Постанова № 18705860, 11.08.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р.Справа № 2-а-6578/10/1570 Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Олійник Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007592301 від 28.12.2009 року,

встановила:

У червні 2010 року ПП «Ексімтранссервіс-Південь» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007592301 від 28.12.2009 року, яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 400000 гривень за порушення ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 27.10.2009 року по 09.12.2009 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ексімтранссервіс-Південь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 461/23-213/33567045 від 16.12.2009 року. Позивач вказав, що в зазначеному акті встановлено, що 06.08.2008 року між приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь»та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого було реалізовано останньому блоки з ніздрюватого бетону на загальну суму 480000 гривень 00 копійок, про що свідчить видаткова накладна від 07.08.2008 року № РН-0000163. В розрахунок за отриманий товар ОСОБА_5 вніс до каси підприємства позивача грошові кошти в розмірі 480000 гривень 00 копійок, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 08.08.2008 року № 548. Вищезазначеною перевіркою було встановлено, що операцію з розрахунків за вказану продукцію було проведено без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач не погодився з висновками податкового органу та вважає, що порушення, викладені в акті, і як наслідок прийняте рішення за порушення позивачем ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було винесено всупереч вимог діючого законодавства, та підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача, відповідачем не було враховано, що реалізація товару відбувалась на підставі письмового договору, відпуск товару здійснювався за місцем зберігання Одеська область, Біляївський район, 7-й км. траси Одеса-Рені, яке є відємним від місця отримання грошових коштів м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 24, офіс 501 (каса підприємства); відпуск товару здійснювався 07.08.2008 року, а розрахунок здійснювався на наступний день 08.08.2008 року. Тобто, позивач вважає, що оскільки розрахунки у готівковій формі у місці отримання покупцем товару не здійснювалися при здійснені позивачем продажу бетону зі складу, то він не повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій, а отже у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 року представником позивача було надано письмові пояснення, в яких він посилаючись на ст. 250 ГК України, просив суд позов задовольнити (а.с. 221-222).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року в задоволені адміністративного позову приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПП «Ексімтранссервіс-Південь», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ПП «Ексімтранссервіс-Південь»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.06.2005 року, номер запису 15561020000008855, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.65).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 9663, виданої Головним управлінням статистики в Одеській області, видами діяльності приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»за КВЕД є: організація перевезення вантажів 63.40.0; складське господарство 63.12.0; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту 51.19.0; інші види оптової торгівлі 51.90.0; оптова торгівля іншими продуктами харчування 51.38.0; транспортне оброблення вантажів 63.11.0 (а.с.64).

З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що з 27.10.2009 року по 09.12.2009 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі направлень №1301 від 27.10.2009 року та № 1399 від 23.11.2009 року (а.с. 189-191), згідно із ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ексімтранссервіс-Південь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року.

За наслідками перевірки перевіряючими був складений акт № 461/23-213/33567045 від 16.12.2009 року про результати планової виїзної перевірки ПП «Ексімтранссервіс-Південь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року (а.с.9-62).

Судом 1-ї інстанції встановлено, що перевірку було здійснено в присутності директора ПП «Ексімтранссервіс-Південь»Райтенко Т.Г., який був ознайомлений із направленнями на перевірку.

На підставі вищезазначеного акту перевірки № 461/23-213/33567045 від 16.12.2009 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № 0007592301, яким позивачу була визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 400000 гривень за порушення ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.8).

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції помилково вважає, що вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року №0007592301 було прийнято відповідачем правомірно, та відповідно не підлягало скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: в акті перевірки було зазначено, що перевіркою встановлено, що ПП «Ексімтранссервіс-Південь»розрахункову операцію від реалізації продукції не власного виробництва (блоків з ніздрюватого пінобетону) на загальну суму 480000 гривень не було проведено через реєстратор розрахункових операцій (а.с.61).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(яка діяла на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Пунктом 1 статті 3 вищевказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 того ж Закону (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З пояснень представника позивача вбачається, що він не заперечував факту реалізації товару за готівкові кошти без використання при цьому реєстратора розрахункових операцій, однак зазначив, що не вважає вказане порушенням з посиланням на те, що не здійснював операції з розрахунків у готівковій формі у місці реалізації товарів при здійсненні ним діяльності з оптової торгівлі зі складу, тобто у місці отримання покупцем товару розрахункова операція не проводилась.

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано встановлено, що 06.08.2008 року між приватним підприємством «Ексімтранссервіс-Південь»(Продавець) та фізичною особою ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 179). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, його предметом є те, що Продавець зобовязується передати у власність Покупця блоки бетону ячіїстого у кількості 800 куб.м. за ціною 600 гривень за 1 куб.м., на загальну суму 480000 гривень, а Покупець зобовязується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Пунктами 3.2 та 4.1 вищевказаного Договору передбачено, що розрахунки згідно договору здійснюються шляхом оплати суми договору Покупцем Продавцю в строк, не пізніше 45 банківських днів з дати підписання Договору та передача Товару у відповідності до умов Договору здійснюється за адресою: 7-й км. траси Одеса-Рені Біляївського району Одеської області. Згідно п. 1.2 цього ж Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами.

Однак в матеріалах справи не знаходяться акт прийому-передачі товару (блоків бетону ячіїстого у кількості 800 куб.м. за ціною 600 гривень за 1 куб.м., на загальну суму 480000 гривень) та документ, на підставі якого позивачу належить або на підставі якого він використовує приміщення за адресою: 7-й км. траси Одеса-Рені Біляївського району Одеської області.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання вищевказаного договору, 07.08.2008 року ПП «Ексімтранссервіс-Південь»виписало ОСОБА_5 видаткову накладну № РН-0000163 від 07.08.2008 року (а.с. 177), в якій зазначена умова продажу безготівковий розрахунок, та вказана адреса постачальника: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, буд.3/5, оф.501.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в розрахунок за отриманий товар, на підставі вказаної накладної, ОСОБА_5 було сплачено ПП «Ексімтранссервіс-Південь»готівкою грошові кошти в розмірі 480000 гривень, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 08.08.2008 року № 548 (а.с. 178).

З вищевикладеного вбачається, що видаткова накладна була видана із зазначенням умови продажу в безготівковій формі, проте позивач отримав грошові кошти готівкою, крім того, видаткова накладна була видана 07.08.2008 року, а прибутковий касовий ордер виписано 08.08.2008 року; також, в видатковій накладній зазначена лише адреса позивача: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, буд.3/5, оф.501, та жодним чином не було зазначено адресу: м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 24, приміщення 501, на яку посилався позивач, як на адресу знаходження каси підприємства та місця отримання грошових коштів.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договору оренди № 25/03 найму нежитлового приміщення від 25.03.2008 року, позивач орендує приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Лейтенанта Шмідта, 24, приміщення 501 для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с.219-220).

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону, місце проведення розрахунків це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Судом 1-ї інстанції зазначено, що позивачем було вказано, що реалізація товару (блоків з ніздрюватого бетону) на загальну суму 480000 гривень здійснювалась позивачем зі складу, розрахунки за які проводилися готівкою у касу підприємства без застосування реєстратора розрахункових операцій з оформленням прибуткового касового ордеру (факт отримання готівкових коштів у вказаній сумі за реалізовані товари відбувався із оформленням прибуткового касового ордеру), проте, доказів на підтвердження того, що розрахунки у готівковій формі провадилисьне за місцем реалізації товарів позивачем не надано ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

Згідно з п. 12. ст. 9 вищезазначеного Закону,реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операцій з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), тому в місці отримання готівкових коштів підприємство зобов'язане застосовувати реєстратор розрахункових операцій або проводити розрахунки у безготівковій формі через установи банків.

Судом 1-ї інстанції не були прийняті посилання позивача на п. 12 ст. 9 того ж Закону, оскільки позивачем не було доведено та не було надано жодного доказу того, що розрахунки в готівковій формі здійснювалися позивачем не в місці реалізації товарів.

Суд 1-ї інстанції визнав, щопозивачем не спростовано факт виявленого податковим органом при перевірці порушення вищенаведених вимог п. 1ст. 3 Закону, а позиція відповідача щодо обов'язку позивача використовувати в підприємницькій діяльності реєстратор розрахункових є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції не обґрунтовано не були прийняті до уваги посилання позивача на ч. 1 ст. 250 ГК України, оскільки відповідно до частини 1 цієї статті, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, на думку колегії суддів, відповідачем було порушено строк застосування адміністративно-господарської санкції, передбачений ст. 250 ГК України.

Строки застосування даних санкцій суворо обмежені датою виявлення правопорушення (повинно пройти не більше 6 місяців) та датою вчинення правопорушення (повинно пройти не більше року).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов.

На думку колегії суддів відповідачем не доведено правомірності прийнятого на підставі акта перевірки рішення про застосування щодо позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови по справі судом 1-ї інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову якою адміністративний позов приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»задовольнити повному обсязі.

Керуючись ч.1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007592301 від 28.12.2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007592301 від 28.12.2009 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007592301 від 28.12.2009 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук