуги), які в момент придбання були віднесені до їх складу та по закінченню терміну позовної давності стали безповоротною фінансовою допомогою; в порушення підпункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено амортизаційні відрахування на 12300 грн., а саме: в першому кварталі 2003 року на 2400 грн., в 2004 році на 9900 грн., в тому числі в першому кварталі на 2700 грн., в другому кварталі на 4500 грн., в третім кварталі на 2700 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 10 грудня 2004 року № 269/23-40/22014095 (арк. справи 11-28) згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 (надалі - Закон України № 2181) керівником податкового органу 15 грудня 2004 року прийняте податкове повідомленнярішення № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 від, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 7970 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1229 грн.00 коп.

За результатами розгляду скарг на первинному рівні Марїнської обєднаної державної податкової інспекцією Донецької області № 64/10/10/-013-2 від 11.01.2005 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 від 15 грудня 2004 року, без змін. При повторному розгляді скарги ДПА у Донецькій області рішенням від 18.03.2005 року № 4076/10/25-013-5 податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2004 року № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 залишено без змін. За результатами розгляду скарги позивача Марїнською обєднаною державною податковою інспекцією було складено спірне податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2008 року № 0002022340/2/1608/10/15-012-5.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1. 3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що між ВКФ «Крафпром» та ТОВ НВП «Геріон» був укладений договір № 94 від 3.11.2000 року купівлі-продажу вогнетривкових виробів в кількості 10,3 тон, металопродукції в кількості 10,6 тон на загальну суму 9737 грн. 61 коп., за умовами пункту 3.2 якого позивач оплачує товар протягом пяти банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов даного договору позивачем було отримано від ТОВ НВП «Геріон» за накладною від 3 листопада 2000 року № 177 куточок металевий на загальну суму 6628 грн. 57 коп., за накладною від 3 листопада 2000 року № 178 вогнетриви ША-44 на загальну суму 3109 грн.04 коп. (том 1 арк. справи 32-33). Вартість отриманого за договором товару була віднесена позивачем до складу валових витрат у листопаді 2000 року.

Між позивачем та ТОВ НВП «Геріон» був укладений договір № 23 від 17.07.2001 року купівлі-продажу динасових виробів ЕД-5 в кількості 19,15 тон на загальну суму 11692 грн. 22 коп., за умовами пункту 3.2. якого позивач оплачує товар протягом 90 календарних днів з моменту витребування ТОГВ НВП «Геріон».

На виконання умов даного договору позивачем було отримано від ТОВ НВП «Геріон» за накладною № 23 від 17.07.2001 року динасові вироби ЕД-5 на загальну суму 11692 грн.22 коп.(том 1 арк. справи 31). Вартість отриманого позивачем за договором товару була віднесена позивачем до складу валових витрат у серпні 2001 року.

Як свідчать матеріали справи заборгованість за отриманий товар за договором № 94 від 3.11.2000 року та за договором № 23 від 17.07.2001 року та в грудні 2003 року була списана позивачем, як прострочена кредиторська заборгованість, яка залишилась не стягнутою за отриману, але не сплачену продукцію, по якої закінчився строк позовної давності , встановлений ст. 257 ЦК України у три роки.

Податковий орган вважає, що в вересні 2004 року до складу валового доходу не була включена сума простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП «Геріон» в розмірі 21489 грн. ( у тому числі ПДВ 3581 грн.) за товари (послуги), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною допомогою та визначає термін виникнення кредиторської заборгованості з моменту останньої поставки товару (послуг) згідно відомості по бухгалтерському рахунку № 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» серпень 2001 року. Тому вважає списану у грудні 2003 року прострочену кредиторську заборгованість раніше закінчення терміну позовної давності. В обґрунтування своїх доводів відповідачем не було надано жодного доказу.

Відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту . 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємства” , валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі , у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1. статті 12 вказаного Закону встановлено, що платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого надпису. Строки, визначені абзацом «а» цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом «б» цього підпункту , застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

За таких обставин, колегія суддів не приймає висновок податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу за вересень 2004 року як безпідставний.

Колегія суддів погоджує дату закінчення строку позовної давності за наведеними договорами, яка визначена судом першої інстанції, а саме, 10.11.2003 року - за накладними від 3.11.2000 року № 177 та від 3.11.2000 року № 178 (договір № 94 від 3.11.2000 року), та 4.03.2005 року за накладною № 23 від 17.07.2001 року (договір № 23 від 17.07.2001 року) та відповідно включення до складу валового доходу позивача у 4 кварталі 2003 року суми 9737 грн. 51 коп. (без ПДВ), та в розмірі 11692 грн.22 коп. (без ПДВ) у 1 кварталі 2005 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з 1.04.2003 року по 31.12.2003 року перебував на спрощеній системі оподаткування і являвся платником єдиного податку за ставкою 10% від суми виручки за продукцію за винятком акцизного збору у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

На підставі висновків акту перевірки від 10 грудня 2004 року № 269/23-40/22014095 (арк. справи 11-28) встановлено порушення пункту 5.1. ст.. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, позивачем зі складу валових витрат в вересні 2004 року не були виключені суми простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП «Геріон» в розмірі 17907 грн. (ПДВ 3581 грн) за товари (послуги), які в момент придбання були віднесені до їх складу та по закінченню терміну позовної давності стали безповоротною фінансовою допомогою.

Податковий орган вважає , що в період знаходження позивача на спрощеної системі оподаткування при розрахунку суми обєкта оподаткування єдиним податком або заліку вказаної суми до складу валових доходів необхідно враховувати суму простроченої кредиторської заборгованості.

Із аналізу Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що врахування сум простроченої кредиторської заборгованості , строк позовної давності по якої закінчився у періоді, коли платник податків перебував на спрощеної системі оподаткування, у складі валових доходів вказаного платника податків якого-небудь наступного періоду, коли він перебував на загальній системі оподаткування не передбачено.

Відповідно пункту 5.1. статті 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлений обовязок платника податку коригувати валові витрати на суми простроченої кредиторської заборгованості, тому погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат.

За результатами перевірки податковим органом також було встановлено порушення пункту 8.1 стаття 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 3.2 статті 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме, завищення амортизаційних відрахувань на 12300 грн. з посиланням в акті перевірки на відомості нарахування амортизаційних відрахувань.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно статті 23 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 « Основні засоби» нарахування амортизація здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) обєкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього обєкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо не нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку необхідна наявність виведення основних засобів з експлуатації. Тому порушення, встановлені податковим органом є неправомірними.

По податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки від 10 грудня 2004 року № 269/23-40/22014095 (арк. справи 11-28) згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 (надалі - Закон України № 2181) керівником податкового органу 15 грудня 2004 року прийняте податкове повідомленнярішення № 0002032340/0/5756/10/15-012-5 , яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 5593 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2797 грн.00 коп.

За результатами розгляду скарг на первинному рівні Марїнської обєднаної державної податкової інспекцією Донецької області № 64/10/10/-013-2 від 11 січня 2005 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002032340/0/5757/10/15-012-5 від 15 грудня 2004 року, без змін. При повторному розгляді скарги ДПА у Донецькій області рішенням від 18.03.2005 року № 4076/10/25-013-5 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2004 року № 0002032340/0/5756/10/15-012-5 скасовано у частині донарахування податку на додану вартість за березень 2003 року в сумі 1657 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції 828 грн. 50 коп.. За результатами розгляду скарги позивача Марїнською обєднаною державною податковою інспекцією було складено спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008 року № 0002022340/2/1607/10/15-012-5, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 3936 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1968 грн. 50 коп.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1. 3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Правовими підставами визначення податкового зобовязання з податку на прибуток наведені норми підпункту 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1. ст.5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.

Правовими підставами визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість наведені норми підпунктів 7.4.4., 7.4.3 пункту 7.4. , підпунктів 7.2.3., 7.2.1. пункту статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість”.

Перевіркою податкового органа встановлено порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість», а саме, позивачем не відкоригована сума податкового кредиту за вересень 2004 року у сумі 3581 грн. в наслідок списання кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності, яка стала безповоротною фінансовою допомогою.

З огляду на те, що судом визнано безпідставним виключення податковим органом зі складу валових витрат позивача в вересні 2004 року суми вказаної кредиторської заборгованості, судова колегія не приймає висновок податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно акту перевірки від 10 грудня 2004 року № 269/23-40/22014095 в порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит на суму 368 грн., а саме, з липня 2002 року по січень 2003 року віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не відповідають вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. наведеного Закону.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судова колегія приймає висновок суду першої інстанції щодо наявності у податкових накладних обовязкових реквізитів, передбачених підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неналежне здійснення органом владних повноважень управлінських функцій, повязаних з контролем за сплатою податків до бюджету стало причиною виникнення публічно-правового спору в даній справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно надана правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 1 квітня 2008 року у справі № 29/381а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 1 квітня 2008 року у справі № 29/381а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 липня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 липня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: М.І. Старосуд

Л.А. Василенко

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова