Рішення № 18715996, 12.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа № 4/5009/5541/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Прокурора Веселівського району Запорізької області, (72202, с. Веселе Веселівського району Запорізької області, вул. Леніна, буд. 131) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (69095, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В)

до відповідача Фермерського господарства “ОСОБА_2”, (АДРЕСА_1)

про стягнення 37 000,00 грн. заборгованості за договором № 24 від 21.11.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству та 4 273,75 грн. пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 222 від 11.10.2011 р.;

від відповідача не зявився;

від прокуратури не зявився;

16.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Веселівського району Запорізької області, с. Веселе Веселівського району Запорізької області з позовною заявою в порядку ст. 2 ГПК України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено Запорізьке відділення Укрдержфонду) до Фермерського господарства “ОСОБА_2”, с. Чкалове Веселівського району Запорізької області (ФГ “ОСОБА_2”) про стягнення 37 000,00 грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 24 від 21.11.2006 р. та 4 273,75 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/5541/11, судове засідання призначено на 12.10.2011 р., у сторін і прокурора витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 12.10.2011 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 16.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5541/11 документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5541/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5541/11, яка 24.09.2011 р. була отримана уповноваженою особою ФГ “ОСОБА_2”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7221200005211).

Прокурор в судове засідання 12.10.2011 р. також не прибув без повідомлення суду поважності причин неявки. Про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5541/11 прокурор був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5541/11.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Статтею 29 ГПК України встановлено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю прокурора та відповідача.

Позивач в судовому засіданні 12.10.2011 р. про відмову від позову прокурора не заявив, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові прокурора, з урахуванням пояснень, наданих в судовому засіданні 12.10.2011 р. Заявлені прокурором вимоги ґрунтуються на ст., ст. 173, 193 ГК України і полягають в тому, що 21.11.2006 р. позивачем та відповідачем у справі укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 24, за умовами якого Запорізьке відділення Укрдержфонду зобовязалося надати відповідачу на поворотній основі 50 000,00 грн., а відповідач зобовязався використати кошти за цільовим призначенням і повернути їх у визначений договором строк. На виконання умов п., п. 1, 3.2.1 договору позивач перерахував на рахунок відповідача фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 21.11.2006 р., № 9 від 07.12.2006 р. і № 7 від 25.12.2006 р. Пунктом 3.4.2 договору передбачений обовязок відповідача повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню Укрдержфонду згідно з затвердженими сторонами графіком. Зокрема, у строк до 01.12.2010 р. відповідач зобовязався повернути кошти в сумі 37 000,00 грн. Станом на 10.10.2011 р. кошти від відповідача на рахунок Запорізького відділення Укрдержфонду не надходили. 01.12.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 236 з вимогою про виконання обовязку щодо повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) в сумі 37 000,00 грн. згідно п. 3.4.2 договору № 24 від 21.11.2006 р. Відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, відповідачем порушені умови договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 24 від 21.11.2006 р. та вимоги чинного законодавства. Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 37 000,00 грн. Відповідно до п. 5.2 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, прокурор та позивач просять суд позов задовольнити та стягнути з ФГ “ОСОБА_2” 37 000,00 грн. заборгованості за неповернутими у строк коштами фінансової підтримки (допомоги) та 4 273,75 грн. пені.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2006 р. Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем у справі) та Фермерським господарством “ОСОБА_2” (відповідачем у справі) був укладений Договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 24 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач взяв на себе зобовязання надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 50 000,00 грн., а відповідач зобовязався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк. (Розділ 1 Договору).

Згідно з Розділом 2 Договору передбачено, що фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання основних та обігових засобів для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пп. 3.1.2. Договору позивач має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлено зобовязання позивача надати, по ходу надходження коштів з державного бюджету, у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківський установі.

Згідно з п. 3.4.2 Договору відповідач зобовязаний повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме:

до 01.12.2007 р. в сумі 3 000,00 грн.;

до 01.12.2008 р. в сумі 5 000,00 грн.;

до 01.12.2009 р. в сумі 5 000,00 грн.;

до 01.12.2010 р. в сумі 37 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору фінансова підтримка (допомога) надається відповідачу терміном до 01.12.2010 р.

Фінансова підтримка (допомога), як встановлено в пункті 4.2 Договору, повертається відповідачем згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2 Договору).

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 21.11.2006 р., № 9 від 07.12.2006 р. і № 7 від 25.12.2006 р.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором щодо надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) виконав належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобовязання щодо повернення у встановлені строки фінансової підтримки (допомоги) не виконав. Зокрема, у визначений п. 3.4.2 Договору строк до 01.12.2010 р. і станом на момент розгляду справи у судовому засіданні відповідач не перерахував позивачу кошти в сумі 37 000,00 грн.

01.12.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 236 з вимогою про виконання обовязку щодо повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) в сумі 37 000,00 грн. згідно п. 3.4.2 Договору № 24 від 21.11.2006 р.

Відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 7.1 та 7.2 передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін. Договір діє до повного повернення відповідачем фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання будь-яких інших грошових зобовязань, передбачених Договором.

Отже, зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі наданої фінансової підтримки (допомоги), згідно затвердженого п. 3.4.2 Договору графіку, не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач повернення фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 37 000,00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Запорізьким відділенням Укрдержфонду у розмірі 37 000,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача суми наданої фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 37 000,00 грн. предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.2 Договору, якими сторони визначили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несвоєчасну сплату орендної плати за прострочку повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) становить 4 273,75 грн., яка обрахована за період з 01.12.2010 р. по 29.08.2011 р.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за прострочку повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) позивачем виконаний не вірно, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня розрахована за період, що перевищує шість місяців. (272 дні, замість правильного 182 дні).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за прострочку повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково за період з 01.12.2010 р. по 31.05.2011 р. включно в сумі 2 859,64 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за прострочку повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурор та позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобовязань за Договором суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ФГ “ОСОБА_2” 37 000,00 грн. наданої фінансової підтримки (допомоги) та 2 859,64 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 629 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства “ОСОБА_2”, (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (69095, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В, код ЄДРПОУ 25490940, р/р № 37121011000784 в ГУДККУ в Запорізької області, МФО 813015) 37 000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. наданої фінансової підтримки (допомоги) та 2 859 (дві тисячі вісімсот пятдесят девять) грн. 64 коп. пені. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства “ОСОБА_2”, (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 398 (триста девяносто вісім) грн. 60 коп. державного мита. Видати наказ.

5. Стягнути з Фермерського господарства “ОСОБА_2”, (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “13” жовтня 2011 р.