Постанова № 18714548, 19.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"19" жовтня 2011 р. Справа № 51/307

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.

суддів Бондаря С.В.

Кондратової І.Д.

з участю представників:

позивача:

відповідача: Тарасенко Р.В.

Кубарєва Ю.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення

та постановугосподарського суду м.Києва від 09 лютого 2011р.

Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 р.

у справі№ 51/307

за позовомдочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Невірос"

про розірвання договору та стягнення 1 647 800 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про розірвання договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р.,укладеного між сторонами, додатків №№ 1,2 до нього та стягнення з ТОВ "Невірос" 1 540 000 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням взятих на себе зобов’язань, і 107 800 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду м.Києва від 09.02.2011 р. (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. (головуючий –Корсак В.А., судді –Коршун Н.М., Авдеєв П.В.), позов задоволено частково.

Розірвано договір № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво, від 21.11.2005 р., укладений ТОВ "Невірос" та будівельно-монтажною фірмою "Укргазпромбуд" та додатки №1, № 2 до нього.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні збитків та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь збитки у сумі 1 540 000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21.11.2005 р. між ТОВ "Невірос" та будівельно-монтажною фірмою "Укргазпромбуд" укладено договір № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання на пайових засадах брати участь в інвестуванні об’єкта будівництва, а відповідач –своїми силами і засобами збудувати об’єкт будівництва і передати позивачу після введення об’єкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме об’єкт інвестування, для його подальшого використання як місця проживання за умови виконання позивачем даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач в порядку пайової участі зобов’язався забезпечити перерахування власних та/або запозичених грошових коштів пайової участі в обсязі, порядку та строки, визначені даним договором та додатком № 1, та прийняти об’єкт інвестування у власність на умовах визначених даним договором.

Згідно з п. 1.4 договору позивач набуває права власності на об’єкт інвестування з дня підписання акту прийому-передачі квартири після введення об’єкта будівництва в експлуатацію за умови 100 % інвестування загальної площі об’єкта інвестування.

Пунктом 2.1 додатку № 1 до договору визначено, що вартість 1 кв.м. (з точністю до 0, 01 кв.м.) загальної площі об’єкта інвестування, на день укладання даного додатку, становить: - 8 300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ –1 383 грн. 33 коп. Загальна орієнтована вартість об’єкту інвестування становить 1 628 377, 00 грн., включаючи ПДВ –20 %.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 1 до договору позивач здійснює внесення коштів пайової участі через банківську установу з розрахунку 150 000, 00 грн. щомісяця і має право достроково здійснити внесення інвестиції/паю в розмірі 100 відсотків загальної площі об’єкта інвестування попередньо сповістивши відповідача.

Згідно з п. 1.2 додатку № 2 до договору об’єктом будівництва є 13-поверховий, 5-під’їздний житловий будинок з вбудовано-прибудованими об’єктами соціально-культурного призначення, за адресою: м. Київ, вул. Антоновича/Горького/, 131 (будівельна адреса).

Пунктом 1.3 додатку № 2 до договору передбачено об’єкт інвестування - квартира за умовним номером 77, розташована на третьому житловому поверсі четвертого під’їзду об’єкта будівництва, кількість кімнат –4, загальною приведеною площею (згідно з проектною документацією) –196, 19 м2. Загальна площа об’єкта інвестування може змінюватись, остаточно підлягає уточненню за даними технічного паспорту БТІ.

Відповідно до п. 1.5 додатку № 2 до договору відповідач зобов’язується передати позивачу об’єкт інвестування, визначений у п. 1.3 даного додатку, протягом 30 днів після введення об’єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з п. 1.6 додатку № 2 до договору запланована/орієнтовна дата стосовно об’єкта будівництва: введення в експлуатацію квартал 2007 року; передача під заселення –II квартал 2007 року, яка може варіюватися в межах 3 місяців і це не буде вважатись порушенням своїх обов’язків з боку відповідача.

