Рішення № 18715473, 17.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/83/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 01.06.2011р. за вих.№0248/11;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС-Україна" в особі Центрального територіального управління відокремленого підрозділу ПрАТ "МТС-Україна" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Алек Соф" (м.Житомир)

про стягнення 5489,96 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5489,96грн. за неналежне виконання договорів про надання послуг мобільного зв'язку, з яких: 552,06грн. - основний борг, 4932,00грн. - договірна санкція, 5,90грн. - пеня. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.08.2011р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 25.08.2011р. і 13.08.2011р., що направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві : 10001, м.Житомир, вул. Кооперативна, 45-а, повернулися з відміткою пошти "за зазначеною адресою вибули".

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради на запит господарського суду, станом на 29.09.2011р., Приватне підприємство "Алек Соф" (ідентифікаційний код 36330721) знаходиться за адресою: 10001, м.Житомир, вул. Слобідська, буд.18 кв.36 (а.с. 129-131).

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду від 29.09.2011р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: 10001, м.Житомир, вул. Слобідська, буд.18, кв.36, повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "МТС-Україна" (позивач/оператор) та Приватним підприємством "Алек Соф" (відповідач/абонент) було укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку №5176917 від 04.09.2010р. (а.с.10-12), №5176920 від 04.09.2010р. (а.с.14-16), №5176924 від 04.09.2010р. (а.с.18-20), №5176947 від 04.09.2010р. (а.с.22-24), №5176952 від 04.09.2010р. (а.с.26-28), №5176962 від 04.09.2010р. (а.с.30-32), відповідно до умов яких абоненту було надано телефонні номери для отримання телекомунікаційних послуг, а саме: 952742591, 952742607, 952742638, 952742369, 952742371, 952742372 та відкрито особовий рахунок №1.12076715 для проведення розрахунків за отримані послуги.

Пунктом 3.1 договорів визначено, що нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюються згідно з тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць.

З договорів про надання послуг мобільного зв'язку вбачається, що відповідачем було обрано тарифні плани, на умовах яких і здійснювалось надання послуг.

Абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку (плата за утримання номера в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом (п. 2.4.2 Договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески абонент (відповідач) сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC (позивача) або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Проте, в порушення умов договору та Правил користування мережами мобільного зв'язку, відповідач на протязі жовтня 2010р. - січня 2011р. не оплачував рахунки, які направлялись йому позивачем.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, за останнім станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем існує заборгованість за надані послуги в сумі 552,06грн., що підтверджується звітом про баланс особового рахунку абонента (а.с.53-54) та рахунками (а.с.55-73,100-124).

Частина 1 ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 546 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до договорів про надання послуг мобільного зв'язку №5176917 від 04.09.2010р. (а.с.10-12), №5176920 від 04.09.2010р. (а.с.14-16), №5176924 від 04.09.2010р. (а.с.18-20), №5176947 від 04.09.2010р. (а.с.22-24), №5176952 від 04.09.2010р. (а.с.26-28), №5176962 від 04.09.2010р. (а.с.30-32), між сторонами були укладені додаткові угоди, відповідно: №4813565 (а.с.13), №4813567 (а.с.17), №4813571 (а.с.21), №4813611 (а.с.25), №4813609 (а.с.29), №4813607 (а.с.33).

Згідно з п. 1.1 додаткових угод, починаючи з дати підписання цієї угоди сторонами та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою оператора з підстав, обумовлених основним договором, або за заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, вказаний строк продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.

Пунктом 1.3 додаткових угод до договорів про надання послуг мобільного зв'язку сторони передбачили, що забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 2,74грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого п. 1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у зв'язку із неналежною оплатою відповідачем наданих йому телекомунікаційних послуг, позивачем тимчасово обмежувався відповідач у наданні послуг зв'язку, а саме, з мобільних номерів відповідач не міг здійснювати вихідні дзвінки.

10.03.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (претензію) про сплату заборгованості за надані телекомунікаційні послуги з урахуванням штрафних санкцій (а.с.42-43). Факт направлення претензії відповідачу підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень, зареєстрованого відділенням зв'язку 14.03.2011р. (а.с. 46).

Однак, відповідачем претензію було залишено без розгляду та задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст.230 ГК України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 1.1, 1.3 додаткових угод позивачем нараховано відповідачу договірну санкцію в сумі 4932,00грн., зокрема: по договору № №5176917 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн., №5176920 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн., №5176924 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн., №5176947 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн., №5176952 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн., №5176962 від 04.09.2010р. в сумі 822,00грн. (а.с.47-52).

Крім того, за несвоєчасну оплату рахунків, у відповідності до ст.36 Закону України "Про телекомунікації", відповідачу нарахована пеня, яка згідно поданого позивачем розрахунку становить 5,90 грн. (а.с.44).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки договірної санкції та пені, суд прийшов до висновку, що вищевказані суми нараховані обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, які містяться в матеріалах справи, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алек Соф" (10019, м.Житомир, вул.Слобідська, 18, кв.36, код 36330721)

- на користь Приватного акціонерного товариства "МТС-Україна" (01601, м.Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код 14333937) - 552,06грн. - основного боргу, 4932,00грн. - договірної санкції, 5,90грн. - пені, а також 102,00грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 19 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідчу (рек.з повід.)

<Текст >