Постанова № 18705723, 21.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2011 року № 2а-18413/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007562304/0 від 11.10.2010, прийняте ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.03.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.09.2010 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 2555/23-04/33835218 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року на суму 998461,00грн.

11.10.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0007562304/0, яким у звязку з порушенням п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1497692,00грн., в тому числі штрафні санкції 499231,00грн.

З Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, про завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року на суму 998461,00грн., стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року суми ПДВ у розмірі 998461,00грн. на підставі податкової накладної №92 від 31.01.2010, оформленої порушенням встановлених вимог.

Водночас, відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Водночас, податкова вигода не може розглядатися в якості самостійної ділової мети, а тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування лише господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2010 у справі № К-17406/08, від 30.03.2010 у справі № К-29944/09, від 03.11.2010 у справі № К-17498/07.

Як встановлено судом, позивачем на підставі договору від 01.01.2010 здійснено попередню оплату товарів ТОВ«Технічний центр домофонізації «Цифрал», що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання та відповідними банківськими виписками.

У звязку з проведеною попередньою оплатою ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал»виписало на користь позивача податкову накладну №92 від 31.01.2010, у якій вказано одну одиницю товару «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М»вартістю 4992305,00 грн. без ПДВ.

Водночас, доказів на підтвердження реальної вартості товару «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М»у розмірі 4992305,00 грн. без ПДВ суду не надано, натомість як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, даний товар придбавався вперше, проте у січні 2010 року здійснювалась закупівля аналогічного устаткування «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.1»вартістю 313,49 грн. без ПДВ, «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.1М»вартістю 381,84 грн. без ПДВ, з урахуванням чого суд приходить до висновку про завищення позивачем вартості товару «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М»більше ніж у 10 000 раз.

В подальшому, контрагентом позивача було складено додаток до спірної податкової накладної від 31.12.2010, за змістом якого з номенклатури товарів (послуг) податкової накладної №92 від 31.01.2010 виключено товар «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М»вартістю 4992305,00 грн. без ПДВ, а замість нього включено інші товари загальною вартістю 9984610,00 грн. без ПДВ.

З пояснень представника позивача від 10.03.2011 видно, що у податковій накладній №92 від 31.01.2010 було вказано найменування товару «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М», який у подальшому фактично не постачався, натомість сума попередньої оплати вказана у повному обсязі за товарно-матеріальні цінності, які поставлялись у майбутньому та перелік яких склав 107 позицій, зазначених у додатку від 31.12.2010.

Водночас, судом не приймається посилання позивача на велику номенклатуру та неможливість відображення у податковій накладній №92 від 31.01.2010 повного переліку товарно-матеріальних цінностей з огляду на здіснення лише попередньої оплати вказаних товарів як на підставу для задоволення позову, оскільки положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено звільнення продавця від обовязку зазначати у податковій накладній опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм) у випадку їх попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що по-перше, вартість товару «Аудіодомофон «Цифрал ССВ 2094.М», зазначена у податковій накладній №92 від 31.01.2010, була завищена більше ніж у 10000 раз; по-друге, зазначений товар за вказаною вартістю фактично не поставлявся, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні; по-третє, згідно з поясненнями представника позивача на момент здійснення попередньої оплати фактично був відсутній предмет договору у вигляді переліку товарів, за які здійснювалась попередня оплата, суд приходить до висновку, що господарська операція зі здійснення переоплати за договором від 01.01.2010, яка мала місце у січні 2010 року, мала на меті виключно отримання ТОВ«Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за січень 2010 року у розмірі 998461,00грн. та, як наслідок, несплату податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, правочин зі здійснення попередньої оплати на підставі договору від 01.01.2010 між ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»та ТОВ«Технічний центр домофонізації «Цифрал»є нікчемними відповідно до ст.228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»належних правових підстав для віднесення сум ПДВ, перерахованих ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал», до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. «е» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Згідно із абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Аналіз зазначених норм, які є імперативними, свідчить, що дотримання платником податку зазначеного порядку і встановлених законом вимог щодо змісту податкової накладної, який фактично відтворює зміст операції з поставки, тобто обєкту оподаткування, є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і виникнення підстави, з якою пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" повязує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 у справі № К-7349/08.

На порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у податкові накладній №92 від 31.01.2010 на загальну суму 5990766,00 грн. (в тому числі ПДВ 998461,00 грн.) замість повного опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсяг, об'єм) вказано одну одиницю товару за значно завищеною вартістю, поставка якого ні на момент складання податкової накладної, ні у подальшому фактично не здійснювалась.

Водночас, після фактичного виконання договору поставки (здійснення поставки і оплати всієї номенклатури по договору) у разі необхідності могло здійснюватись коригування кількісних чи вартісних показників до раніше виписаних податкових накладних, яке здійснюється у порядку, встановленому пунктами 20 - 31 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037.

Судом не береться до уваги посилання позивача на здійснення його контрагентом вищевказаного коригування шляхом складання додатку до спірної податкової накладної від 31.12.2010, оскільки вказаний додаток за змістом та формою не відповідає вимогам, встановленим вищевказаним Порядком заповнення податкової накладної.

Таким чином, з огляду на те, що податкова накладна №92 від 31.01.2010 на загальну суму 5990766,00 грн. (в тому числі ПДВ 998461,00 грн.) в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" фактично не містить опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), а відтак не відображає зміст господарської операції з поставки та, відповідно, обєкт оподаткування, а також враховуючи, що суду не надано доказів подання позивачем в порядку пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" заяви зі скаргою на порушення ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал»порядку заповнення вказаної податкової накладної, суд приходить до висновку про порушення ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року суми ПДВ у розмірі 998461,00грн. на підставі вищевказаної податкової накладної.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0007562304/0 від 11.10.2010 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко