Постанова № 18717845, 13.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3754/2011

13 жовтня 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рудь В.О.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Амід-Техсервіс"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення; визнання протиправними дій; скасування податкової вимоги; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Амід-Техсервіс»(далі ПП «Амід-Техсервіс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р.; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо формування та направлення податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р.; скасування податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р.; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ в м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост»за період з 01.10.2007 р. по 30.10.2010 р. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 16.02.2011 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. Не погодившись з даним податковим повідомленням рішенням, ПП «Амід-Техсервіс»оскаржило його в адміністративному порядку. Зокрема, 03.08.2011 року на адресу ДПА України було надіслано скаргу, що підтверджується квитанцією відділення поштового звязку. Зазначив, що процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, тобто рішення ДПА України. Однак, 18 серпня 2011 року на адресу позивача надійшла податкова вимога №643 від 08.08.2011 р., у якій зазначено, що станом на 08.08.2011 р. сума податкового боргу ПП «Амід-Техсервіс»за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 7368 грн. Вважає, дії податкового органу щодо прийняття податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р., як і саму вимогу, протиправними, оскільки така прийнята з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, зазначає, що податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Лайкост»позивачем сформовано відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час існування відповідних правовідносин. Стверджує, що посадові особи податкового органу повноваженнями щодо виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ, в разі наявності податкових накладних, чинним податковим законодавством не наділені. Так як, податкові накладні, виписані ПП «Лайкост»для ПП «Амід-Техсервіс», не були визнані недійсними в установленому порядку, то позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні за поставлені ПП «Лайкост»товари. У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ПП «Амід-Техсервіс»положень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення №0000782342 від 02.03.2011 р.; податкову вимогу №643 від 08.08.2011 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року - неправомірними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП «Амід-Техсервіс»встановлено порушення підприємством п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено податковий кредит за червень, вересень 2008 року на загальну суму 5904 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП «Лайкост». Як зазначає представник відповідача, перевіркою встановлено відсутність у позивача інформації щодо транспортування товару (не наданням для перевірки) товарно-транспортних накладних, специфікацій, маршрутних листів, шляхових листів тощо. А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів не здійснювались. Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ПП «Лайкост»господарських операцій на виконання договору, укладеного з позивачем, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПП «Лайкост»документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. Крім того, пояснив суду, що Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ПП «Лайкост». Стосовно посадових осіб (директора ОСОБА_4) даного підприємства було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом постановлено вирок по кримінальній справі №1-386/10, обєднаній в одне провадження зі справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_4, в скоєнні злочинів передбачених ст.205 КК України, тобто судом встановлено, що діяльність ПП «Лайкост»носила фіктивний характер. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.01.2007 року ПП «Амід-Техсервіс»зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим Рівненською районною державною адміністрацією (а.с.26). З довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.27) вбачається, що видами діяльності ПП «Амід-Техсервіс»за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; будівництво магістральних трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання; будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність таксі. Позивач у періоді з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, та був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; у період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 року за ставкою 10 відсотків (акт перевірки а.с. 8-9).

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.02.2011 року по 09.02.2011 року ДПІ в м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Амід-Техсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост»за період з 01.10.2007 р. по 30.10.2010 р., за результатами якої складено акт №173/23-100/34847491 від 16.02.2011 р. (а.с.6-12).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ПП «Амід-Техсервіс»21.02.2011 року звернулося до ДПІ в м. Рівне із запереченнями до акту перевірки №173/23-100/34847491 від 16.02.2011 р. (а.с.29-30). За результатами розгляду даних заперечень, ДПІ в м. Рівне відповіддю від 28.02.2011 р. за №7312/23-118 залишила без змін висновки акта перевірки щодо встановлених порушень ПП «Амід-Техсервіс»(а.с.31-34).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р., яким ПП «Амід-Техсервіс»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7380 грн., в тому числі за основним платежем - 5904 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями - 1476 грн. (а.с.13).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 11.03.2011 року звернувся зі скаргою (а.с.35-36) до ДПА в Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарги №9350/25-16/170 від 10.05.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ПП «Амід-Техсервіс»- без задоволення (а.с.38-40). 03.08.3011 року позивачем на адресу ДПА України було надіслано повторну скаргу (а.с.159-161) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. 25 серпня 2011 року ПП «Амід-Техсервіс»звернулося до суду з позовом до ДПІ в м. Рівне про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. (а.с.3-5). За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №15454/6/25-0115 від 26.08.2011 року скаргу директора ПП «Амід-Техсервіс»залишила без розгляду по суті, у звязку з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 23 грудня 2010 року №1001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 січня 2011 р. за №10/18748 (а.с.157-158).

Судом також встановлено, що 08.08.2011 року ДПІ в м. Рівне для ПП «Амід-Техсервіс»було сформовано податкову вимогу №643 (а.с.14), яку 11.08.2011 року рекомендованим листом було надіслано на адресу ПП «Амід-Техсервіс», що підтверджується копією поштового конверту (а.с.15). 09.08.2011 року заступником начальника ДПІ в м. Рівне прийнято рішення №292 про опис майна у податкову заставу (а.с.17).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000782342 від 02.03.2011 р., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 7380 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000782342 від 02.03.2011 р., покладені наступні нарахування: 5904 грн. - основного платежу та 1476 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою завищення податкового кредиту за червень, вересень 2008 року на загальну суму 5904 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ПП «Лайкост»товарно-матеріальні цінності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПП «Лайкост»інформаційно-попереджувальних табличок та ґрунтуються на порушеннях ПП «Амід-Техсервіс»вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання усних договорів купівлі продажу, укладених між ПП «Амід-Техсервіс»та ПП «Лайкост», останнім для позивача було поставлено у червні, вересні 2008 року інформаційно-попереджувальні таблички. ПП «Лайкост»для ПП «Амід-Техсервіс»виписано видаткові накладні за №184 від 11.06.2008 р., за №356.1 від 01.09.2008 р., за №376 від 10.09.2008 р. (а.с.43,47,51), податкові накладні за №184 від 11.06.2008 р., за №356.1 від 01.09.2008 р., за №376 від 10.09.2008 р. (а.с.44,48,52). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується рахунками №184 від 11.06.2008 р., №317 від 01.09.2008 р., №321 від 0.09.2008 р. (а.с.42,46,50) та платіжними дорученнями (а.с.41,45,49). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП «Лайкост».

З описової частини акта перевірки вбачається, що так як ПП «Амід-Техсервіс»в період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, то підприємство до складу валових витрат вартість отриманих матеріалів не відносило. Для підтвердження правильності формування податкового кредиту за договорами купівлі-продажу позивачем не надано товарно-транспортних накладних, специфікацій, маршрутних листів, шляхових листів, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують факт прийняття товару по кількості і якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно вищезазначених Інструкцій.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 р. постановлено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора ПП «Лайкост») в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку податкового органу, даним вироком встановлено, що діяльність ПП «Лайкост»носила фіктивний характер. А тому, операції щодо отримання ПП «Амід-Техсервіс»від ПП «Лайкост»товарів (робіт, послуг) не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та відповідно до вищезазначеного вироку носили фіктивний характер. Виходячи з наведеного, ПП «Амід-Техсервіс»в порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року за період, що перевірявся, завищило податковий кредит за червень, вересень 2008 року на загальну суму 5904 грн.

Однак, з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковим кодексом України, суд при розгляді справи застосовує до них законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений в п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку операції з придбання інформаційно-попереджувальних табличок відсутні.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ПП «Лайкост», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних чи специфікацій, маршрутних листів, шляхових листів господарські операції з поставки товару не підтверджені належними доказами.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ними обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи та/або договір купівлі-продажу не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ПП «Лайкост», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товар, переданий за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених ПП «Лайкост»в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу податкового кредиту ПП «Амід-Техсервіс».

В підтвердження факту використання придбаних у ПП Лайкост" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, позивачем надано копії договору на поставку товару за №468201-267 від 08.05.2008 року, рахунки, податкові та видаткові накладні, довіреності (а.с.64-75), з яких вбачається, що ПП "Амідтехсервіс" реалізувало інформаційно-попереджувальніх таблички в повному обсязі Львівській філії ВАТ "Укртелеком" та ДП "Рівненський цех електрозв'язку".

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.1.7 розділу 1, п. 3.3.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N327 від 10 серпня 2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарської операції з ПП «Лайкост», а твердження представника відповідача про це спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також не може бути свідченням неможливості виконання господарських зобовязань за договорами купівлі продажу кількість працюючих на ПП «Лайкост», оскільки чинним законом не заборонено залучати до виконання зобовязань третіх осіб.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (а.с.81-149) встановлено факт фіктивної господарської діяльності ПП «Лайкост». Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було порушено стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а саме: за створення та придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП «ТЕК»Транс Експо Регіон», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп»з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як вбачається зі змісту вироку, судом встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПП «ТЕК»Транс Експо Регіон», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп»та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності і відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. Даний перелік юридичних осіб є вичерпним і ПП “Лайкост” в ньому відсутній. Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що ПП “Лайкост” було створено з метою прикриття незаконної діяльності, або для здійснення господарської діяльності забороненої законом, а також не встановлено, що господарська діяльність даного підприємства заподіяла шкоду державі. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 встановлено факт фіктивної діяльності ПП «Лайкост».

Твердження представника відповідача про те, що діяльність ПП «Лайкост»є фіктивною, так як вироком засуджено директора ПП «Лайкост»ОСОБА_4, також не беруться судом до уваги, оскільки даним вироком встановлено, що ОСОБА_4 діяв в складі організованої злочинної групи, як фізична особа, а не посадова особа (директор) ПП «Лайкост». Враховуючи наведене вище, суд вважає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між ПП «Амід-Техсервіс»та ПП «Лайкост»є необґрунтованим, а посилання на вирок Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 в обґрунтування, висновків викладених в акті перевірки, - безпідставними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р., яким ПП «Амід-Техсервіс»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7380 грн., в тому числі за основним платежем - 5904 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями - 1476 грн. є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо формування та направлення ПП «Амід-Техсервіс»податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р. та прийняттю рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується:

·днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

·днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

·днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

·днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, представником позивача не заперечується, що рішення ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарги №9350/25-16/170 від 10.05.2011 року позивачем було отримано 16.05.2011 року. Повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. ПП «Амід-Техсервіс»на адресу ДПА України надіслало 03.08.3011 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10ти денного строку для подання повторної скарги до ДПА України. Таким чином, відповідно до вимог п.п. 56.17.1 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, 27.05.2011 року є днем закінчення процедури адміністративного оскарження і відповідно днем узгодження податкових зобовязань, визначених ПП «Амід-Техсервіс»податковим повідомленням-рішенням №0000782342 від 02.03.2011 р.

Згідно з п. 57.3. ст.57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Так, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У відповідності до п. 59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Наведене повністю узгоджується з нормами п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № N1037 від 24.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, якими встановлено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби. Відповідно до п.4.1 зазначеного Порядку, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Податковим кодексом України граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 89.1.2. п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.3 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

У звязку з тим, що ПП «Амід-Техсервіс»не сплатило грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням №0000782342 від 02.03.2011 р. протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, то дані грошові зобовязання набули статусу податкового боргу. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і представником позивача не заперечується, що з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівне №0000782342 від 02.03.2011 р. ПП «Амід-Техсервіс»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду 25.08.2011 року (а.с.3), тобто в межах строку встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України, однак після закінчення граничного строку сплати узгоджених грошових зобовязань з податку на додану вартість, визначених даним податковим повідомленням - рішенням. Таким чином, в період з 07.06.2011 року (день після спливу 10 календарних днів, наступних за днем узгодження сум грошових зобов'язань визначених податковим повідомленням-рішенням №0000782342 від 02.03.2011 р.) до 25.08.2011 року (дня, що передує дню звернення позивача до суду з позовом до ДПІ в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р.) грошові зобов'язання, визначені даним податковим повідомленням-рішенням мали статус податкового боргу та вважалися узгодженими. Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що ДПІ в м. Рівне під час формування ПП «Амід-Техсервіс»податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р. та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року (в період, коли грошові зобов'язання визначені податковим повідомленнямрішенням №0000782342 від 02.03.2011 р. мали статус податкового боргу і дане рішення не було оскаржено в судовому порядку) діяла на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N1037 від 24.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що дана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є правомірними і підстави для їх скасування відсутні. Судом не встановлено обставин та правових підстав, за яких ДПІ в м. Рівне не повинна була б формувати та надсилати позивачу податкову вимогу №643 від 08.08.2011 р. та приймати рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що так як податковий орган під час формування податкової вимоги №643 від 08.08.2011 р. та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №292 від 09.08.2011 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, то підстав для визнання їх протиправними і скасування у суду немає.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р., яким ПП «Амід-Техсервіс»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7380 грн., в тому числі за основним платежем - 5904 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями - 1476 грн.

При зазначених обставинах, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення №0000782342 від 02.03.2011 р. правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне від 02.03.2011 року за №0000782342, яким Приватному підприємству "Амід-Техсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 7380 грн., в тому числі 5904 грн. - основного платежу та 1476 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Амід-Техсервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.