Ухвала суду № 18705842, 03.08.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2011 р.Справа № 2-а/1570/646/2011 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.

за участю секретаря Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Любашівський елеватор»до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року ВАТ «Любашівський елеватор»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Любашівської МДПІ Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №000742300/0 від 17.08.2010р., №0000742300/1 від 20.09.2010р., №0000742300/2 від 26.10.2010р. та №0000742300/3 від 05.01.2011р., якими товариству визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 173 871 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкова інспекція прийшла до хибного висновку, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 115914 грн., згідно податкової накладної №25 від 04.03.2010р., виданої ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», а також про те, що договори, які спричинили видання вказаної податкової накладної є нікчемними. Зазначає, що при укладені з ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»договорів складського зберігання зерна від 02.03.2010р. та купівлі-продажу зерна від 04.03.2010р. сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочини вчинялись у встановленій законом формі та були фактично виконані. Також, ВАТ «Любашівський елеватор» не погоджується з зауваженнями податкового органу щодо того, що ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»не мало можливості фактичного здійснення господарської діяльності щодо продажу позивачу соняшника по причині відсутності необхідного майна, оскільки посадові особи відповідача при дослідженні примірника договору не звернули увагу на п.1.4 Договору складського зберігання, де зазначено, що конкретна назва, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах. Вказує, що в ході проведеної перевірки посадовим особам Любашівської МДПІ надано усі необхідні належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичну передачу поклажодавцем - ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»насіння соняшнику на зберігання, зокрема, складські квитанції №017614 від 15.04.2010р. та №017616 від 16.02.2010р., а також на підтвердження фактичного прийняття на зберігання соняшника надано товарно-транспортні накладні. Позивач вважає, що якщо контрагент ВАТ «Любашівський елеватор»- ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»не відобразив звітності та не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, то це не є підставою для позбавлення позивача права на формування власного податкового кредиту згідно отриманої, належним чином оформленої податкової накладної, сума ПДВ згідно якої входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту за придбане насіння соняшнику.

Любашівська МДПІ Одеської області проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги ВАТ «Любашівський елеватор»являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві. Зазначила, що твердження позивача, що в ході перевірки надано всі належним чином оформленні первинні документи не відповідає дійсності, оскільки усі документи, які були надані позивачем під час перевірки описані та проаналізовані в акті і інформація про складські квитанції там відсутня. Також, згідно поданих для перевірки документів у ВАТ «Любашівський елеватор»на зберіганні знаходилось зерно соняшника ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», однак в акті прийому-передачі зерна записи про кількість зданого на зберігання зерна відсутні. На період перевірки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів залишається не усуненим завищення податкового кредиту в податковій звітності ВАТ «Любашівський елеватор»в сумі 115914 грн. з податковим зобовязанням податкової звітності ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс». При здійсненні запиту про проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, остання не дала достовірної відповіді та не підтвердила факту взаємовідносин позивача з ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»у березні 2010 року. У звязку з цим, відповідач вважає, що у березні 2010 року підприємством неправомірно завищено податковий кредит на 115914 грн., а тому в задоволенні позову МДПІ просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Любашівської МДПІ Одеської області №000742300/0 від 17.08.2010р., №0000742300/1 від 20.09.2010р., №0000742300/2 від 26.10.2010р. та №0000742300/3 від 05.01.2011р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Любашівська МДПІ Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ «Любашівський елеватор» відмовити.

ВАТ «Любашівський елеватор»проти апеляційної скарги заперечило та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.07.2010р. по 05.08.2010р. Любашівська МДПІ Одеської області провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Любашівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки №535/2300/00955153 від 06.08.2010р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення товариством п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту ПДВ в сумі 115914 грн.

На підставі Акту перевірки Любашівською МДПІ Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №000742300/0 від 17.08.2010р. (в результаті процедури адміністративного оскарження - №0000742300/1 від 20.09.2010р., №0000742300/2 від 26.10.2010р. та №0000742300/3 від 05.01.2011р.), яким товариству визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 173 871 грн. (в тому числі: за основним платежем 115914 грн., за штрафними санкціями 57957 грн.)

Як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податкова інспекція посилається на те, що товариство не має права включати до складу податкового кредиту суму в розмірі 115914 грн., згідно податкової накладної №25 від 04.03.2010р., виданої ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», оскільки договір складського зберігання зерна №58-С/ЗБ/2009 від 02.03.2010р. та договір купівлі-продажу зерна №3775 від 04.03.2010р., які спричинили видання вказаної податкової накладної, є нікчемними

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до висновку про помилковість таких тверджень відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а в разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, в п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про обовязковість однієї підстави для формування податкового кредиту наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної №25 від 04.03.2010р. виданої ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс».

Посадові особи Любашівської МДПІ висновок про укладання товариством нікчемних правочинів з контрагентом роблять на підставі висновків акту перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 30.07.2010р. ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс». Однак, жодним діючим нормативним документом України не передбачено право органів державної податкової служби визначати податкове зобовязання платнику податків на підставі актів перевірки сторонніх, самостійних субєктів господарювання. В звязку з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання податкової інспекції на те, що право позивача на формування податкового кредиту не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача є необґрунтованими, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів субєкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що укладені між ВАТ «Любашівський елеватор» та ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»договір складського зберігання зерна №58-С/ЗБ/2009 від 02.03.2010р. та договір купівлі-продажу зерна №3775 від 04.03.2010р. були фактично виконанні. Товар зерно передано у власність позивача, вартість придбаного зерна сплачена, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»було зареєстровано платником ПДВ та мало достатню правосубєктність для надання податкових накладних і, як наслідок, ВАТ «Любашівський елеватор»мало достатні правові підстави для формування податкового кредиту у розмірі 115914 грн. за отриманими податковими накладними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що якщо контрагент позивача - ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс»не подало звітність та не виконало свого зобовязання по сплаті ПДВ до бюджету, то це не є підставою для позбавлення товариства права на формування власного податкового кредиту, згідно отриманих, належним чином оформлених податкових накладних, сума ПДВ згідно яких входить до складу договірної суми, фактично сплаченої контрагенту за отримане зерно. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 05.08.2011р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.