Постанова № 18714550, 20.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5005/2708/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 дов. від 19.08.11,

відповідача: ОСОБА_2 дов. від 31.12.10,

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.11

у справі№ 5005/2708/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія"

доВідкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"

простягнення 20895,23 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 19103,88 грн. боргу за поставлену за видатковими накладними від 13.07.10 №Ю-00003556, №Ю-00003555 кабельно-провідникову продукцію, а також 317,18 грн. 3% річних, 1474,17 грн. інфляційних втрат та судових витрат. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем вартості отриманої продукції та посилався на приписи статей 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.11 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19103,88 грн. боргу, 343,87 грн. інфляційних втрат, 102,06 грн. 3% річних, 2806,83 грн. адвокатських витрат, 195,49 грн. витрат зі сплати державного мита та 220,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що позивачем була поставлена відповідачу кабельно-провідникова продукція на підставі видаткових накладних №Ю-00003555 від 13.07.10 і №Ю-00003556 від 13.07.10, яка останнім отримана, втім не оплачена. У стягненні 215,12 грн. річних, 1130,3 грн. інфляційних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.11 (судді Чус О.В., Павловський П.П., Швець В.В.) перевірене рішення господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2806,83 грн. адвокатських витрат та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в стягненні витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Апеляційний господарський суд визнав недоведеною заявлену до стягнення суму адвокатських витрат.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Відкрите акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", яке просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити в позові і припинити провадження у справі. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статті 129 Конституції України, статті 526 Цивільного кодексу України, статей 43, 49 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вказує на те, що продукція, вказана в специфікаціях №1, №2 до договору від 08.04.10 йому не поставлялася, а відтак у відповідача відсутня заборгованість за цим договором. Окрім того, товариство вважає, що судом апеляційної інстанції помилково не здійснено розподіл судових витрат.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.04.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" постачальником і Відкритим акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" покупцем було укладено договір №511100887, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити кабельно-провідникову продукцію (товар), найменування, номенклатура, вимоги до якості, кількість, строк поставки та ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Разом з тим, господарськими судами в ході розгляду справи було установлено і те, що за видатковими накладними №Ю-00003555 від 13.07.10 та №Ю-00003556 від 13.07.10 позивач поставив відповідачу кабельно-провідникову продукцію на загальну суму 19103,88 грн. Позивачем 23.11.10 виставлялася відповідачеві відповідна вимога на оплату 19103,88 грн. вартості кабельно-провідникової продукції, яка останнім залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 19103,88 грн. заборгованості за поставлену кабельно-провідникову продукцію, 317,18 грн. 3% річних, 1474,17 грн. інфляційних втрат. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Господарськими судами установлено, що за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем, є договором поставки. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України. Приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, спірна продукція була поставлена відповідачеві за видатковими накладними від 13.07.10 №Ю-00003555, №Ю-00003556. Установили суди і те, та це підтверджено матеріалами справи, що відповідач спірну кабельно-провідникову продукцію отримав, проте, не розрахувався за неї, а відтак, сума боргу становить 19103,88 грн. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судами установлено, що позивачем направлялась відповідачеві відповідна вимога про сплату боргу, яка останнім залишена без виконання. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Разом з тим, відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості, та зменшених судом інфляційних і річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про неотримання ним спірної продукції на підставі договору від 07.04.10, а відтак і відсутність боргу, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як установили суди, спірна продукція була поставлена позивачем на підставі видаткових накладних від 13.07.10 і отримана відповідачем, а також не впливає на обов'язок відповідача сплатити за отримане. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання скаржника на нездійснення апеляційним господарським судом розподілу судових витрат, позаяк судові витрати, до яких відносяться і витрати на оплату послуг адвоката, не є предметом спору та не оплачуються державним митом. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

В частині відмови у стягненні з відповідача адвокатських витрат постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена, а тому судом касаційної інстанції не переглядається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.11 у справі №5005/2708/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець