Постанова № 18706022, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. Справа № 2а-10031/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2010р. по справі№2а-10031/10/2070

за позовом Торгівельно-промислової компанії "Пірс" товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Торгівельно- промислова компанія "Пірс" звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог просила:

скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.05.2010 р. № 0000271800/0, від 16.06.2010 р. № 0000271800/1 та від 02.08.2010 р. № 0000271800/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок податкового органу про нікчемність договорів між позивачем та ПФ " ТТВ" , в зв'язку з встановленням факту відсутності підприємства - ПФ "ТТВ" за юридичною/фактичною адресою, а також підписання договору особою, яка на час його підписання не знаходилася на території України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010р. позов задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.05.2010 р. № 0000271800/0, від 16.06.2010 р. № 0000271800/1 та від 02.08.2010 р. № 0000271800/2. в частині донарахування Торгівельно-промислової компанії « Пірс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27931,5 грн.( за основним платежем 18621 грн., за штрафними санкціями 9310,5 грн.), стягнуто судовий збір в сумі 2,44 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11. 2010р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", ст.4,17 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.203,215,216 ЦК України,ст.159 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог законним та обґрунтованим.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, що беруть участь у справі , належним чином повідомлених про день та час розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 26.02.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку Торгівельно -промислова компанія "Пірс" з питання повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.2008 р. по 30.12.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2444/1800/25468543 від 16.04.2010р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002271800/0 від 06.05.2010 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов"язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 30556,50 грн., за порушення вимог пп. 7.4.4., 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення -рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 р. № 0000271800/1 та від 02.08.2010 р. № 0000271800/2 на аналогічну суму.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, факт порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану" не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді, угода між позивачем та ТОВ "ТТВ" від 27.06.2008р. щодо поставки сировини та посуду на загальну суму 115 000,00 грн. виконана сторонами в повному обсязі, придбаний товар використаний позивачем в господарській діяльності, а тому донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27931,5 грн. зроблені податковим органом неправомірно .

Колегія суддів не погоджується з такими висновки суду , з наступних підстав.

Суд першої інстанції виходив з того, що 27.06. 2008 році ТПК «Пірс» ТОВ уклало з ПФ "ТТВ" договір поставки № 14 , відповідно до умов якого ТОВ «ТТВ» зобов'язалося поставити, а позивач прийняти сировину та посуд на загальну суму 115000, 00 грн. Зазначений договір було виконано сторонами в повному обсязі.

Сторонами по справі визнається, а також підтверджується актом про результати невиїзної документальної перевірки приватної фірми "ТТВ", що директором ПФ "ТТВ " з 13.03.2008р. є ОСОБА_2.(т.5 а.с.88-109).

Як вбачається з матеріалів справи зазначений договір, а також видаткові накладні , податкові накладні за цими договорами, від імені ПФ "ТТВ" укладено та підписано керівником ОСОБА_2

В запереченнях на позов, та в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що ОСОБА_2 з 19.03.2008р. виїхала за межі України, інформації про прибуття її до України немає.

Приймаючи рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам, не витребував відповідно до ст.11 КАС України у відповідача по справі, доказів в підтвердження зазначених обставин, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що угода від 27.06.2008р. та всі бухгалтерські та податкові документи, на виконання цієї угоди були підписані особисто керівником ТОВ " ТТВ" ОСОБА_2 в м. Харкові.

Позивачем, на підтвердження факту підписання угод, податкових та бухгалтерських документів особисто ОСОБА_2 в період з червня по грудень 2008р., не надано до суду жодного доказу, як і не надано доказів знаходження в цей період зазначеної особи на території України, а саме в м. Харкові, під час складання зазначених документів.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під особою у ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України розуміється фізична або юридична особа.

ПФ "ТТВ" відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України є юридичною особою.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України указано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органом управління приватної фірми є директор.

З акту перевірки вбачається, що директором ПФ "ТТВ " є ОСОБА_2, інших засновників ПФ "ТТВ" не має, ОСОБА_2 вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як особа, що має право вчиняти від імені ПФ "ТТВ" юридичні дії без довіреності.

На вимогу апеляційного суду відповідачем надано лист Державної прикордонної служби України від 16.03.2009р., з якого вбачається, що з 19.03.2008р. виїхала за межі України, інформації про її повернення немає.

З матеріалів справи, вбачається, що під час здійснення господарської операції, а саме підписання договору від 27.06.2008р., а також інших документів на їх виконання - податкових накладних тощо, ОСОБА_2 не мала об'єктивної можливості підписати їх особисто, тому як не знаходилася в цей час в місці укладання договору, а саме в м. Харкові, що також свідчить про відсутність волевиявлення ПФ "ТТВ" спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Відповідно до ч.2. ст.3 та ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема дату і місце складання документу, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, установлені ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5)

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

В силу положень до ч1. ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Хоча умови та зміст вчинених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди, тобто правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Досліджуючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів вважає, що правочин у вигляді договору №14 від 27.06.2008р. між ПФ " ТТВ" та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемними.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нараховано) податку у зв'язку з придбання товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншим документами згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 Закону України " Про податок на додану вартість".

За таких обставин, суд зазначає, що при укладенні правочину у вигляді договору №14 від 27.06.2008р. позивач не набув права на податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог п.п.7.4.4, 7.7.1 ст.7 Закону України “Про ПДВ” та донарахування податкового зобов'язання по сплаті в бюджет суми ПДВ в розмірі 27931,50 грн. визнається судом юридично обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТПК « Пірс» ТОВ , то в задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду справи в задоволенні позову відмовлено повністю, не підлягають і відшкодуванню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2010р. по справі№2а-10031/10/2070 скасувати в частині задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішенб від 07.05.2010р. № 0000271800/0, від 16.06.2010р. № 0000271800/1, від 02.08.2010р. №0000271800/2 в частині донарахування Торгівельно-промисловій компанії " Пірс" товариство з обмеженою відповідальністю податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 27 931,50 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Торгівельно-промислової компанії " Пірс" витрат по сплаті судового збору в сумі 2,44 грн.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позову Торгівельно-промисловій компанії " Пірс" - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2010р. по справі № 2а-10031/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Спаскін О.А. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 24.05.2011 р.