Постанова № 18714556, 20.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5005/3917/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Металургтрансремонт"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.07.11

у справі№ 5005/3917/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Металургтрансремонт"

доВідкритого акціонерного товариства "Суха Балка"

простягнення збитків у розмірі 81 184,98 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 30.07.11), ОСОБА_2 (дов. від 03.10.11).

відповідача: ОСОБА_3 (дов.від 01.09.11).

В судовому засіданні 06.10.10 у справі було оголошено перерву до 20.10.10

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Металургтрансремонт" звернулося з позовом до ВАТ "Суха Балка" про стягнення збитків в розмірі 81 184,98 грн, пов"язаних зі сплатою земельного податку за земельну ділянку за період з липня 2010 року по грудень 2010 року, посилаючись на те, що у фактичному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, частина якої становить охоронну зону ліній електропередач, та за користування якої позивач сплачує земельний податок. Вказуючи на те, що на балансі відповідача знаходиться лінія електропередач, позивач визнав наявними підстави для відшкодування заподіяних йому відповідачем збитків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.11, ухваленим суддею Красота О.І., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем заподіяних позивачу збитків, що виникли у зв"язку зі сплатою земельного податку за земельну ділянку, на якій встановлена охоронна зона електропередач. При цьому суд керувався приписами статей 152, 157 Земельного кодексу України і статтею 224 Господарського кодексу України

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищик І.В. головуючого, Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., постановою від 14.07.11, перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що саме встановленням охоронної зони позивачу заподіяно збитки, не доведено факту господарського правопорушення з боку відповідача, документально не підтверджено які саме обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені відповідачем, призвели до виникнення збитків.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, ВАТ "Металургтрансремонт" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції від 14.04.11 залишити в силі. Подана касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення апеляційним господарським судом положень статей 98, 99, 101, 112 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об"єктів".

Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходив.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ВАТ "Металургтрансремонт" про стягнення збитків з ВАТ "Суха Балка" в розмірі 81 184,98 грн. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у фактичному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, на яку, площею 2,1 га встановлено охоронну зону ліній електропередач, яка обліковується на балансі ВАТ "Суха Балка", при цьому суд установив, що за вказану земельну ділянку позивач за період з липня по грудень 2010 року сплатив земельний податок в розмірі 81 184,98 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що стягувана позивачем спірна сума є сумою збитків, яку позивач поніс внаслідок сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій встановлені обмеження щодо її використання, відтак визнав підставними заявлені позовні вимоги щодо відшкодування заподіяних збитків відповідачем. Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд його скасував, в задоволенні позову відмовив. Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає прийняту судом апеляційної інстанції постанову такою, що не відповідає встановленим вимогам щодо її законності та обґрунтованості. Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім сторонам у справі відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та обєктивного зясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування та відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень на сторони. Сторони, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обовязковими для суду. Проте, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, не надавав оцінки доводам позивача стосовно того, що відповідач, використовуючи спірну земельну ділянку (сервітут) не сплачував земельного податку, ухиляється від укладення договору платного сервітуту та добровільно не відшкодовував заподіяних збитків позивачу, пов"заних зі сплатою цього податку. Водночас спростовуючи твердження позивача про те, що сплачуючи земельний податок за встановлену на земельній ділянці охоронну зону, останній поніс збитки в розмірі стягуваної суми, апеляційний суд послався на недоведеність позивачем цих доводів, втім, мотивів з яких суд вважає встановленим наявність або відсутність у відповідача підстав для стягнення таких збитків, як і доказів, які б підтверджували ці обставини не зазначив. Між тим, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, викладення у судовому акті лише доводів і доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом. Наведене свідчить про те, що поза увагою апеляційного суду залишилися питання з якими повязане законне вирішення спору по суті. Викладене свідчить про те, що судом не вжито заходів для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, а тому судовий акт прийнятий за неповно зясованими обставинами справи. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити даний спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Металургтрансремонт" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.11 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3917/2011 скасувати. Матеріали справи скерувати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець