Постанова № 18717840, 04.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2313/2011

04 жовтня 2011 року 13год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Арабська В.В.,

відповідача: представник Наконечний Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Агропромислового приватного підприємства "Мир"

доГощанської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Агропромислове приватне підприємство «Мир» (далі АПП «Мир») звернулося до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Гощанська МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що Гощанською МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку АПП «Мир»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої податковим органом складено акт від 10.11.2010 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року. АПП «Мир»частково узгоджено та сплачено 03.12.2010 року до бюджету суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1617,75 грн., нарахованого податковим органом за порушення позивачем пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Представник позивача вважає, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст.5, ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставними з огляду на таке. Зазначає, що в акті здачі-прийняття робіт від 26.08.2009 року ПП «Автотранссервіс»допустило помилку, щодо зазначення найменування автомобіля, ремонт якого проводився, замість - FRUEHAUF НОМЕР_1 вказано НОМЕР_3. Дану помилку було виявлено під час проведення податковим органом планової перевірки та виправлено. Стверджує, що так як ПП «Автотранссервіс»фактично здійснило ремонт автомобіля FRUEHAUF НОМЕР_1, який орендується позивачем, то витрати, понесені на його ремонт, є такими, що повязані з господарською діяльністю АПП «Мир»і правомірно віднесені останнім до складу валових витрат. Також вказує, що висновки податкового органу про те, що АПП «Мир»неправомірно віднесло до складу валових витрат витрати на послуги стоянки, транспортні послуги, на придбання дизпалива без наявності відповідної ліцензії; витрати на оплату праці працівників за період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року, а також суми внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування, нарахованих на заробітну плату таких працівників, суперечать фактичним обставинам справи. Повідомив, що для того, щоб зняти зі складу валових витрат витрати повязані з перевезенням вантажів, потрібно виключно в судовому порядку визнати правочини про надання таких послуг недійсними. Однак, Гощанська МДПІ до суду з позовом щодо визнання недійсними правочинів, укладених у звязку з наданням послуг з перевезення вантажів без наявності відповідної ліцензії за період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року, не зверталася. Крім того, стверджує, що жодним нормативно правовим актом не передбачено право органів державної податкової служби застосовувати цивільне законодавство до майнових відносин сторін і робити висновки про правомірність чи неправомірність правочинів та застосовувати наслідки цього. Представник позивача, звернув увагу суду на те, що податковий орган не зняв з валових доходів і відповідно не зменшив податкові зобовязання позивача з податку на прибуток на суми доходів, отриманих в результаті надання послуг з перевезення вантажів за період відсутності ліцензії. Також пояснив суду, що позивачем при включенні до складу валових витрат, витрат в розмірі 27300,00 грн., понесених на придбання двигуна, було дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі витрати не перевищували 10% відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів підприємства станом на початок відповідного звітного кварталу.

Вважає посилання податкового органу в акті перевірки на те, що АПП «Мир»завищило податковий кредит по взаємовідносинах з ППФ «Укрпромсервіс»безпідставними, оскільки з акту перевірки не вбачається, що підставою для таких висновків стали обвинувальні вироки судів, якими встановлено наявність вини та/або умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі укладали відповідні правочини від імені ППФ «Укрпромсервіс»та АПП «МИР». Також, вказує, що відповідачем неправомірно знято з податкового кредиту суми ПДВ сплачені позивачем в ціні придбаного дизельного палива, оскільки під час перевірки позивачем надано всі необхідні підтверджуючі документи, а саме фіскальні чеки, за якими придбавалися паливно-мастильні матеріали, видані відповідними постачальниками, які і несуть відповідальність за відомості, що містяться у виданих ними фіскальних чеках, та їх належне оформлення. У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення АПП «Мир»положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.) - недійсними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що плановою виїзною документальною перевіркою АПП «Мир»встановлено порушення підприємством вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік та за І, ІІ квартал 2010 року на загальну суму 39695 грн. та занижено податок на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року, березень, вересень, листопад 2009 року, лютий, березень 2010 року на загальну суму 32351 грн. Пояснив суду, що в лютому 2009 року позивачем у ПП ОСОБА_4 було придбано двигун вартістю 27300 грн. (накладна від 23.02.2009 року). Однак, всупереч вимогам пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»АПП «Мир»придбання даного двигуна, вартістю понад 1000 грн. віднесло до валових витрат, а не до 2 групи основних фондів, що підлягають амортизації, в результаті чого завищено валові витрати за І квартал 2009 року на суму 27300 грн. та занижено амортизаційні відрахування за ІІ квартал 2009 р. на суму 2730 грн., за ІІІ квартал 2009 р. на суму 2457 грн., за ІV квартал 2009 р. на суму 2211 грн., за І квартал 2010 р. на суму 1990 грн., за ІІ квартал 2010 р. на 1791 грн. Зазначає, що АПП «Мир»також завищено валові витрати, за рахунок віднесення до їх складу витрат, повязаних з наданням послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом без отримання дозволу (ліцензії) на суму 115303,77 грн.; витрат на оплату праці працівників, задіяних у наданні зазначених автопослуг на суму 6530 грн., а також сум внесків до фондів державного загальнообовязкового страхування нарахованих на заробітну плату працівників в сумі 2428 грн. Стверджує, що договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та ППФ «Укрпромсервіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки фактичне місцезнаходження та місце здійснення господарської діяльності останнього встановити немає можливості. Посадові особи і документи бухгалтерського та податкового обліку ППФ «Укрпромсервіс»за юридичною адресою не знаходяться. З документів, на підставі яких проводилась перевірка вбачається, що ППФ «Укрпромсервіс»не має власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за ним на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких б здійснювалася господарська діяльність підприємства. А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів фактично не здійснювались. Представник відповідача пояснив суду, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2023 грн., оскільки такі не підтверджені податковими накладними, а фіскальні чеки не відповідають вимогам чинного законодавства. Вказує, що у разі порушення з боку постачальника товарів (послуг) порядку заповнення розрахункових документів отримувач таких товарів (послуг) має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Однак, таких дій АПП «Мир»не вчинило. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2000 року АПП «Мир»зареєстроване юридичною особою і включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.37). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24499732 від 19.12.2001 р. (т.1 а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, з 15.10.2010 року по 05.11.2010 року Гощанською МДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку АПП «Мир»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт №363/2342/30717283 від 10.11.2010 р. (т.1 а.с.66-97).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003772342/0 від 23.11.2010 р., яким АПП «Мир»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 55634,30 грн., в тому числі за основним платежем на суму 39695 грн. та штрафними санкціями на суму 15939,30 грн. (т.1 а.с.8);

- №0003782342/0 від 23.11.2010 р., яким АПП «Мир»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 48526,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 32351 грн. та штрафними санкціями на суму 16175,50 грн. (т.1 а.с.9).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 03.12.2010 року звернувся до Гощанської МДПІ із скаргою №337 (т.1 а.с.63-65), якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. За результатами розгляду даної скарги Гощанська МДПІ рішенням №6785/23-24 від 24.12.2010 року (т.1 а.с.43-56) податкові повідомлення-рішення №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. залишила без змін, а скаргу директора АПП «Мир»- без задоволення, внаслідок чого 24.12.2010 р. відповідачем прийняті рішення з дробом “1” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (т.1 а.с.10-11). 05 січня 2011 року позивач звернувся з повторною скаргою №1 (т.1 а.с.60-62) до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.). За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Рівненській області рішенням №4336/25-16/21 від 09.03.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора АПП «Мир»- без задоволення (т.1 а.с.41-42). 18 березня 2011 року позивач звернувся зі скаргою №64 (т.1 а.с.57-59) до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.). За результатами розгляду даної скарги ДПА України рішенням №9240/6/25-0515 від 19.05.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора АПП «Мир»- без задоволення (т.1 а.с.38-40).

Судом також встановлено, що 03.12.2010 року АПП «Мир»сплатило до бюджету суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1617,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1078,50 грн. та штрафними санкціями - 539,25 грн., нарахованого податковим органом за порушення позивачем пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даний факт підтверджується копією платіжного доручення за №172 від 03.12.2010 року (т.1 а.с.15). У звязку з цим, предметом розгляду даної адміністративної справи є податкове повідомлення рішення №0003772342/0 від 23.11.2010 р., яким АПП «Мир»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54015,80 грн., в тому числі за основним платежем на суму 38616 грн. та штрафними санкціями на суму 15399,80 грн.

Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковим кодексом України, суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., якими АПП «Мир»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 54015,80 грн., в тому числі за основним платежем на суму 38616 грн. та штрафними санкціями на суму 15399,80 грн., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., де 38616 грн. - основний платіж та 15399,80 грн. - штрафна санкція, покладені наступні нарахування:

1) 3521 грн. - основного платежу та 1760,50 грн. - штрафних санкцій, разом 5281,50 грн., на основі висновків податкового органу про включення до складу валових вартості ремонтних робіт автомобіля, який не перебуває на балансі АПП «Мир»та не є орендованим;

2) 6825 грн. - основного платежу та 4777,50 грн. - штрафної санкції, разом 11602,50 грн., на основі висновків податкового органу про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу витрат понесених на придбання двигуна на загальну суму 27300 грн.;

3) 31065 грн. - основного платежу та 8861,80 грн. - штрафної санкції, разом 39926,80 грн., на основі висновків податкового органу про включення до складу валових витрат витрат повязаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом без наявності дозволу (ліцензії), витрат на оплату праці працівників та сум внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування, нарахованих на заробітну плату працівників.

Разом: основний платіж 3521 грн. + 6825 грн. + 31065 грн. = 41411 грн., штрафна санкція 1760,50 грн. + 4777,50 грн. + 8861,80 = 15399,80 грн. Таким чином, податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств становить 54015,80 грн. (41411 грн. + 15399,80 2795 (податкове зобовязання по амортизаційним відрахуванням).

Що стосується даних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 5281,50 грн., в тому числі 3521 грн. - основного платежу та 1760,50 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу про безпідставне віднесення до складу валових витрат АПП «Мир»витрат в сумі 14085 грн., не повязаних з господарською діяльністю підприємства.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції позивача по придбанню у ПП «Автотранссервіс»робіт по ремонту автомобіля НОМЕР_3 та ґрунтуються на порушеннях АПП «Мир»вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 26 серпня 2009 року ПП «Автотранссервіс»(Виконавець) для АПП «Мир»(Замовник) було проведені ремонтні роботи автомобіля НОМЕР_3 на загальну суму без ПДВ 14085,17 грн., про що виконавцем виписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000211 від 26.08.2009 р. (т.1 а.с.224). На підставі даного акта ПП «Автотранссервіс»виписано податкову накладну за №335 від 26.08.2009 р. (т.1 а.с.101), яку позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року (т.1 а.с.105-106). Оплата виконаних ремонтних робіт здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується рахунком-фактурою №ОУ-0000211 від 26.08.2009 р. (т.1 а.с.102) та виписками банку (т.1 а.с. 103-104).

Як вбачається з декларації по податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 року, а саме: рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»АПП «Мир»витрати по ремонту автомобіля НОМЕР_3 в сумі 14085 грн. віднесло до валових витрат звітного періоду (т.1 а.с.107-108).

Актом перевірки констатовано, що на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000211 від 26.08.2009 р., складеного ПП «Автотранссервіс», АПП «Мир»до складу валових витрат віднесло витрати по ремонту автомобіля НОМЕР_3 в сумі 14085 грн., які не повязані з його господарською діяльністю, оскільки даний автомобіль не перебуває на балансі підприємства і не є орендованим. З перелічених підстав, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наявного в матеріалах справи договору оренди транспортних засобів, укладеного між ППФ «Агроекотехнік»(Орендодавець) та АПП «Мир»(Орендар), від 08 квітня 2009 року за №03/09 (т.1 а.с.98-99) вбачається, що орендодавець зобовязується передати орендареві на 1 (один) рік вантажний напівпричіп FRUEHAUF Т34С, 1988 року випуску, шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, а орендар зобовязується прийняти названий транспортний засіб та використовувати його виключно з метою транспортування вантажів, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Доказів того, що позивач з ППФ «Агроекотехнік»чи будь-яким іншим субєктом господарської діяльності укладав договір оренди автомобіля НОМЕР_3, як і доказів того, що даний автомобіль є власністю АПП «Мир»матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати, повязані з ремонтом автомобіля НОМЕР_3, оскільки даний автомобіль не є власністю АПП «Мир» та не орендується останнім, а тому витрати на його ремонт не повязані з господарською діяльністю позивача.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п.1.7 розділу 1, п. 3.3.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N327 від 10 серпня 2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Надані в судових засіданнях представником позивача документи на підтвердження факту здіснення ПП «Автотранссервіс»ремонту автомобіля FRUEHAUF НОМЕР_1, який орендується позивачем, а саме: доповідну записку головного бухгалтера АПП «Мир»ОСОБА_5 (т.1 а.с.109), адвокатський запит на імя директора ПП «Автотранссервіс»ОСОБА_6 (т.1 а.с.225), відповідь ПП «Автотранссервіс»на адвокатський запит (т.1 а.с.226), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000211 від 26.08.2009 р., про проведення ПП «Автотранссервіс»ремонтних робіт автомобіля FRUEHAUF НОМЕР_1 (т.1 а.с.100), суд не приймає до уваги та вважає посилання на них представника позивача безпідставними, оскільки дані первинні документи податковому органу ні під час проведення планової перевірки, ні під час адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р. АПП «Мир»не надавалися. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5281,50 грн., в тому числі 3521 грн. - основного платежу та 1760,50 грн. - штрафних санкцій, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 11602,50 грн., в тому числі 6825 грн. - основного платежу та 4777,50 грн. - штрафної санкції, то такі базуються на висновках податкового органу про завищення валових витрат АПП «Мир»через безпідставне віднесення до їх складу вартості придбаного двигуна.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції позивача по придбанню у ПП ОСОБА_4 двигуна ЯМЗ-236А вартістю 27300 грн. та ґрунтуються на порушеннях АПП «Мир»вимог пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Зазначена операція оформлена первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що в лютому 2009 року ПП ОСОБА_4, на виконання договору купівлі продажу, було поставлено АПП «Мир»двигун ЯМЗ-236А вартістю 27300 грн., що підтверджується видатковою накладною №16 від 04.02.2009 року (т.1 а.с.110). Розрахунки між контрагентами здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням та випискою банку (т.1 а.с.111).

Як вбачається з декларації по податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року, а саме: рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»АПП «Мир»витрати по придбанню двигуна ЯМЗ-236А в сумі 27300 грн. віднесло до валових витрат звітного періоду (т.1 а.с.117-118).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що АПП «Мир»всупереч вимогам пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року вартість двигуна, ціна придбання якого перевищує 1000 грн., віднесло до складу валових витрат, а не до 2 групи основних фондів, що підлягають амортизації. У звязку з чим, на думку податкового органу підприємство завищило валові витрати за І квартал 2009 року на суму 27300 грн. та занизило амортизаційні відрахування за ІІ квартал 2009 р. на суму 2730 грн., за ІІІ квартал 2009 р. на суму 2457 грн., за ІV квартал 2009 р. на суму 2211 грн., за І квартал 2010 р. на суму 1990 грн., за ІІ квартал 2010 р. на 1791 грн.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Підпунктом 8.1.2 цього ж пункту встановлено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно з п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Підпунктом 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 2 групи основних фондів відноситься автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом встановлено, матеріалами справи, а саме: річним звітом АПП «Мир»за 2008 рік (т.1 а.с.113) підтверджено, що балансова вартість основних засобів позивача станом на 01.01.2009 року становила 1449586 грн. Даний факт свідчить про те, що у 2009 році позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів на загальну суму 144958,60 грн., а фактично відніс 27300 грн., що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Доводи представника відповідача про те, що так як вартість двигуна ЯМЗ-236А перевищує 1000 грн., то АПП «Мир»витрати на його придбання зобовязано було віднести до 2 групи основних фондів, що підлягають амортизації суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Судом встановлено, що так як двигун ЯМЗ-236А не є самостійним об'єктом основних засобів і не може бути використаний у господарський діяльності позивача окремо від основного агрегату, то повинен розглядатися як структурний компонент об'єкта основних фондів відповідної групи, на який нараховується амортизація, а не як окремий обєкт основних фондів, що підлягає амортизації.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно, витрати в сумі 27300 грн., понесені на придбання двигуна ЯМЗ-236А, включив до складу валових витрат І кварталу 2009 року. Таким чином, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року неправомірними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11602,50 грн., в тому числі 6825 грн. - основного платежу та 4777,50 грн. - штрафних санкцій є протиправними і такими, що підлягають скасуванню в зазначеній частині.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 39926,80 грн., в тому числі 31065 грн. - основного платежу та 8861,80 грн. - штрафної санкції, то такі базуються на висновках податкового органу про безпідставне віднесення АПП «Мир»до складу валових витрат витрат, повязаних з перевезенням вантажів без наявності дозволу (ліцензії); витрат на оплату праці працівників та сум внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування в період відсутності ліцензії.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу відомостей по рахунках 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 651 «За пенсійним забезпеченням», 652 «За соціальним страхуванням», 653 «За страхуванням на випадок безробіття», 656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків на виробництві», 661 «Розрахунки з оплати праці», книги нарахування заробітної плати, шляхових листів, авансових звітів, видаткових та податкових накладних та інших регістрів бухгалтерського обліку та ґрунтуються на порушеннях АПП «Мир»вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності».

Зі змісту акта перевірки вбачається, що в період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року АПП «Мир»надавало послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом без наявності відповідного дозволу (ліцензії), і як наслідок безпідставно віднесло до валових витрат, за даний період, витрати в розмірі 1153030,77 грн. Крім того, актом перевірки констатовано, що позивачем у І кварталі 2010 року завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат на оплату праці працівників, задіяних не в господарській діяльності підприємства в сумі 6530 грн. та сум внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування, нарахованих на заробітну плату таких працівників в сумі 2428 грн. З перелічених підстав, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№1775-III від 01.06.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№1775-III від 01.06.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що АПП «Мир»надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт". Дану господарську діяльність позивач здійснював на підставі ліцензії АБ №127362 зі строком дії з 02.02.2005 року по 01.02.2010 року (т.1 а.с.120), з березня 2010 року і по даний час здійснює на підставі ліцензії АВ №525569 зі строком дії з 24.03.2010 року - необмежений (т.1 а.с.119).

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що витрати повязані з перевезенням вантажів не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства, оскільки в період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року, здійснювалися без наявності у АПП «Мир»дозвільних документів (ліцензії), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 227 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Гощанською МДПІ жодних доказів того, що АПП «Мир»та/або його контрагенти під час укладання правочинів щодо надання послуг повязаних з перевезенням вантажів, в період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року, діяли завідомо (з прямим або непрямим умислом) всупереч інтересам держави і суспільства, як і доказів звернення податкового органу до суду з позовом про визнання таких правочинів недійсними, суду не надано. Крім того, видаткові і податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.61-92), оформлені АПП «Мир»та його контрагентами на виконання умов таких правочинів, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти здачі-прийняття послуг не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, а не правочини. Таким чином, відсутність ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності сама по собі не може впливати на дійсність правочинів, що вчинюються під час провадження такої господарської діяльності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань.

Судом встановлено, представником відповідача не заперечується, що податковим органом за результатами планової перевірки не знято з валового доходу АПП «Мир»дохід, отриманий позивачем в результаті надання послуг з перевезення вантажів за період відсутності ліцензії, і як наслідок не зменшено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму такого доходу. На запитання суду, представник відповідача не зміг пояснити, у звязку з чим при визначенні АПП «Мир»за результатами перевірки податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств податковим органом не було знято з валового доходу позивача суму доходу, отриману в період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року.

Доводи відповідача про те, що АПП «Мир»витрати на стоянку, придбання дизельного палива, на послуги механіка не мало права відносити до складу валових витрат, так як такі понесені в період відсутності у позивача відповідного дозволу (ліцензії), суд не бере до уваги, оскільки докази того, що використання таких товарно матеріальних цінностей не могло здійснюватись АПП «Мир»в період дії нової ліцензії, в матеріалах справи відсутні.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про те, що позивачем завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат на оплату праці працівників та сум внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування, нарахованих на заробітну плату таких працівників, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що крім послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, видами діяльності позивача за КВЕД також є: вирощування зернових та технічних культур, розведення великої рогатої худоби, виробництво продуктів борошномельно - крупяної промисловості, оптова торгівля живими тваринами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі, що підтверджується довідкою статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.37). Доказів того, що наймані працівники, які перебувають у трудових відносинах з АПП «Мир», здійснювали виключно перевезення вантажів автомобільним транспортом в період з 02.02.2010 року по 23.03.2010 року, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позивач витрати на послуги стоянки, транспортні послуги, на придбання дизпалива; на оплату праці працівників та суми внесків до фондів державного загальнообовязкового соціального страхування, які податковий орган повязує з діяльністю позивача щодо перевезення вантажів, правомірно відніс до складу валових витрат. Таким чином, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року неправомірними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39926,80 грн., в тому числі 31065 грн. - основного платежу та 8861,80 грн. - штрафних санкцій є протиправними і такими, що підлягають скасуванню в зазначеній частині.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., якими АПП «Мир»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 48526,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 32351 грн. та штрафними санкціями на суму 16175,50 грн., суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., де 32351 грн. - основний платіж та 16175,50 грн. - штрафна санкція, покладені наступні нарахування:

1) 13612 грн. - основного платежу та 6806 грн. - штрафних санкцій, разом 20418 грн., на основі висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ППФ «Укрпромсервіс»;

2) 2023 грн. - основного платежу та 1011,50 грн. - штрафної санкції, разом 3034,50 грн., на основі висновків податкового органу про невідповідність фіскальних чеків вимогам чинного законодавства;

3) 2817 грн. - основного платежу та 1408,50 грн. - штрафної санкції, разом 4225,50 грн., на основі висновків податкового органу про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ПП «Автотранссервіс»ремонтні роботи автомобіля НОМЕР_3;

4) 13899 грн. - основного платежу та 6949,50 грн. - штрафної санкції, разом 20848 грн., на основі висновків податкового органу про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, що були використані при наданні послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом без наявності дозволу (ліцензії).

Разом: основний платіж 13612 грн. + 2023 грн. + 2817 грн. + 13899 грн. = 32351 грн., штрафна санкція 6806 грн. + 1011,50 грн. + 1408,50 + 6949,50 = 16175,50 грн.

Що стосується даних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 20418 грн., в тому числі 13612 грн. - основного платежу та 6806 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу про встановлення перевіркою завищення позивачем податкового кредиту за жовтень, листопад 2008 року на загальну суму 13612 грн. через безпідставне включення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ППФ «Укрпромсервіс»товарно-матеріальних цінностей.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції позивача по придбанню у ППФ «Укрпромсервіс»запчастин до автомобілів та ґрунтуються на порушеннях АПП «Мир»вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 22 жовтня 2008 року та 19 листопада 2008 року позивач звернувся до ППФ «Укрпромсервіс»з листами відповідно за №269 та за №292 (т.1 а.с.136, 155) про поставку головки двигуна 440 Е 42 до вантажної автомашини ІVЕСО в кількості 2 шт.; шин 315/70 R 22,5 К 54 в кількості 16 шт.; шин 385/65 R 22,5 К 20 в кількості 5 шт.; авто дисків в кількості 1 шт. та акумуляторів АКБ 6 ст.-190 АЗЄ «Істок»в кількості 2 шт. На виконання господарської операції з купівлі-продажу товарів сторонами оформлено: видаткові накладні за №1/28 від 28.10.2008 року та за №2/24 від 24.11.2008 року (т.1 а.с.137, 156), податкові накладні за №1/28 від 28.10.2008 року та за №2/24 від 24.11.2008 року (т.1 а.с.138, 157), реєстри отриманих та виданих податкових накладних за жовтень, листопад 2008 року (т.1 а.с.178-182). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та квитанціями прибуткових касових ордерів (т.1 а.с. 140-154, 169-174).

Актом перевірки констатовано, що для підтвердження правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями з купівлі-продажу товарів позивачем не надано документів (товарно-транспортних накладних), по яких фактично відбувався рух товарно-матеріальних цінностей від продавця (постачальника) - ППФ «Укрпромсервіс»до покупця АПП «Мир», а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Відтак, надані для перевірки документи, на думку податкового органу, не підтверджують факту отримання товарно-матеріальних цінностей і не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ППФ «Укрпромсервіс»за юридичною адресою не знаходиться, встановити фактичне місце здійснення господарської діяльності останнього не має можливості. Посадова особа та документи бухгалтерського і податкового обліку ППФ «Укрпромсервіс»за юридичною адресою не знаходяться. З баз даних ДПС та податкової звітності ППФ «Укрпромсервіс»вбачається, що у даного субєкта господарської діяльності, відсутні необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів (як власних так і орендованих), сировини, матеріалів тощо. У звязку з чим, на думку податкового органу, господарські операції між АПП «Мир»та ППФ «Укрпромсервіс»були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту, а також вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, чим порушено вимоги Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а тому має ознаки нікчемності. З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про порушення АПП «Мир»вимог пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи долучено акт про результати планової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства фірми «Укрпромсервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року (т.2 а.с. 1-37).

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами 1,2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні за №1/28 від 28.10.2008 року та за №2/24 від 24.11.2008 року (т.1 а.с.137, 156) на відпуск товарно матеріальних цінностей не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенню №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки не підписані уповноваженою особою ППФ «Укрпромсервіс»та містять лише підписи представника АПП «Мир», без зазначення посади або інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, яка підписала даний документ.

Навіть за умови належного оформлення, видаткові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача, оскільки не відображають реальності господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, сама по собі наявність у позивача податкових накладних за №1/28 від 28.10.2008 року та за №2/24 від 24.11.2008 року (т.1 а.с.138, 157), не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкова накладна має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Документів, по яких фактично відбувався рух товарно-матеріальних цінностей від продавця (постачальника) - ППФ «Укрпромсервіс»до покупця АПП «Мир», зокрема товарно-транспортних накладних, матеріали справи не містять та податковому органу під час перевірки не надавалися.

Пунктом 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України N637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N40/10320(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

З матеріалів справи вбачається, що датою складання квитанцій прибуткових касових ордерів (т.1 а.с.142, 145) є 28.10.2008 року, 29.10.2008 року, однак підставою для складання даних квитанцій зазначено акт від 30.10.2008 року. На запитання суду, представник позивача не зміг пояснити, у звязку з чим квитанції прибуткових касових ордерів були складені на підставі документів, що датовані пізніше дати складання самих прибуткових касових ордерів. Враховуючи в сукупності наведені обставини, суд вважає, що та як видаткові накладні та квитанції прибуткового касового ордеру є юридично дефектними, то вони не можуть бути первинними бухгалтерськими документами у розумінні чинного законодавства України, і як наслідок не підтверджують реальність здійснення господарської операції. Крім того, судом встановлено, представником позивача не заперечується, що при проведенні перевірки податковому органу АПП «Мир»будь-яких інших документів на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарно матеріальних цінностей від ППФ «Укрпромсервіс»(товарно-транспортних накладних, актів приймання передачі тощо) не надавало.