На виконання умов договору позивач протягом 2005 –2007 років сплатив відповідачу 1 540 000, 00 грн., тобто 94, 57 % від усієї вартості об’єкту інвестування, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов’язані свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, позивач зупинив виплату відповідачу залишку 5,43 % грошових коштів пайової участі в сумі 88 377, 00 грн. до визначення відповідачем реальних строків введення об’єкту будівництва в експлуатацію та направив відповідачу претензію № 155/09 від 25.01.2010 р. з вимогами про надання інформації щодо ступеня готовності об’єкта інвестування та сплати неустойки у розмірі 92 400 грн.

23.02.2010 р. відповідач надав відповідь на претензію № 155/09 від 25.01.2010 р., у якій він не погодився з нарахуванням пені та повідомляв, що недотримання строків введення будинку в експлуатацію зумовлене незаконною діяльністю колишнього заступника директора ТОВ "Невірос".

Позивач повторно направив відповідачу претензію № 1316/09 від 11.06.2010 р. із вимогами про розірвання договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р., повернення суми фактично внесеної інвестиції у розмірі 1 540 000, 00 грн. та сплати неустойки за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань у розмірі 104 720, 00 грн.

Листом № 29-06/10 від 29.06.2010 р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконати вимоги, викладені у претензії № 1316/09 від 11.06.2010 р.

На час розгляду справи в суді об’єкт будівництва не зданий в експлуатацію, а об’єкт інвестування, відповідно, не переданий позивачу, а тому позивач звернувся з вимогами про розірвання вищезазначеного договору в порядку ст.651 ЦК України, стягнення з відповідача 1 540 000 грн. збитків та 107 800 грн. неустойки за прострочення терміну передачі об’єкта інвестування.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про розірвання договору, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що до цього часу будівельні роботи ще ведуться, об’єкт будівництва не зданий в експлуатацію, а об’єкт інвестування не переданий позивачу. За таких обставин, через порушення відповідачем строків вводу в експлуатацію житла позивач у значній мірі позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору –отримання об’єкту інвестування для його подальшого використання як місця проживання, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору та є підставою для його розірвання у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відмовляючи у стягненні збитків господарські суди виходили з того, що сплачені позивачем за договором пайової участі кошти у сумі 1 540 000, 00 грн. не є збитками, в розумінні ст. 22 ЦК України,, ст. ст. 224, 225 ГК України, а тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки під підставами позову, які згідно ч.4 ст. 22 ГПК України може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

А тому, встановивши, що кошти, сплачені позивачем на виконання своїх зобов’язань за договором № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір), розірваним судом у зв’язку з істотним порушенням його умов відповідачем, у сумі 1 540 000 грн. за своєю правовою природою не є збитками, мав вирішити питання про повернення цих коштів на підставі п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, який передбачає повернення виконаного однією з сторін у зобов’язанні, адже після розірвання договору правові підстави утримання цих коштів відповідачем відпали, а його посилання на ч.4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якою передбачено, що повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, безпідставні, адже абзацом 2 визначено, що ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

За таких обставин, враховуючи, що судами всебічно, повно і об’єктивно з’ясовані обсттавини справи, проте допущено помилку в застосуванні норм права, суд вважає можливим скасувати судові рішення в частин відмови у стягненні 1 540 000 грн. та постановити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва від 09 лютого 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року у справі за №51/307 в частині відмови у стягнення з ТОВ "Невірос" на користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" 1 540 000 грн. скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Невірос"(01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 25, код - 31512832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, код - 30019801) 1 540 000 грн. (один мільйон п’ятсот сорок тисяч грн. як безпідставно набутих та 7 700 грн. державного мита, сплаченого при подачі касаційної скарги.

Доручити господарському суду м.Києва видати відповідний наказ.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддяЛ.Стратієнко

Суддя

С.Бондар

Суддя

І. Кондратова