Постанова № 18717844, 13.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3254/2011

13 жовтня 2011 року 14год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Артемяк С.В.,

відповідача: представник Майструк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

доДержавної податкової інспекції в Рівненському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" (далі - ЗАТ «Рівненський ливарний завод») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі (далі ДПІ в Рівненському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612351 та №0000622351 від 12.07.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ в Рівненському районі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПОГ «Інвабуд»за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р. Стверджує, що валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах ПОГ «Інвабуд»позивачем сформовано відповідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», що діяли на час існування відповідних правовідносин. Зазначає, що зміст договору, укладеного між позивачем і ПОГ «Інвабуд»не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про його нікчемність у податкового органу немає. Крім того, вказує на те, що 16.03.2010 року ДПІ в Рівненському районі було проведено планову виїзну перевірку позивача, в результаті якої порушень законодавства в частині договірних взаємовідносин між ПОГ «Інвабуд»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод»за період 2008 року не виявлено. У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ЗАТ «Рівненський ливарний завод»положень п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення - рішення №0000612351 та №0000622351 від 12.07.2011 року - протиправними і таким, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ЗАТ «Рівненський ливарний завод»встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПОГ «Інвабуд». Зазначив, що стосовно посадових осіб ПОГ «Інвабуд»було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом постановлено вирок по кримінальній справі №1-386/10, обєднаній в одне провадження зі справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в скоєні злочинів передбачених ст.205 КК України, тобто судом встановлено, що діяльність ПОГ «Інвабуд»носила фіктивний характер. У звязку з чим, податковим органом в акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що ПОГ «Інвабуд»для ЗАТ «Рівненський ливарний завод»товарно-матеріальні цінності фактично не поставляло. Стверджує, що правочини, укладені між позивачем та ПОГ «Інвабуд», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а кошти позивачем перераховувалися з метою заниження обєкту оподаткування та несплати відповідних податків. Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ПОГ «Інвабуд»господарських операцій на виконання договору, укладеного з позивачем, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПОГ «Інвабуд»документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. Крім того, пояснив суду, що перевіркою встановлено відсутність у позивача інформації щодо транспортування товару (не наданням для перевірки товарно-транспортних накладних) від ПОГ «Інвабуд». У звязку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.10.1999 року ЗАТ «Рівненський ливарний завод»зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим Рівненською районною державною адміністрацією (а.с.183). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24740945 від 06.08.2003 р. (а.с.182).

Як вбачається з матеріалів справи, з 21.06.2011 року по 23.06.2011 року ДПІ в Рівненському районі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Рівненський ливарний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПОГ «Інвабуд»за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт №443/75/23-141/30606056 від 29.06.2011 р. (а.с.5-17).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ЗАТ «Рівненський ливарний завод»06.07.2011 року звернулося до ДПІ в Рівненському районі із запереченнями до акту перевірки №443/75/23-141/30606056 від 29.06.2011 р. (а.с.18-19). За результатами розгляду даних заперечень, ДПІ в Рівненському районі відповіддю від 12.07.2011 р. за №7467/23-117 залишила без змін висновки акта перевірки щодо встановлених порушень ЗАТ «Рівненський ливарний завод»(а.с.21-23).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000612351 від 12.07.2011 р., яким ЗАТ «Рівненський ливарний завод»збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4574 грн., в тому числі за основним платежем на суму 3659 грн. та штрафними санкціями на суму 915 грн. (а.с.24);

- №0000622351 від 12.07.2011 р., яким ЗАТ «Рівненський ливарний завод»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3659 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2927 грн. та штрафними санкціями на суму 732 грн. (а.с.25).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ЗАТ «Рівненський ливарний завод»вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на суму 3659 грн. та занижено податок на додану вартість за квітень, червень 2008 року на загальну суму 2729 грн.

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи застосовує до них законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000612351 від 12.07.2011 р., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4574 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000612351 від 12.07.2011 року, покладені наступні нарахування: 3659 грн. - основного платежу та 915 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат за ІІІ квартал 2008 року на суму 3659 грн. через безпідставне віднесення до їх складу вартості отриманих від ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальних цінностей.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПОГ «Інвабуд»кругів зачисних та ґрунтуються на порушеннях ЗАТ «Рівненський ливарний завод»вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання усних договорів купівлі продажу укладених між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ПОГ «Інвабуд», останнім для позивача було поставлено круги зачисні. На виконання умов даних договорів ПОГ «Інвабуд»для ЗАТ «Рівненський ливарний завод»виписано видаткові накладні за №313 від 14.04.2008 р., за №345 від 30.04.2008 р., за№506 від 10.06.2008 р. (а.с.116,118,120), податкові накладні за №313 від 14.04.2008 р., за №345 від 30.04.2008 р., за№506 від 10.06.2008 р. (а.с.117,119,121). Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.137-139). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями (а.с. 140-153).

З описової частини акта перевірки вбачається, що на підтвердження правильності формування валових витрат за договором поставки позивачем не надано товарно- транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують факт оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966 р. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно вищезазначених Інструкцій.

Крім того, актом перевірки констатовано, що операції щодо отримання ЗАТ «Рівненський ливарний завод»від ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальних цінностей не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 р. постановлено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ряду осіб в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку податкового органу, даним вироком встановлено, що діяльність ПОГ «Інвабуд»носила фіктивний характер. Виходячи з наведеного, ЗАТ «Рівненський ливарний завод»в порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року за період, що перевірявся, завищило валові витрати за ІІІ квартал 2008 року на суму 3659 грн.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що валові витрати позивача сформовано на підставі первинних документів виписаних ПОГ «Інвабуд», які формальні містять всі реквізити визначені чинним законодавством України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП «ТЕК»Транс Експо Регіон», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_7, ПП "Паритет", ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп»з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПОГ «Інвабуд», та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На час розгляду даної справи судом вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року по кримінальній справі №1-386/10 набрав законної сили (а.с.46-101).

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки ПОГ «Інвабуд»було створено з метою здійснення незаконної діяльності в тому числі для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, що встановлено вироком Рівненського міського суду, то слід вважати, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) ПОГ «Інвабуд»для ЗАТ «Рівненський ливарний завод»не здійснювалися, а всі первинні документи, виписані ПОГ «Інвабуд», в тому числі і для ЗАТ «Рівненський ливарний завод», не мають юридичної сили, навіть за умови відсутності зауважень до їх форми та змісту.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати на підставі накладних, розрахункових (платіжних) документів, оскільки дані первинні документи та/або договори укладені між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ПОГ «Інвабуд», в судовому порядку недійсними не визнавалися, як безпідставні, з огляду на таке.

Згідно з ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки нікчемних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про нікчемність правочинів між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ПОГ «Інвабуд».

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПОГ «Інвабуд» не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договори між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ПОГ «Інвабуд»не створюють в силу своєї нікчемності, то видаткові та податкові накладні, навіть за умови їх належного оформлення, не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав підстав і права на віднесення до складу валових витрат вартості придбання товарів, робіт (послуг), на основі таких документів.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення ЗАТ «Рівненський ливарний завод»валових витрат за ІІІ квартал 2008 року на суму 3659 грн., та порушення останнім вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000612351 від 12.07.2011 р., є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000622351 від 12.07.2011 р., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3659 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000622351 від 12.07.2011 року, покладені наступні нарахування: 2927 грн. - основного платежу та 732 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за квітень, червень 2008 року на загальну суму 2927 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальні цінності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПОГ «Інвабуд»кругів зачисних та ґрунтуються на порушеннях ЗАТ «Рівненський ливарний завод»вимог п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так як, податкові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача, у звязку з тим, що юридичних наслідків договори між ЗАТ «Рівненський ливарний завод» та ПОГ «Інвабуд»не створюють в силу своєї нікчемності, то суд вважає правомірним виключення податковим органом зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, вказаних в таких накладних.

Відповідачем доведено перед судом нікчемність правочинів укладених між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ПОГ «Інвабуд», безтоварність господарських операцій між даними контрагентами по придбанню товарно-матеріальних цінностей, і як наслідок доведено неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатами даних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 рок, внаслідок яких у квітні, червні 2008 року позивачем занижено податок на додану вартість на суму 2927 грн. обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0000622351 від 12.07.2011 р., яким ЗАТ «Рівненський ливарний завод»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3659 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2927 грн. та штрафними санкціями на суму 732 грн. - правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0000612351 та №0000622351 від 12.07.2011 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для визнання їх протиправними і скасування у суду відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ в Рівненському районі доведено перед судом правомірність прийняття та надсилання ЗАТ «Рівненський ливарний завод»податкових повідомлень-рішень №0000612351 та №0000622351 від 12.07.2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ «Рівненський ливарний завод»є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закритому акціонерному товариству "Рівненський ливарний завод" в задоволенні позову до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612351 та №0000622351 від 12.07.2011 року - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.