Суд також звертає увагу на те, що при опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між даними ППФ «Укрпромсервіс»та АПП «Мир»в жовтні 2008 року на суму ПДВ 7892,33 грн., в листопаді 2008р.-5720грн. (т.1 а.с.213-214).

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позивач не мав підстав і права на віднесення сум ПДВ, сплачених ППФ «Укрпромсервіс»в ціні за придбані товарно-матеріальні цінності, на основі таких документів до складу податкового кредиту.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку з податку на додану вартість на загальну суму 20418 грн., в тому числі 13612 грн. - основного платежу та 6806 грн. - штрафних санкцій, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 3034,50 грн., в тому числі 2023 грн. - основного платежу та 1011,50 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу про віднесення АПП «Мир» до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції позивача по придбанню паливно-мастильних матеріалів та ґрунтуються на порушеннях АПП «Мир»вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

З наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що 10 жовтня 2008 року, 31 січня 2009 року та 18 жовтня 2009 року позивач у ТОВ «Контин - Галичина», ТОВ «Укрнафтопродукт»та ТОВ «Ойл-Трейд»придбав паливно мастильні матеріали відповідно на суму 4179,50 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 696,58 грн., на суму 3858 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 643 грн., на суму 1999,99 грн. в т.ч. ПДВ сумі 333,33, на суму 2099,97 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 350 грн., що підтверджується відповідними фіскальними чеками за №6789, за №8001, за №4300, за №0140 (т.1, зворотній бік а.с.185,187,189,191).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що АПП «Мир»в жовтні 2008 р., лютому 2009 року та жовтні 2009 року віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних паливно мастильних матеріалів у ТОВ «Контин - Галичина», ТОВ «Укрнафтопродукт»та ТОВ «Ойл-Трейд». Фіскальний чек від 31.01.2009 році №4300 містить наступні реквізити: Укрнафтопродукт, АЗС Знамянка, 38а, ІД 31524413, ПН 315244109157. Відповідно до пошуково-довідникової системи ДПА України субєктом господарської діяльності з кодом 331524413 є ПП «Ярмолмашбуд портал», податковий номер 315244109157. При опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в січні 2009 року встановлено розбіжність між даними ПП «Ярмолмашбуд портал»та АПП «Мир»на суму ПДВ 333,33 грн. Також, податковим органом під час перевірки встановлено, що фіскальний чек за №0140 від 18 жовтня 2009 року містить наступні реквізити: ТОВ «Ойл-Трейд», АЗС №8 м.Рівне вул. Київська 100 Б, ПН 364163717162, ФН 1716008332. З пошуково-довідникової системи ДПА України вбачається, що податковий номер 364163717162 належить субєкту господарської діяльності ТОВ «Ойл-Тренд». Крім того, на підтвердження даного факту ДПІ в м. Рівне листом від 05.11.2010 року повідомила, що реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 1716008332 зареєстровано 24.03.2009 р. в ДПІ м.Рівне на автозаправну станцію, розташовану за адресою м.Рівне вул. Київська 100 Б, що належить ТОВ «Ойл-Тренд».

На підставі наведеного, податковим органом зроблено висновок, що фіскальні чеки оформлені не належним чином і вони не є розрахунковими документами, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість». Податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні паливно-мастильних матеріалів для перевірки не предявлені. У звязку з чим, на думку податкового органу, позивачем до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість не підтверджений податковими накладними (іншими подібними документами) всього в сумі 2023 грн., в тому числі по за жовтень 2008 р. - 1340 гри., лютий 2009 р.- 333грн., жовтень 2009 р.- 350грн. З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про порушення АПП «Мир»вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Форму і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти затверджено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 р. за N105/5296. (далі - Положення №614).

Згідно з п. 3.1 розділу 3 даного Положення (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 3.2 розділу 3 Положення №614 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Даний перелік обов'язкових реквізитів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно з п. 2.1. розділу 2 Положення №614 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Наявні в матеріалах справи фіскальні чеки №4300 від 31 січня 2009 року та №0140 від 18 жовтня 2009 року (т.1, зворотній бік а.с. 185,187,189,191) не відповідають вимогам Положення №614 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому не є розрахунковими документами в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що АПП «Мир»правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні паливно мастильних матеріалів, оскільки відповідальність за відомості, що містяться у фіскальних чеках та їх належне оформлення несуть субєкти господарювання, що їх видали.

Так, у відповідності до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, представником позивача не заперечується, що АПП «Мир» зі скаргою на ТОВ «Контин - Галичина», ПП «Ярмолмашбуд портал» (ТОВ «Укрнафтопродукт») та ТОВ «Ойл-Тренд»про порушення останніми порядку заповнення фіскальних чеків до податкового органу не зверталося. Докази зворотнього матеріали справи не містять. У звязку з чим, суд прийшов до висновку, що позивач не мав правових підстав для нарахування податкового кредиту на підставі фіскальних чеків, які не є розрахунковими документами в розумінні п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку з податку на додану вартість на загальну суму 3034,50 грн., в тому числі 2023 грн. - основного платежу та 1011,50 грн. - штрафних санкцій, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 4225,50 грн., в тому числі 2817 грн. - основного платежу та 1408,50 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу про завищення АПП «Мир»податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_3, який не є власністю позивача та/або орендованим позивачем.

Згідно з вимогами чинного податкового законодавства України, акт перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється на підставі відповідних первинних документів, що фактично були використані під час проведення перевірки. Оскільки, АПП «Мир»податковому органу ні під час проведення планової перевірки, ні під час адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень №0003772342/0 від 23.11.2010 р. та №0003772342/1 від 24.12.2010 р., документів, на підтвердження факту здійснення ПП «Автотранссервіс»ремонту автомобіля FRUEHAUF НОМЕР_1, який орендується позивачем, а саме: доповідної записки головного бухгалтера АПП «Мир»ОСОБА_5 (т.1 а.с.109), адвокатського запиту на імя директора ПП «Автотранссервіс»ОСОБА_6 (т.1 а.с.225), відповіді ПП «Автотранссервіс»на адвокатський запит (т.1 а.с.226), акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000211 від 26.08.2009 р. про проведення ПП «Автотранссервіс»ремонтних робіт автомобіля FRUEHAUF НОМЕР_1 (т.1 а.с.100) не надавало, то суд не бере їх до уваги та вважає посилання на них представника позивача безпідставними.

З підстав викладених вище щодо неправомірності формування позивачем валових витрат по операціям з придбання у ПП «Автотранссервіс»робіт по ремонту автомобіля НОМЕР_3, суд вважає неправомірним віднесення АПП «Мир»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за такі роботи.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р. в частині в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4225,50 грн., в тому числі 2817 грн. - основного платежу та 1408,50 грн. - штрафних санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 20848,50 грн., в тому числі 13899 грн. - основного платежу та 6949,50 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу про завищення АПП «Мир»податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом без наявності дозволу (ліцензії).

З підстав викладених щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, повязаних з перевезенням вантажів без наявності дозволу (ліцензії) і враховуючи те, що правочини щодо надання таких послуг та/або видаткові і податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.61-92) не визнані в установленому порядку недійсними, суд вважає правомірним віднесення АПП «Мир»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за такі послуги.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003782342/0 від 23.11.2010 р. та №0003782342/1 від 24.12.2010 р., в частині визначення АПП «Мир»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20848,50 грн., в тому числі 13899 грн. - основного платежу та 6949,50 грн. - штрафних санкцій є протиправними і такими, що підлягають скасуванню в зазначеній частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.) в частині нарахування АПП «Мир»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5281,50 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27678 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, то у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними і скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.) в частині нарахування АПП «Мир»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48734,30 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20848,50 грн.

При зазначених обставинах, вимоги позивача про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003772342/0 та №0003782342/0 від 23.11.2010 р. (№0003772342/1 та №0003782342/1 від 24.12.2010 р.) в частині нарахування АПП «Мир»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48734,30 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20848,50 грн. - правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.11.2010 року за №0003772342/0, від 24.12.2010 р. за №0003772342/1 - в частині визначення Агропромисловому приватному підприємству "Мир" податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 48734,30 грн., з яких 35095 грн. - основного платежу та 13639,30 грн. - штрафних фінансових санкцій та податкові повідомлення-рішення від 23.11.2010 року за №0003782342/0, від 24.12.2010 р. за №0003782342/1 - в частині визначення Агропромисловому приватному підприємству "Мир" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20848,50 грн., в тому числі 13899 грн. - основного платежу та 6949,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Агропромислового приватного підприємства "Мир" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.